Кужель Г. Ю.

Науковий керівник: асист. Августова О. О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Основні аспекти облікової політики підприємства

Важливою складовою організації обліку на підприємствах будь-яких організаційно-правових форм та форм власності є облікова політика. Поняття облікової політики в Україні пов'язане з реформуванням системи обліку у 1999 р. та прийняттям Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Проблеми облікової політики досліджувались у працях таких вітчизняних вчених, як М.Т.Білуха, Ф.Ф.Бутинець, А.В.Загородній, М.В.Кужельний, В.Г.Лінник та інших.

Метою даного дослідження є визначення сутності та значення облікової політики підприємства.

У вітчизняній практиці термін «облікова політика» з’явився на початку 90-х років ХХ століття. В офіційній обіг термін «облікова політика» в Україні введено тільки в 1999 р. з прийняттям закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996. Офіційне запровадження зумовлене процесами реформування національної системи бухгалтерського обліку відповідно до вимог ринкової економіки шляхом гармонізації його з міжнародними стандартами.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996, облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності [1].

В порівнянні з міжнародним стандартом бухгалтерського обліку №8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» під обліковою політикою слід розуміти конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб’єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності [2]. Саме тому облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого ‒ як сукупність конкретних способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності.

На цей час зміст та структура облікової політики регламентується Методичними рекомендаціями щодо облікової політики підприємства, затвердженими Наказ Міністерства фінансів України 27.06.2013 р., № 635. Ці Методичні рекомендації можна застосовувати підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм господарювання і форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які, відповідно до законодавства, застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності).

Основне призначення і головне завдання прийняття облікової політики на підприємстві – максимально адекватне відображення діяльності підприємства, формування повної, об’єктивної і достовірної інформації про неї, необхідної для прийняття ефективних економічних рішень.

За нині діючим законодавством підприємствам надано право самостійно визначити облікову політику, хоча серед НП(С)БО положення щодо облікової політики підприємства відсутнє [3].

При виборі облікової політики необхідно враховувати наступні фактори: організаційно-правову форму (статус) підприємства; форму власності; галузеву належність; розміри підприємства; наявність структурних підрозділів; стратегію фінансово-економічного розвитку; рівень окупності витрат; рівень технічної оснащеності підприємства; кадрове забезпечення (рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, ініціативності та підприємливості керівників); економічний стан на підприємстві та Україні в цілому; стан законодавства.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування, відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності.

Облікова політика підприємства приймається на кілька років і не повинна змінюватися щорічно. В Україні це визначається принципом бухгалтерського обліку, а саме принципом послідовності. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених НП(С)БО №1 [4].

Перелік обов'язкових елементів законодавчо не визначений, тому підприємство самостійно обирає їх та способи ведення бухгалтерського обліку, які підприємство розробило самостійно або застосування яких нормативними документами однозначно не визначено.

Таким чином, облікова політика – це вибрана підприємством, з урахуванням встановлених норм та особливостей, методологія бухгалтерського обліку, яка спрямована на досягнення його цілей і завдань та використовується з метою забезпечення надійності фінансової звітності та якісної системи управління.

Література:

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 р. // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 40.

2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/929_020

3. Національні положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджено наказом міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

4. Патарідзе-Вишинська М.В. Облікова політика: теорія і практика / М.В. Патарідзе-Вишинська // Житомирська філія Київський інститут бізнесу та технологій. [Електронний ресурс] - Режим доступу:  http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/eui/2009_1/09pmvtip.pdf