Педагогічні науки / 2. Проблеми підготовки спеціалістів

К.п.н. Лимарєва Ю. М.

старший викладач кафедри фізики

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», Україна

ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ З МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ФІЗИКИ

У ПЕДАГОГІЧНИХ ВНЗ

Експеримент у фізиці виступає одночасно методом навчання, джерелом знань та засобом навчання. Виходячи з цього освітній процес у педагогічному навчальному закладі обов’язково має базуватися на ньому. Найбільш поширені лекції та практичні заняття мають забезпечувати теоретичну підготовку до оволодіння професійними науково-експериментальними знаннями та навичками. Будучи фундаментальною природничою наукою фізика вимагає над свідомого підходу до організації експерименту. Майбутні вчителі фізики мають чітко усвідомлювати що та навіщо вони роблять з учнями у ході вивчення предмету, а також яким чином формуватиметься світогляд особистості в процесі навчання.

Останнім часом досить популярними стають віртуальні комп’ютерні лабораторні роботи. Частина з них дійсно стають методично виправданими, бо дозволяють урізноманітнити експеримент, знизити його небезпеку, уникнути технічних проблем з його постановкою. Між тим слід зауважити, що він не може замінити справжній експеримент, бо лише останній дозволяє відтворити природність фізики з великим відсотком схожості. Досвід переконує, що саме істинний експеримент зацікавлює учнів значно більше ніж його комп’ютерна модель. Отже, фізичний експеримент у педагогічному виші має на меті формувати практичні навички майбутнього фахівця з фізики. Вчитель завдяки ньому може наочно показати учням властивості та закономірності природи та сприяти цілісне її сприйняття. Тому фізичний експеримент, що охоплюється лабораторними роботами з методики навчання фізики, має значний ваговий коефіцієнт у навчальному процесі студентів педагогічних навчальних закладів.

Лабораторні роботи з методики викладання фізики належать до основного компоненту навчальної програми з підготовки майбутніх вчителів фізики. Вони за змістом охоплюють великий обсяг навчального матеріалу враховуючи матеріал з предмету та методики його викладання у освітньому закладі. Враховуючи значний обсяг матеріалу, що охоплюється лабораторними роботами особливо гостро постає питання якісної перевірки якості їх виконання. Вважаємо за доцільне виділити та розглянути такі основні напрямки організації контролю та оцінювання якості виконання лабораторних робіт:

- індивідуальне опитування,

- групова бесіда,

- колективне відтворення змісту лабораторної роботи,

- контрольна робота,

- взаємоопитування,

- складання системи контрольних запитань.

Індивідуальне опитування являє собою найбільш розповсюджений спосіб перевірки та оцінювання експериментальних навичок студентів. Студенти готуються до спілкування з викладачем за заздалегідь визначеним переліком контрольних запитань. Викладач пропонує студенту певні запитання, відповіді на які вимагають знань з фізики, методики її викладання та особливостей технічної організації експерименту. Такий підхід дозволяє на достатньо високому рівні об’єктивності визначити рівень знань студента з теми спілкування, організувати індивідуальний підхід до кожного студента та допомогти йому самому усвідомити рівень власної підготовки. В той же час, такий метод вимагає витрат значної кількості часу для спілкування з великою кількістю студентів. Окрім того, може статися так, що оточуючі дослуховуватися до розмови окремого студента з викладачем. Це не є погано, коли вони у такий спосіб набуватимуть додаткових знань з методики проведення контролю знань шляхом індивідуальної бесіди, але вони відволікатимуться від своєї власної роботи та виконають її гірше. До того ж, слід зауважити, що не всі студенти вміють отримувати з таких спостережень методичні знання.

Групова бесіда порівняно з попереднім методом має значні переваги в аспекті економії часу. Запитання від викладача можуть надходити як для окремого студента, так і для всієї групи. У другому випадку студенти мають змогу швидше зорієнтуватися та відповісти на ті питання, відповіді на які вони знають краще. Швидкість реагування студентів на запитання викладача надасть йому можливість визначити тих із групи, хто володіє матеріалом на більш високому рівні. Окрім того, всі студенти групи мають можливість виправити, або скоригувати відповідь попереднього, тим самим показати власні знання з того чи іншого питання.

