*О.К. Юдін, д-р техн. наук,
проф.; **С.С. Бучик, к.т.н, доц.; ***О.В. Фролов
*Національний авіаційний університет
**
Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова
Державного університету телекомунікацій
*** Служба
безпеки України
НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ, ЗМІСТ ТА ІЄРАРХІЯ
РЕЄСТРУ ЕЛЕКТРОННИХ ДЕРЖАВНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ
Створення реєстру електронних інформаційних ресурсів (РЕІР) тісно пов’язане
з курсом України у напрямку розбудови європейського інформаційного простору.
Основу нормативно-правового забезпечення (НПЗ) формування, використання та
захисту національних ресурсів в цілому становлять Закони України «Про
Національну програму інформатизації», «Про інформацію», «Про захист інформації
в автоматизованих системах» та ціла низька інших законодавчих актів. Основні
положення державної політики у сфері національних інформаційних ресурсів також
визначає Концепція формування системи національних інформаційних ресурсів,
затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.05.2003 р. № 259-р.
Постановою КМ України від 17.03.2004 р. № 326 затверджено Положення про
Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів. Згідно з цим Положенням
до Національного реєстру включаються web-сайти, бази даних та реєстри в
електронній формі [1]. Іншою Постановою КМ України від 03.08.2005р. №688,
затверджено Положення про Реєстр інформаційних, телекомунікаційних та
інформаційно-телекомунікаційних систем органів виконавчої влади, а також
підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління. Таким
чином вирішення питання забезпечення формування системи державних інформаційних
ресурсів, одним із завдань якого є удосконалення роботи та наповнення
Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів, розробка та
удосконалення його НПЗ та системи в цілому, є актуальною задачею.
Питанням
методології створення реєстрів електронних інформаційних ресурсів в світі
займаються вже доволі давно, в Україні ж це питання стало актуальним і відповідно
почало широко обговорюватися з появою Концепції формування системи національних
інформаційних ресурсів у 2003 році, де запроваджені основні визначення, що
стосуються даного напряму, а саме: національний, державний, комунальний,
приватний ресурс, поняття власника та упорядника електронних ресурсів, система
національних ресурсів, а також безпосередньо - реєстр інформаційних електронних
ресурсів. В той же час, в роботах Додонова О.Г., Нестеренка О.В., Бойченка А.В.
[1,2], Марущака А.І. [3,4], Антопольского А.Б. [5] широко обговорювались
питання як створення реєстрів електронних інформаційних ресурсів, так и в
цілому поняття інформаційного ресурсу та його складових. Але подальшому
прискоренню роботи щодо створення нормативної бази, впровадження та покращення
системи електронних інформаційних ресурсів відповідно до Концепції формування
системи національних електронних ресурсів, приведення даної системи у
відповідності до міжнародних стандартів приділялося недостатньо уваги на
правових теренах нашої країни. Це, в свою чергу, віддзеркалюється у питанні
формування реєстрів електронних інформаційних ресурсів в державі з умов
входження до загального світового дерева реєстрації та накопичення електронних ресурсів.
Наведемо в
якості узагальненого підходу, основну порівняльну характеристику основних
положень щодо питання РЕІР відповідно до відомостей нормативно-правових актів (НПА)
(табл.1).
Також
необхідно відмітити, що питання подальшого удосконалення Реєстру інформаційних,
телекомунікаційних та інформаційно–телекомунікаційних систем знайшли своє
відображення в Наказі Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та
захисту інформації України від 24.04.2007 № 72 «Про затвердження Порядку
формування й користування інформаційним фондом Реєстру інформаційних,
телекомунікаційних та інформаційно–телекомунікаційних систем органів виконавчої
влади, а також підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх
управління», який визначає види та форми надання відомостей до інформаційного
фонду Реєстру інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно–телекомунікаційних
систем органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій, що
належать до сфери їх управління органами виконавчої влади, а також правила
користування ним.
