кандидат с.-г. н., Ященко С.А.,

кандидат с.-г. н., Грабовська Т.О.

Білоцерківський національний аграрний університет, Україна

ПОКАЗНИКИ ЛАНДШАФТНОЇ РІЗНОМАНІТНОСТІ ЗА СИСТЕМ ВИСОКО- ТА НИЗЬКОВИТРАТНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА

Біорізноманітність має велике значення для агроекосистем, оскільки визначає їх фактичну та потенційну продуктивність. Збереження біорізноманітності є одним із пріоритетів державної екологічної політики України, серед яких зазначено актуальність запровадження постійного моніторингу кількісних та якісних показників природних ресурсів, а також створення системи науково-обґрунтованої оцінки об’єктів біорізноманітності із застосуванням екосистемного підходу. Необґрунтоване використання засобів хімізації ґрунтів в агроекосистемах призводитьдо розбалансування їх функціональних складових ізниженню стійкості екосистеми в цілому. Особливості агроменеджменту, що спричинюють зниження рівня біорізноманітності, можуть також знижувати довгострокову продуктивність та стійкість агроекосистем. Інтенсифікація сільського господарства складається з багатьох компонентів, таких як втрата елементів ландшафту, збільшення розмірів ферм і полів, а відтак збільшення кількості внесених добрив і пестицидів. Нині ще мало відомо про відносний внесок цих змінних у великомасштабний негативний вплив на біорізноманітність.Водночас, інтенсивність сільськогосподарського виробництва, залежно від низької, середньої чи високої витратності, більшою мірою пов’язана лише із певними витратами (на добрива, засоби захисту рослин, концентровані корми, паливо).

Експериментальну частину роботи проводили натериторії 6 сільськогосподарських підприємств Білоцерківського (ТОВ «Мрія», с. Блощинці; Навчально-науковий дослідний центр Білоцерківського національного аграрного університету (ННДЦ БНАУ); ТОВ «Агрофірма Матюші», с. Матюші; СВК ім. Щорса, с. Яблунівка; ВАТ «Терезине», смт. Терезине) та Миронівського (СТОВ «Агросвіт», с. Карапиші) районів Київської області.

За інтенсивністю землекористування та сумарним показником витрат (на 1 га за рік) досліджені господарства ми розділили на високо- і низьковитратні. Площа, яку займає високовитратне господарство, в середньому у 3,34 раза більша порівняно з низьковитратними. Значення ступеня мозаїчності агроландшафту високовитратних господарств вищі завдяки більшій території і кількості агроценозів.

Для візуалізації, пошуку і аналізу ГІС-даних використовували програмне забезпечення Quantum GIS (QGIS) з відкритим вихідним кодом (випускається під ліцензією GNU GtneralPublicLicense, http://qgis.org) на платформі Windows із використанням інструментарію Qt та мови програмування С++.

За використання програмного забезпечення QGIS вираховували площу окремих ареальних елементів та довжину лінійних елементів агроландшафту. Оцінювали внутрішню пейзажну різноманітність, яку визначали за допомогою внутрішньої морфологічної структури ландшафту (рельєфу, рослинного покриву, характеру взаємозв'язків між компонентами ландшафту). Визначали такі показники внутрішньої пейзажної різноманітності, як ступінь мозаїчності ландшафту – відношення кількості контурів типологічних одиниць ландшафту до площі досліджених ландшафтів; ступінь різноманітності ландшафтів – відношення видів типологічних одиниць до площі ландшафту.

Під час дослідження структури агроландшафтів спостерігали тенденцію до зниження розораності території сільськогосподарських підприємств із зниженням інтенсивності агроменеджменту. Основу агроландшафтів досліджених господарств становили агроценози. Їх розміри найбільше впливають на показники середніх розмірів типологічних одиниць ландшафту. Так, сильний позитивний кореляційний зв’язок (r = 0,91) було встановлено між середнім значенням розміру біотопів та агроценозів. Частка агроценозів низьковитратних господарств у середньому на 6,6% менша порівняно з високовитратними, частка напівприродних територій – більша на 5,2%.

Значення ступеня мозаїчності агроландшафту високовитратних господарств вищі (15±7,1) завдяки більшій території і кількості агроценозів, порівняно з низьковитратними (11±8,9). Різноманітність агроландшафту спостерігали на однаковому рівні (2±1,6), що залежало від близьких значень кількості видів типологічних одиниць ландшафту на території досліджених низько- і високовитратних господарств.

Встановлено сильний негативний кореляційний зв'язок між ландшафтною різноманітністю буферних зон та середнім розміром напівприродних територій (r = -0,72), оскільки менші розміри напівприродних біотопів збільшують вірогідність трапляння різних типологічних одиниць ландшафту в межах буферної зони.

Отже, основу агроландшафтів досліджених господарств становлять агроценози, під час дослідження яких спостерігали тенденцію до зниження розораності території сільськогосподарських підприємств із зниженням інтенсивності агроменеджменту. Високовитратні господарства займають більшу площу (у 3,34 раза), мають більшу частку агроценозів (на 6,63%) і розмір біотопів (у 1,45 раза) порівняно із низькозатратними. Ландшафтна мозаїчність та різноманітність буферних зон низькозатратних підприємств більша (у 1,13 та 1,14 раза відповідно) порівняно з дослідженими високозатратними господарствами.