Тихенко Володимир Сергійович

Сумський Державний Університет, аспірант

Класифікація інституційних структур, що здійснюють управління природоохоронними проектами та програмами

Організація належного управління природоохоронними проектами та програмами виступає запорукою їх ефективної реалізації на рівні окремого проекту чи програми та забезпечення дієвості і економічності державної природоохоронної діяльності в цілому.

У ході ініціації та визначення ключових напрямів природоохоронного проекту державна установа, що здійснює політику у сфері екології, обирає інституційні форми, які найбільш повно відповідають їх цілям та критеріям підвищення ефективності природоохоронної діяльності, використання різних ресурсів, дотримання бюджетної дисципліни і обачності при витрачанні коштів.

Серед таких форм згідно з Керівництвом з оцінки екологічних проектів, що фінансуються за рахунок державних коштів Організації з економічного співробітництва і розвитку виступають:

– підрозділи з реалізації проектів, які діють в структурі відповідних державних органів;

– екологічні фонди;

– цільові кредитні фонди, які діють як фінансові посередники.

Зазначена класифікація базується на типі установи, що провадить природоохоронну діяльність, її відносин з урядовими інститутами та наявних у її розпорядженні джерел фінансування.

Підрозділи реалізації проектів, які діють в структурі відповідних державних органів (передусім урядових), найчастіше виконують природоохоронні проекти, що фінансуються за кошти державного бюджету або за грантову допомогу. Найбільш поширеними організаційно-правовими формами їх функціонування можна назвати урядовий департамент державних закупівель чи фінансування окремих екологічних проектів, відділ реалізації проектів, створений в структурі урядового департаменту з метою здійснення певної програми за рахунок коштів державного бюджету, автономна державна інституція, що працює за принципом відокремлення функцій розробки екологічної політики та програм та їх безпосередньої реалізації, спеціалізована фіскальна установа, що має обмежені податкові повноваження для фінансування природоохоронних проектів, а також комунальна компанія, яка обслуговує комунальну інфраструктуру, що тісно пов’язана з навколишнім середовищем.

Екологічні фонди, як наступна інституційна форма управління природоохоронними проектами, є превалюючою в пострадянських країнах і, зокрема, в Україні. Фонди класифікують передусім за їх правовим статусом, категорією проектів, які вони супроводжують, механізмом розподілу коштів, а також уже названими критеріями взаємовідносин з урядовими інститутами та наявних у її розпорядженні джерел фінансування. До їх числа відносять бюджетний фонд, що має власну структуру управління і цільові надходження, найчастіше в рамках державного чи місцевого бюджетів (як це відбувається на прикладі Державного фонду охорони навколишнього середовища в Україні), бюджетний фонд з автономним управлінням та відокремленими статусом і джерелами надходжень, позабюджетний фонд з такими ж характеристиками, спеціалізований фонд, що створюється за рахунок урядових коштів, але функціонує за межами органів виконавчої влади, незалежні посередники чи фінансовані державою фонди, що працюють над виконанням грантових природоохоронних програм.

Останньою класифікаційною формою досліджуваних інституційних структур є цільові кредитні фонди, які виступають як посередники та розподіляють ресурси від міжнародних фінансових установ за конкретними проектами у сфері енергозбереження, запобіганню парниковому ефекту, тощо. Серед них варто відмітити цільові кредитні фонди, які створюються в якості фінансових посередників урядами, організаціями-донорами чи міжнародними фінансовими установами для фінансування невеликих проектів із револьверним статусом та партнерські фонди, капітал яких надходить за рахунок продажу товарів і послуг в рамках офіційної допомоги.

Важливим принципом, що поєднує розглянуті інституційні форми управління природоохоронними проектами та програмами, є розмежування функції з розробки проектів та напрямів природоохоронної діяльності та функцій, пов’язаних з безпосередньою оцінкою та відбором оптимальних з позиції витрати-вигоди проектів. Таке розмежування дозволяє досягти більшої контрольованості та економічності використання ресурсів у ході природоохоронної діяльності.

Таким чином, в умовах існування значного різноманіття інституційних структур управління природоохоронними проектами та їх організаційно-правових форм постає важливе питання щодо вибору найбільш, контрольованої та раціональної класифікаційної форми такої структури, від чого безпосередньо залежить ефективність фінансування природоохоронної діяльності.