Экономические науки/10.Экономика предприятия
Д.е.н., професор Маслак О.І., студентка Малик О.А.
Кременчуцький національний університет імені Михайла
Остроградського, Україна
СУЧАСНІ ПІДХОДИ ЩОДО ОЦІНКИ ОБ’ЄКТІВ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В
УКРАЇНІ
В сучасних умовах господарювання все більш
актуальності набуває питання економіко-правового використання об’єктів
інтелектуальної власності.
Питаннями оцінки об’єктів інтелектуальної власності займалися такі науковці як
Бутнік-Сіверський О. Б., Базилевич
В.Д., Цибульов П.М., Нортон Д., Шипова О. В. та багато інших.
Національним
стандартом України № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» існує
три загальновизнаних підходи до оцінки прав на об'єкти інтелектуальної
власності [1]:
1)
витратний підхід,
2)
порівняльний (ринковий) підхід,
3) дохідний підхід.
Витратний
підхід (на основі активів) заснований на припущенні, що вартість об'єкта
інтелектуальної власності дорівнює вартості витрат на його створення, або
заміщення та доведення до робочого стану у поточних цінах, і подальшому
корегуванні (зменшені) на суму його зносу (амортизації). Цей підхід
до розрахунку вартості влаштовує покупця, тому що він може документально
відстежити витрати на створення об'єкта інтелектуальної власності і, таким
чином, переконатися, що ця вартість виправдана. Але він не вигідний для
продавця, оскільки останній одержить суму, рівну тільки понесеним витратам на створення об'єкта інтелектуальної власності,
тобто без прибутку.
Порівняльний (ринковий) підхід до
оцінки вартості прав на об'єкти ІВ припускає використання прийому порівняння
продажів. Сутність підходу полягає в порівнянні об'єкта, що оцінюється, з
аналогічними по призначенню, якості і корисності об'єктами, які були продані на
цей час на аналогічному ринку.
Дохідний підхід допускає, що у випадку якщо
такий самий дохід можна одержати будь-яким іншим способом, то ніхто не
стане вкладати свій капітал у придбання того чи іншого об'єкта інтелектуальної
власності. В основі цього підходу лежить принцип очікування майбутніх вигод його власника.
Рекомендована переважність використання підходів до оцінки об’єктів
інтелектуальної власності наведена в таблиці 1.
Таблиця 1 - Переваги та обмеження щодо підходів
оцінки об’єктів інтелектуальної власності (створено на основі [3])
|
Об’єкти інтелектуальної
власності |
В першу чергу |
В другу чергу |
Слабке застосування |
|
Патенти і технології |
Дохідний |
Порівняльний |
Витратний |
|
Товарні знаки та бренди |
Дохідний |
Порівняльний |
Витратний |
|
Інформаційне програмне
забезпечення |
Витратний |
Порівняльний |
Дохідний |
|
Програмні продукти |
Дохідний |
Порівняльний |
Витратний |
|
Права копіювання |
Дохідний |
Порівняльний |
Витратний |
|
Франчайзингові права |
Дохідний |
Порівняльний |
Витратний |
|
Авторські права |
Дохідний |
Порівняльний |
Витратний |
|
Мережа збуту |
Витратний |
Порівняльний |
Дохідний |
|
Навчений персонал |
Витратний |
Дохідний |
Порівняльний |
|
Корпоративна практика та
методика |
Витратний |
Дохідний |
Порівняльний |
|
Сорти рослин, породи тварин |
Дохідний |
Порівняльний |
Витратний |
З даних таблиці 1
слід зазначити про очевидну першочерговість використання дохідного методу
оцінки. Порівняльний підхід для більшості об’єктів інтелектуальної власності
застосовується у другу чергу. А витратний підхід застосовується для різних
об’єктів інтелектуальної власності відповідно або ж у першу чергу, або досить
рідко. Адже сутність витратного підходу полягає в порівнянні об'єкта, що
оцінюється, з аналогічними по призначенню, якості і корисності об'єктами, які
були продані на цей час на аналогічному ринку. Слід зазначити, що
дослідження першочерговості використання методів щодо сортів рослин, порід
тварин є авторською розробкою.
Отже, оцінка майнових
прав інтелектуальної власності проводиться згідно Наказу
Фонду державного майна України «Про затвердження методики оцінки майнових прав
об’єктів інтелектуальної власності» та вказаних у ньому різних підходів,
методів серед яких вище розглянуті – дохідний, порівняльний та витратний
методи, які найбільш повно відповідають обраній базі оцінки та інформаційній
забезпеченості оцінки в кожному окремому випадку її проведення. Остаточна величина вартості об'єкта оцінки
визначається оцінювачем шляхом обґрунтованого узагальнення отриманих за даними методами оцінки результатів розрахунків
вартості майнових прав інтелектуальної власності.
Література:
1.
Наказ Фонду державного майна України
від 25 червня 2008 року N 740 «Про затвердження методики оцінки
майнових прав об’єктів інтелектуальної власності» [Електронний ресурс] – режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/RE15417.html
2.
Бутнік-Сіверський О.Б. Інтелектуальний капітал:
теоретичний аспект // Інтелектуальний капітал - 2002, № 1.
3.
Оцінка прав на об’єкти інтелектуальної власності /
Тематична збірка // Укладачі: П.М.Цибульов, Г.Н.Сердюк, С.М.Болєлий. - К.:
Інститут інтелектуальної власності і права, 2005. - 328 с
4.
Романенко С.С. Інтелектуальна
власність. Технічна експертиза, розробка патентної документації [Електронний ресурс] – режим доступу: http://saue.kdu.edu.ua/Courses/IVTERPD/IVTERPD_lec_8.pdf
5.
Хворост О. О. Особливості оцінки об’єктів
інтелектуальної власності в Україні [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=312