Психология и социология/6. Клиническая психология

Терновська Д.Ю., Кваша А.А.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, Україна

Роль конфлікту у життєдіяльності людини та у формуванні стратегії конфронтаційного копінгу особистості

Існування у соціальному середовищі сучасності досить часто провокує особистість до агресивних дій. Чи можливо знаходження соціально прийнятного паттерну реагування, необхідного для «виживання» в урбаністичному суспільстві? У цій дововіді ми робимо спробу дослідити дану проблему. Нашою метою було зосередження на аналізі існуючих на сьогодні у психологічній науці теоретичних дослідженнях з даної теми, яка зі зростанням цивілізації набуває все більшої суспільної цінності. Перш за все, ми вважаємо доцільним розкрити психологічний зміст поняття копінгу.

Копінг стратегії (Coping) ─ стратегії дій, що вживаються людиною в ситуаціях психологічної загрози. Зокрема, в умовах пристосування до хвороби, фізичного, особистісного та соціального благополуччя. Можна виділити такі допінг-стратегії як: конфронтація, дистанціювання, самоконтроль, пошук соціальної підтримки, прийняття відповідальності, втеча (уникнення), планування вирішення проблеми, позитивна переоцінка. Тож можна розподілити всі копінг стратегій на три групи:

1) стратегії спрямовані на вирішення проблеми;

2) стратегії спрямовані на відокремлення від проблеми;

3) стратегії спрямовані на уникнення проблеми [3, 5, 12].

У даній статті ми зосередимо увагу на стратегії конфронтаційного копінгу.

Конфронтація ─ відкрите і послідовне протиставлення адресатом своєї позиції і своїх вимог ініціаторові впливу. Тобто конфронтаційний копінг ─ агресивні зусилля щодо зміни ситуації. Він передбачає певну ступінь ворожості і готовності до ризику. Виходячи з вищенаведених положень, можна виділити копінг-стратегію за типом конфронтації як копінг конфліктного вирішення проблеми, що дає змогу розглянути його, як можливий спосіб подолання конфліктної ситуації. В деяких джерелах ми знаходимо підтвердження нашим тезам щодо психологічного осмислення феномену копінг –стратегій [7,11, 12].

Наприклад, К. Г. Юнг виділив два типи адаптації: «Einpassung» (пасивнвне пристосування до дійсності) та «Anpassung» (активне пристосування до дійсності). Згідно з його теорією ─ «Anpassung» (активне пристосування до дійсності) є найбільш розумним та співпадає з групою стратегій, спрямованих на вирішення проблеми, до яких належить копінг за типом конфронтації. [11;12]

Також на підтвердження думки про те, що активне пристосування до умов середовища є більш вигідним для індивіда, можна згадати теорію П. К. Анохіна. В рамках цієї теорії він виділяв перед-адаптацію, як спосіб існування вищої тварини (або людини), що має на увазі конфліктне співіснування с середовищем, але без деструктивного підґрунтя. Тобто такий індивід має більш розвинену здатність до виживання у ситуації зміни умов середовища, ніж інші [1].

Співвідносячи ці дві, на переший погляд, різні теорії ми бачимо, що конфронтаційний копінг:

1) є проявом перед-адаптації в умовах соціального середовища;

2) є «активним пристосуванням» (конфліктним реагуванням на несприятливі умови середовища) [1;11].

Конфлікт ─ зіткнення протилежно спрямованих, несумісних один з одним тенденцій у свідомості одного індивіда (внутрішньо-особистісний конфлікт) або в міжособистісному взаємодії (міжособистісний конфлікт) [2]. Конфліктність є невід’ємною частиною життя людини [4]. Так, наприклад, К. Хорні [9] вбачає у конфлікті підґрунтя для розвитку особистості. Вона також відмічає, що конфлікт має властивість «переносу» з міжособистісного (соціального) у внутрішньо-особистісний.

