Лазутський А.Ф. к. військ.н., доцент; Ковжога С.О., к.х.н., доцент;
Тузіков С.А., к.т.н., доцент; Писарєв А.В., к. військ.н., доцент;
Лавренко П.Є., студент

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого,
м. Харків, Україна

ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ
АЛЬТЕРНАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ

Протягом багатьох років людство в якості джерел енергії продовжує використовувати органічне паливо - вугілля , газ , нафту тощо.

Однак вони не безмежні. Рано чи пізно природні ресурси почнуть вичерпуватися. І щоб не допустити зародження енергетичної кризи, треба знаходити інші джерела енергії - альтернативні, нетрадиційні та відновлювальні.

У даній статті наведено деяку кількість таких джерел, які вже застосовуються та їх правове регулювання.

Отже, в України до перспективних напрямків розвитку альтернативних джерел можна віднести: біоенергетику, видобуток та утилізація шахтного метану, використання вторинних енергетичних ресурсів, позабалансових покладів вуглеводнів, вітрової і сонячної енергії, теплової енергії довкілля, освоєння економічно доцільного гідропотенціалу малих річок України.

Головним нормативно-правовим актом у сфері альтернативної енергетики є Закон України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003. Даний закон визначає правові, економічні, екологічні та організаційні засади використання альтернативних джерел енергії та сприяння розширенню їх використання у паливно-енергетичному комплексі. Відповідно до положень даного Закону, альтернативні джерела енергії – це відновлювані джерела енергії, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів, та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів.

Найпоширенішим і найбільш ефективним джерелом є сонячна енергія. Всілякі геліоустановки використовують сонячне випромінювання як альтернативне джерело енергії. Випромінювання Сонця можна використовувати як для потреб теплопостачання, так і для отримання електрики, використовуючи фотоелектричні елементи.

В Греції, наприклад, відповідно до законодавства, до 250 МВт / пік проектної потужності в нових сонячних системах будуть мати право на щорічні пільгові тарифи до 2020 року включно. Нова система зможе компенсувати додаткову підвищену потужність, яка, як очікується, може досягти позначки в 2 ГВт / пік. Середній показник для зворотного скорочення пільгових тарифів у 30 % буде стягуватися з існуючих сьогодні пільгових тарифів у секторі сонячної енергетики, які поширюються на функціонуючі сонячні електростанції.

У багатьох країнах існують спеціальні механізми підтримки сонячної енергетики, такі як спеціальні підвищені тарифи для поставки електроенергії від сонячних батарей в мережу, податкові пільги, пільги при отриманні кредитів на покупку устаткування тощо. Такі механізми діють в Європі, США, Японії, Китаї, Індії та інших країнах. На жаль, Україна в цьому відношенні є відсталою, і реально ніяких діючих механізмів підтримки відновлювальної енергетики немає, навіть незважаючи на те, що основи підтримки закладені в законодавство ще в 2003 році (прийняття Закону України “Про альтернативні джерела енергії”).

Перспективним джерелом енергії є також вітер. Принцип роботи вітрогенератора елементарний. Сила вітру, використовується для того, щоб привести в рух вітряне колесо. Це обертання в свою чергу передається ротору електричного генератора.

Сучасна вітроенергетика є однією з найбільш розвинених і перспективних галузей відновлюваної енергетики. Відповідно до оцінок Всесвітньої енергетичної ради з “мінімального” і “максимального” варіантів розвитку відновлюваної енергетики, внесок вітрової енергетики в загальне виробництво енергії в світі у 2020 році становитиме 122 і 307 млн. т умовного палива відповідно. Наразі вітроенергетика розвивається у більш ніж 30 країнах. Великі вітроенергетичні проекти реалізовують у Китаї, Швеції, Ірландії, Новій Зеландії, Швейцарії, Канаді, Німеччині, США, Іспанії, Данії. Після 2001 року встановлена потужність вітрових електростанцій у світі збільшилася більш ніж у 6,6 разів: із 24 322 МВт до 159 213 МВт (на кінець 2009 року).

Ще один з видів таких джерел давно застосовують в Ісландії. Так, близько 20 відсотків електроенергії і 90 відсотків теплопостачання та гарячої води Ісландія отримує від геотермальних станцій.

Цікаво, що Ісландія дуже швидко перебудувала свою енергетику: країні знадобилося всього 30 років на те, щоб перейти від вугільної енергетики (а частка цього сектора доходила до 75 %, причому вугілля країна імпортувала) до відновлюваної (геотермальної та гідро).

Перспективними джерелами перегрітих вод мають множинні вулканічні зони планети в тому числі Камчатка, Курильські, Японські і Філіппінські острови, великі території Кордильєр і Анд. Потенційна сумарна робоча потужність геотермальних електростанцій у світі поступається більшості станцій на інших відновлюваних джерелах енергії. Проте, напрям отримав розвиток в силу високої енергетичної щільності в окремих заселених районах, в яких відсутні або дуже дорогі горючі корисні копалини, а також завдяки урядовим програмам.

Україна розробила Енергетичну стратегію на період до 2030 р., затверджену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 р. №145-р, яка визначає, що освоєння відновлюваних джерел енергії є найважливішим чинником підвищення рівня енергетичної безпеки та зниження антропогенного впливу енергетики на навколишнє природне середовище.

Отже, в період економічної нестабільності законодавство в галузі енергетики потребує подальшого вдосконалення. Найбільш пріоритетними для України залишаються питання вдосконалення правового механізму використання відновлюваних джерел енергії, енергоефективності та енергозбереження, створення законодавчого регулювання міжнародного співробітництва, завершення переходу до конкурентного ринку електроенергії.