Авторський
колектив приділяє достатньо уваги зазначеним питанням, а саме в розрізі
основних визначень й змістовного наповнення
таких понять, як: державні інформаційні ресурси, державні електронні
інформаційні ресурси, реєстр державних електронних ресурсів, депозитарій
електронних державних інформаційних ресурсів, розширене визначення поняття
державної системи, що їх поєднує [6,7].
Таблиця 1
Порівняльна характеристика основних положень щодо питання
реєстру електронних інформаційних
ресурсів в Україні
|
Положення про Національний реєстр електронних
інформаційних ресурсів |
Положення про Реєстр інформаційних, телекомунікаційних
та інформаційно-телекомунікаційних систем органів виконавчої влади, а також
підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління |
|
Визначення |
|
|
Національний реєстр
електронних інформаційних ресурсів – це
інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для реєстрації, обліку,
накопичення, оброблення і зберігання відомостей про склад, зміст, розміщення,
умови доступу до електронних інформаційних ресурсів та задоволення потреб
юридичних і фізичних осіб в інформаційних послугах |
Реєстр – інформаційна
система, призначена для накопичення, обліку, оброблення і зберігання
відомостей про склад, структуру, розміщення, умови функціонування,
призначення, стан захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та
інформаційно-телекомунікаційних системах, що містять державні електронні
інформаційні ресурси або плануються для цього, органів виконавчої влади, а
також підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління |
|
Мета реєстру |
|
|
запровадження єдиної
системи обліку електронних інформаційних ресурсів держави |
запровадження
єдиної системи обліку відомостей, визначених переліком відомостей про
інформаційну, телекомунікаційну та інформаційно-телекомунікаційну систему
органу виконавчої влади, а також підприємства, установи і організації, що
належить до сфери його управління; проведення
аналізу стану захисту державних електронних інформаційних ресурсів в
інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних
системах; |
|
Продовження табл.1 |
|
|
|
надання
методичної допомоги і координація діяльності міністерств та інших центральних
органів виконавчої влади, пов'язаної із захистом державних електронних
інформаційних ресурсів в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних
системах. |
|
Реєстр включає |
|
|
веб-сайти, бази даних
та реєстри в електронній формі (е-ресурси органів державної влади, органів
місцевого самоврядування та інших юридичних осіб публічного права) |
відомості про
інформаційну, телекомунікаційну та інформаційно-телекомунікаційну систему
органів виконавчої влади, а також підприємства, установи і організації, що
належать до сфери його управління |
|
Склад реєстру |
|
|
Еталонний фонд, робочий
фонд, страховий фонд та інформаційний фонд |
Інформаційний фонд
(складається з робочого фонду, еталонного фонду, страхового фонду),
комп'ютерне обладнання, електронні носії інформації, програмне забезпечення,
експлуатаційна документація, комплексна система захисту інформації |
|
Інформація, яка міститься в
інформаційному фонді Реєстру, є |
|
|
Управління Реєстром |
|
|
Державне агентство з
питань науки, інновацій та інформатизації України (Держкомінформнауки) |
Адміністрація
Держспецзв'язку України |
Однак,
розглядаючи питання пов’язані з Національним реєстром електронних інформаційних
ресурсів, Реєстром інформаційних, телекомунікаційних та
інформаційно–телекомунікаційних систем не можливо уявити без їх відповідності
до світового простору ідентифікаторів об’єктів (ІО). Зараз, український сегмент
присутній [8], але він тільки конструктивно зазначений, наявність
ідентифікаторів об’єктів Українського сегменту доволі незначна [7]. Подібні
процеси спостерігаються і при
наповненні Національного реєстру та Реєстру інформаційних систем. Обидва
реєстру мають фонд якій містить інформацію про державні електронні інформаційні
ресурси. Однак, з цього напряму повністю відсутня система та
рекомендації щодо процедур обов’язкової реєстрації державних електронних
ресурсів. Проблема полягає і в тому, що функції управління основних реєстрів за
нормативно-організаційними вимогами здійснюють різні структури, що свідчить про
неузгодженість нормативно-правової бази. Існує гостра необхідність зосередження
системи державного управління на базі одного органу. На думку авторів та у відповідність до законодавчої та
нормативно-правової бази, враховуючі функціональні можливості і обов’язки –
це Адміністрація Держспецзв'язку України. Дійсно, актуальною є задача
реєстрації, накопичення й відображення систематизованої інформації про державні
інформаційні ресурси, як в Національному реєстрі, Реєстрі інформаційних систем
так і в реєстрі Світового простору ідентифікаторів об’єктів, гілка якого визначена
для Українського сегменту [8].