Якщо проаналізувати еволюційний шлях формування копінгу конфронтаційного типу, то ми побачимо, що він з’являється у ранньому дошкільному дитинстві, приблизно у 3 роки. Цей акт, зумовлений кризою 3-х років, представляє собою відстоювання своєї особистості, що знаходиться у процесі свого формування. Дитина у своїх вимогах спирається на свій єдиний «авторитет» – свою особистість. Таким чином вона долає вікову кризу, а з тим опановує нову формацію – «копінг за стратегію конфронтації», як «знаряддя» психологічного подолання [10].

Таким чином ми зауважуємо що:

1) копінг за типом конфронтації є надбанням дитинства, та представляє собою механізм «боротьби» у конфліктних ситуаціях;

2) однією з цілей копінгу конфронтаційного типу є захист цілісності особистості.

Здобуте в дитинстві психологічне знаряддя не зникає після подолання вікової кризи. Копінг-стратегія залишається з людиною на протязі всього життя. Таким чином, кожний раз, коли необхідно відстоювати інтереси особистості, дана стратегія може застосовуватися як спосіб захисту в конфліктній ситуації [12].

У рамках теорії Е. Фромма, коли втрачається "особистісна рівновага", і превалює принцип реальності, то виникає загроза для цілісності особистості та її автономії. Усвідомлюючи це, особистість починає активізувати засоби психологічного подолання. І чим більш примітивним (еволюційно-нижчим) є копінг, тим ефективнішим він виявляється. Але при цьому, чим більш він примітивний, тим сильніший відбувається регрес особистості, що загрожує індивідуальним особистісним властивостям. Таким чином особистості потрібно вибрати таку копінг-стратегію, яка водночас захистить її автономію і не завдасть шкоди її властивостям. Як було зазначено вище, найбільш ефективними копінг-стратегіями є стратегії, спрямовані на вирішення становить безпосередньої загрози для особистості, є стратегія конфронтаційного копінгу, адже вона формується у період онтогенетичного розвитку індивіда, коли він вже набуває автономності і відокремлюється від зовнішнього середовища [8, 10, 11, 12].

Підводячи підсумок, ми можемо сказати що:

· Копінг - стратегія за типом конфронтації є виправданим та зручним видом психологічного подолання за умов її «розумного» використання;

· Конфронтаційний допінг є зручним способом подолання конфліктної ситуації;

· Вона не є лише негативною та має риси раціонального вирішення питання захисту особистісної автономії.

Виходячи з тверджень, наведених нами у даній доповіді, можна зробити висновок про те, що копінг-стратегія за типом конфронтації є гарним знаряддям «для пережовування ментальної їжі» в умовах конфлікту та ефективним засобом збереження психологічного здоров’я та благополуччя особистості [6].

Література:

1. Анохин П. К. Избранные труды. Философские аспекты теории функциональной системы. М., 1978.

2. Березин С. В., Лисецхий К. С., Серебрякова М. Е. - Словарь психологических терминов.

3. Журнал социологии и социальной антропологи. 1998 год, том I, выпуск 2. Муздыбаев К. Стратегия совладания с жизненными трудностями. Теоретический аналіз.

4. Зинченко Г. Теория социологии. - Ростов-на-Дону, 1993. С. 97

5. Пергаменщик Л. Кризисная психология, 2002 г.

6. Перлз Фредерик. Эго, голод и агрессия. - М.: Смысл, 2000 г.

7. Толочек В.А. Современная психология труда. Питер, 2005

8. Фромм Эрих. ИМЕТЬ ИЛИ БЫТЬ М.: "АСТ", 2000

9. Хорни Карен. Собрание сочинений в трех томах. Т. 2,- М.: Смысл, 1997 г.

10. Шаповаленко И. Возрастная психология М.: Гардарики, 2005 - 349 с.

11. Юнг К.Г.. Психологические типы. – СПб.: «Ювента» – М.: «Прогресс – Универс», 1995.

12. Richard S. Lazarus, Bernice N. Lazarus, Coping with Aging .Oxford University Press, 2006 г.

Відомості про авторів:

Терновська Дар’я Юріївна – викладач кафедри медичної психології, психодіагностики та психотерапії факультету психології Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара.

тел. 050 706 87 23

e-mail: daryaternovska@gmail.com

Кваша Андрій Андрійович – студент IV курсу факультету психології Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара.

тел. 097 882 44 94

e-mail: a_cream@mail.ru