Экономические науки/10. Экономика предприятия

к.е.н. Скриль В.В.

магістр Лапа Є.С.

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка, Україна

Шляхи підвищення ефективності формування та використання інвестиційних ресурсів на підприємстві

На сучасному етапі трансформації економіки України одним із головних чинників досягнення позитивних економічних зрушень в державі є активізація інвестиційних процесів і забезпечення сталого розвитку економіки країні на основі акумулювання та використання інвестиційних ресурсів підприємств. Серед головних чинників, що гальмують інвестиційні процеси на підприємствах, є відсутність власних інвестиційних ресурсів, їх тінізація, недосконалість системи оподаткування та амортизаційної політики, висока вартість позикових інвестиційних ресурсів, нерозвиненість фондових ринків, що суттєво зменшує зацікавленість інвесторів.

В той же час на рівень ефективності використання інвестиційних ресурсів, їхню результативність (віддачу) впливає велика кількість різноманітних організаційно-економічних чинників. Без ретельного врахування таких у практиці сучасного господарювання неможливо досягти максимальної прибутковості інвестування виробництва та інших сфер діяльності підприємств. Найбільш істотний вплив на ефективність капітальних вкладень справляють групи чинників, що визначають структуру і тривалість інвестиційно-відтворювальних процесів, ефектоутворюючу спроможність економічних методів управління ними з боку відповідних суб'єктів господарювання (рис. 1).

Високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних фондів підприємств, то більшою є віддача капітальних вкладень. Це зумовлює необхідність ретельного економічного обґрунтування частки капітальних витрат на придбання виробничо-технологічного устаткування для кожного проекту (варіанта) інвестування діючого або споруджуваного підприємства. Особливо активними та цілеспрямованими мають бути дії для оптимізації відтворюваної структури капітальних вкладень.

Рисунок 1 - Основні організаційно-економічні чинники

підвищення ефективності використання інвестиційних ресурсів

Практичне здійснення таких дій зв'язане з вирішенням двох головних завдань:

- збільшення відносного обсягу інвестицій у відшкодування (просте відтворення) вартості машин та устаткування від усієї суми накопиченого амортизаційного (реноваційного) фонду;

- встановлення раціональних пропорцій чистих капітальних вкладень у різні форми розширеного відтворення основних фондів і формування необхідних виробничих потужностей підприємств.

Чи не найбільші можливості підвищення ефективності використання капітальних вкладень зумовлюються організацією сучасної проектно-кошторисної справи і забезпеченням завдяки цьому високої економічної ефективності проектних рішень. Саме у процесі розробки проектів розширення та реконструкції діючих і спорудження нових виробничих об'єктів (підприємств) мають бути використані найновітніші досягнення в галузі техніко-технологічних та організаційних рішень, будівельних матеріалів і конструкцій, просторового розміщення будівель (споруд); обґрунтовані і прийняті для розрахунків зменшені проти минулого періоду та інших аналогічних об'єктів питомі капітальні вкладення; а також реальна кошторисна вартість усього обсягу робіт за відповідною формою відтворення основних фондів.

Великим і досі маловикористовуваним резервом підвищення ефективності інвестиційних ресурсів є значне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу – від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури. Як свідчить аналіз фактичного стану справ на підприємствах багатьох галузей народного господарства України, тривалість реконструкції (розширення) діючих і спорудження нових виробничих об'єктів перевищує існуючі нормативи в середньому в два рази, а проектування та освоєння – приблизно в півтора рази. До цього треба додати, що чинні в Україні нормативи тривалості окремих стадій інвестиційного циклу вже й так є істотно більшими, ніж у багатьох зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою.

Здійснювані з метою збільшення віддачі з кожної грошової одиниці капітальних вкладень технічні, технологічні та організаційні заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супроводжуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. Від так варто наголосити, що: ці методи не застосовуються ізольовано (самостійно), а мають бути складовою частиною впроваджуваного загального механізму ринкових відносин між усіма суб'єктами господарювання; першочергового вдосконалення потребують методи визначення необхідного обсягу та оцінки економічної доцільності капітальних вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу для функціонально однакових виробничих об'єктів, система мотивації інтенсивного інвестування виробництва [1].

Стратегія підприємства щодо інтенсифікації формування і використання інвестиційних ресурсів повинна ґрунтуватися на оцінці ймовірності, надійності інвестицій, і, передусім, на оцінці правильного вибору інноваційних рішень. Для того щоб забезпечити обґрунтований вибір інноваційних рішень, підприємства здійснюють конкурентну боротьбу за:

− найкращих науковців, фахівців, здатних науково обґрунтувати управлінські рішення;

− отримання ліцензії на діяльність;

− найкращий зразок нової техніки (технології);

− якнайшвидше впровадження нової техніки (технології);

− модифікацію застарілих і розробку нових технологій [2].

Виходячи з того, що основними факторами, які впливають на інвестиційні ресурси, є обсяги капіталовкладень, строки здійснення інвестиційних проектів, а також їх прогресивність та економічність, ефективними напрямками підвищення ефективності інвестиційної діяльності на підприємстві слід вважати: здійснення ретельної експертизи інвестиційних проектів; концентрацію зусиль підприємства на скороченні періоду впровадження і здійснення інвестиційного проекту; запобігання масштабним проектам через їх низьку мобільність до інновацій;перевірку і наукове обґрунтування надійності проекту.

Література:

1. Тарасюк Г.М. Управління проектами: Навч. посібник для студентів ВНЗ. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2006. – 320 с.

2. Швець І. Б., Скрильник А. С. Оптимізація інвестиційних ресурсів на підприємствах малого бізнесу // Бізнес Інформ. – 2014. – №3. – C. 94–99.