Для
реєстрації інформаційних об'єктів у сфері державного управління створено гілку
- {joint-iso-itu-t (2) країна(16) ua (804) gov(1)}. Для реєстрації об'єктів у
сфері бізнесу та недержавних структур створено гілку Українського сегменту з
код-міткою вузла дерева ідентифікаторів - {joint-iso-itu-t (2) country (16) ua (804) org (2)}. Положення про порядок формування
простору ідентифікаційних кодів об’єктів Українського сегмента визначає подальший розвиток 1-го рівня
національного дерева ІО. Національна комісія у сфері зв’язку та інформатизації України повинна здійснювати
процеси державного регулювання цих питань, шляхом внесення відповідних змін до
нормативних документів, що регламентують організаційну структуру національного
дерева Українського сегменту світового простору ідентифікаторів об’єктів (OID) [7,8].
Розглядаючи міжнародні
рекомендації та стандарти серії ASN.1, результатом яких повинно бути створення державного
репозитарію, який збирає відомості про OID [9], нажаль, ми не можемо
констатувати великої кількості зареєстрованих об’єктів Українського сегменту
(рис.1).
|
|
|
Рис.1. Приклад зареєстрованих
об’єктів Українського сегменту міжнародного дерева ідентифікаторів об'єктів
OID – tree |
Враховуючи
вище наведений матеріал стосовно недоліків організаційної системи в країні з
даного напрямку констатуємо, що робота майже не проводиться, немає узгодженості
між наповненням реєстрів та єдиним органом управління.
Розглянемо
приклад та спробуємо описати ієрархічну гілку кодів вузлів для наповнення
Національного реєстру Українського сегменту міжнародного дерева ідентифікаторів
об'єктів на базі структури системи судів загальної юрисдикції, яка представлена
в [10].
Відповідно до
ст.6 Конституції України державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. У зв’язку з цим є доречним
визначати корені дерева (root) ідентифікаторів об’єктів Українського сегменту для
державних органів влади з урахуванням такого поділу. Нормативно-правовий акт «Положення
про порядок формування простору ідентифікаційних кодів об’єктів Українського
сегмента» є чинним, однак його наповнення в площині й у відповідності структури системи судів не здійснюється. Відповідно
до Положення, національні реєструючи
організації повинні забезпечувати унікальність значень ідентифікаторів об’єктів
(ІО) в реєстрі. Сама реєстрація полягає в призначенні національною реєструючою
організацією (НРО) ідентифікатора вузла ІО на підставі заяви замовника, а також
повинна забезпечити підтримку і публікацію в реєстрах на національному та
міжнародному рівнях.
В зв’язку з
проведеним аналізом пропонуємо, як приклад, наступним чином визначати гілки
щодо структури судів загальної юрисдикції. Для цього всі державні органи
визначатимуться гілкою gov(1) (як це вказано в [8]). Надалі група ІО, які будуть
певним чином відноситися до законодавчої влади позначатиметься low (закон), виконавчої – executive (виконавча), судової – court (суд). Окремо визначаєтиметься
ІО Адміністрації Президента України – president (президент), Конституційного Суду України – court-constitution, прокуратура – prosecutor (обвинувач), other-gov – інших державних органів (рис.2).
