Экономические науки/10. Экономика предприятия

К.е.н. Матвієнко М. В.

Одеський національний морський університет

Інноваційні складові управління підприємством портової діяльності

Інноваційна стратегія підприємства морського транспорту виробляється залежно від завдань, які мають бути вирішені з урахуванням позиціонування на ринку, диверсифікованості або спеціалізації діяльності, можливих конкурентних переваг, які може забезпечити його інноваційний потенціал.

Інноваційна стратегія – комплекс заходів щодо ефективного використання інноваційного потенціалу підприємства для забезпечення довгострокового розвитку. Інноваційна стратегія визначається конкурентними перевагами, які отримує підприємство-інноватор.

Господарюючий суб'єкт (підприємство МТК) може визначити власну інноваційну стратегію в тому випадку, якщо чітко представляє потреби ринку; здатний розробляти привабливі пропозиції й має надійну агентську мережу для просування власного комплексу послуг на ринок. Розробку нової інноваційної стратегії завжди супроводжують ризики, тому що вона розробляється в умовах високої невизначеності одержання позитивних результатів при реалізації інноваційних проектів. Тому при визначенні інноваційної стратегії необхідно враховувати явище "гіперконкуренції". Цей термін використовує Річард Д'авені, що розробив модель ( так звані "7S"), що дозволяє врахувати ті аспекти, які впливають на процес керування інноваціями:

- S1 - краще задоволення зацікавлених сторін (Superior Stakeholders Satisfaction);

- S2 - стратегічне прогнозування (Strategic Soothsaying);

- S3 - швидкість (Speed);

- S4 - несподіванка (Surprise);

- S5 - зміна правил конкуренції (Shifting Rules of Competition);

-S6 - сигналізація стратегічних цілей (Signaling Strategic Intent);

- S7 - спільна й послідовна стратегічна протидія (Simultaneous and Sequential Strategic Thrusts).

Гіперконкуренція проявляється в чотирьох напрямках:

1. Ціна і якість (Cost & Quality). Цінова конкуренція й цінові війни неминуче приводять до необхідності використання нових засобів боротьби за ринок, розвертається конкуренція за якісні показники послуг ( при визначенні інноваційної стратегії використовуються аспекти S1 і S3).

2. Вибір моменту змін і ноу-хау (Timing and Know-how). Використовуються технологічні досягнення, нові ресурси й ноу-хау, здійснюється стратегія стрибкоподібного росту інновацій для забезпечення вдосконалювання продукту таким чином, щоб його не можна було копіювати або створити гідний замінник (застосовуються аспекти S2, S3 і S4).

3. Вторгнення (Strongholds). Ухвалюються заходи щодо створення різного роду заслонів для відбиття спроб вторгнення конкурентів у регіон, сферу діяльності або сегмент ринку, які контролюються або входять у зону впливу певної компанії (використовуються аспекти S6 і S7).

4. Використання фінансових ресурсів (Deep Pockets). Мова йде про боротьбу великих компаній, що мають значні ресурси, які дозволяють їм різними способами усувати конкуруючі підприємства й дрібних підприємців. Це змушує дрібні фірми створювати й розбудовувати неформальні альянси, звертатися по допомогу до уряду або застосовувати обхідні шляхи, щоб не стикатися зі сферами діяльності великих компаній (застосовуються аспекти S5 і S7).

Головна функція інноваційної стратегії полягає у визначенні основних довгочасних напрямків наукових розробок, впровадженні нововведень, забезпеченні ресурсами для досягнення поставлених цілей.

Діяльність підприємства морського транспортного комплексу може здійснюватися в рамках однієї або декількох галузей, маючи один або кілька напрямів господарської діяльності (вантажні роботи та складські послуги, логістика та експедування та інш).

Для підприємств морського транспортного комплексу придатні на сучасному етапі розвитку наступні інноваційні стратегії:

- для сюрвеєрських компаній – стратегія імітації щодо комплексу послуг, які надає компанія, стратегія залежності, якщо компанія є дочірнім підприємством, стратегія родинної чи неспорідненої диверсифікації за умови наявності відносно вілних коштів, частково стратегія запозичення (щодо використання ІТ-технологій);

- для судноплавних компаній – стратегія ніші або стратегія імітації (в залежності від розміру та обсягу вільних коштів), частково стратегія перенесення (щодо інформаційного супроводження вантажів в процесі перевезення);

- для підприємств сервісної діяльності – родинної диверсифікованості (наприклад, логістика та експедування, агентування суден та частково їх обслуговування власними засобами), неспорідненої диверсифікації, стратегія імітації, а також стратегія ніші.

Література:

1. Воловельская И.В. Проблематика выбора оптимальной инновационной стратегии предприятия /И.В.Воловельская // Проблеми міжнародних транспортних коридорів та єдиної транспортної системи України: матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф., 7-11 червня 2006р., смт Коктебель./М-во транспорту та зв’язку України, Укр.держ.акад.зал.тр. – Х. : УкрДАЗТ.-2006.-№14.-С.90.

3. Рощина Н.В. Особливості розробки стратегії інноваційного розвитку морських торговельних портів / Н.В. Рощина // Вісник економіки транспорту і промисловості:Зб. Наук. Праць. – Харків, 2009. - № 26. – с. 161 – 165.