|
|
|
Рис.2. Пропозиції щодо
подальшої класифікації ІО державних органів (після визначеної гілки gov(1)) |
Надалі
розглядаємо гілку (дугу) court(5), що має містити вузли дерева ІО, які зареєстровані
згідно з [10]. Так ІО для Верховного суду України може бути записаний у вигляді
кодів-міток:
|
{joint-iso-itu-t(2) country(16) ua(804) gov(1) court(5) s-court(1)} |
ASN.1 notation |
|
2.16.804.1.5.1 |
dot notation |
|
/Joint-ISO-ITU-T/16/804/1/5/1 |
OID-IRI notation |
ІО для Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:
|
{joint-iso-itu-t(2) country(16) ua(804) gov(1) court(5) s-court(1) sc-court(1)} |
ASN.1 notation |
|
2.16.804.1.5.1.1 |
dot notation |
|
/Joint-ISO-ITU-T/16/804/1/5/1/1 |
OID-IRI notation |
ІО для Вищого
господарського суду України:
|
{joint-iso-itu-t(2) country(16) ua(804) gov(1) court(5) s-court(1) arbitr-court(2)} |
ASN.1 notation |
|
2.16.804.1.5.1.2 |
dot notation |
|
/Joint-ISO-ITU-T/16/804/1/5/1/2 |
OID-IRI notation |
ІО для Вищого
адміністративного суду України:
|
{joint-iso-itu-t(2) country(16) ua(804) gov(1) court(5) s-court(1) vasu-court(3)} |
ASN.1 notation |
|
2.16.804.1.5.1.3 |
dot notation |
|
/Joint-ISO-ITU-T/16/804/1/5/1/3 |
OID-IRI notation |
Таким чином,
з вище приведених прикладів ми бачимо, що для спрощення визначення певного значення
вузла ІО можна використовувати частину з його посилання на e-ресурс в мережі Internet. Подальше здійснення
визначення ІО для решти об’єктів, які входять до системи судів загальної
юрисдикції [10] не представляє
труднощів.
ЛІТЕРАТУРА
1.
Додонов О. Г., Нестеренко О. В., Бойченко А. В..
Методологія створення Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів.
– Реєстрація, зберігання і обробка даних, 2005, Т. 7, № 3
2.
Нестеренко О. В. Єдина державна система
електронних інформаційних ресурсів / О. В.Нестеренко
// Науково-технічна інформація.– 2006.– №4.– С.3-9.
3.
Марущак А. І.
Інформаційні ресурси держави: зміст та проблема захисту // Правова інформатика.
– 2009. – № 1. – С.64–70.
4.
Марущак А. І.
Щодо поняття «інформаційні ресурси держави» /
А. І. Марущак // Інформаційна
безпека людини, суспільства, держави. – 2009. – №1 (1). – С. 11-15.
5.
Антопольский А. Б.
Проблемы учета и регистрации информационных ресурсов / А. Б. Антопольский // Проблемы
информатизации.– 2008.– №2.– С.33-40.
6.
Юдін О. К., Бучик С. С. Правові аспекти формування системи державних
інформаційних ресурсів / Безпека інформації. – 2014. – Том 20 (1) / Технічні
науки. – С.76-82.
7.
Юдін О. К., Бучик С. С., Весельська О.М.
Український сегмент ідентифікаторів електронних ресурсів. Матеріали IV
міжнародної науково-технічної конференції ITSEC. – Київ: НАУ. – 2014.–
С.166-169.
8.
Положення про порядок формування простору ідентифікаційних кодів об’єктів
Українського сегмента світового простору ідентифікаторів об’єктів. Затверджено
Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку
та інформатизації 18 квітня 2013 року № 227. – Режим доступу: http://www.nkrz.gov.ua/uk/1324635473/1363190920/.
9.
OID Repository. – Режим доступу: http://www.oid-info.com.
10.
Офіційний веб-портал судової влади України. – Режим доступу: http://court.gov.ua/sudy/.