Колективне відтворення змісту лабораторної роботи теж має свої переваги та недоліки. За такої організації контролю знань певна група студентів представляє роботу перед усіма іншими пояснюючи послідовність її виконання, зосереджуючи увагу інших на технологічних особливостях постановки того чи іншого експерименту та пояснюючи його результати за допомогою фізичних законів та закономірностей. У ході такої доповіді мають бути озвучені відповіді на всі контрольні запитання, але відповіді мають бути включені у пояснення ходу експерименту.

Контрольна робота – це письмовий метод перевірки знань. Він дозволяє одночасно дати всім студентам завдання у вигляді контрольних запитань та отримати на них відповіді. Недоліком такого методу є мала кількість запитань, яку письмово студент може докладно викласти у своїй відповіді. До того ж, значна кількість студентів у ході усної відповіді може виправитися у короткий час, а у письмовій формі це створює певні складнощі. Окрім того, технічна сторона організації експерименту, що є частиною методики навчання потребує для письмового викладу значного часу порівняно з усним, а її ваговий коефіцієнт є не великий. Як показує досвід, контрольна робота у перевірці лабораторних робіт з методики викладання фізики дає гірші результати студентів ніж усна форма звітності.

Взаємоопитування виступає методично доцільним та виправданим методом перевірки знань студентів педагогічних вишів. Студенти вчаться формулювати та ставити запитання, порівнювати отримані відповіді із власними знаннями та визначати рівень правильності, за необхідності коригувати власні знання або доводити хибність суджень іншого студента, оцінювати рівень знань інших та аргументувати своє рішення, брати на себе відповідальність за виставлену оцінку. Перевагою такого підходу до перевірки лабораторних робіт для викладача є те, що він, виступаючи спостерігачем, може досить швидко оцінити студентів як з фізики так і з методики її викладання. До того ж, викладач має змогу коригувати організацію взаємоопитування та надавати рекомендації щодо методичної його сторони.

Складання системи контрольних запитань є достатньо складним методом перевірки знань. Він вимагає не лише усвідомлення знань з предметів та методики їх викладання, але й знань особливостей методики формування, послідовності та доцільності постановки того чи іншого запитання. Окрім того, визначення послідовності запитань вимагає передбачення їх диференційованості. Студент має чітко усвідомлювати, що переліком своїх запитань він має охопити увесь матеріал, поставити запитання таким чином, щоб передбачити у відповіді і знання з предмету і знання з методики викладання. Досвід показує, що студенти лише спочатку віддають перевагу такому звітуванню, та дуже швидко переконуються у протилежному. Пояснення цьому дуже просте: в усіх попередніх підходах завдання ставилося конкретно та зовні (викладачем або іншим студентом), а в розглядуваному зовні надійшло конкретно-абстрактне завдання. Нібито все зрозуміло: треба скласти запитання, охопити знання з фізики, з методики викладання, не пропустити технічну сторону, але, в той же час, «відправна точка» відсутня, завдання стає абстрактним.

Розглянуті підходи не є виключними в методиці викладання фізики. Вони можуть використовуватися як самостійно, так і комплексно, залежно від особливостей колективу, групи та окремої особистості. Коротко викладена сутність підходів в перспективі має бути вивчена й розкрита ширше та описана докладніше з позицій власного практичного досвіду викладача.

Література:

1. Коробова І. В. Особливості індивідуального підходу до формування методичної компетентності майбутніх учителів фізики / І. В. Коробова // Засоби і технології сучасного навчального середовища: Матеріали конференції, м. Кіровоград, 17 – 18 травня 2013 р. / Відповідальний редактор: С. П. Величко – Кіровоград: ПП «Ексклюзив-Система», 2013. – С. 108 – 110.

2. Мєняйлов С. М. Навчальний експеримент як засіб поєднання наочності та абстрактного мислення у процесі навчання фізики / С. М. Мєняйлов // Засоби і технології сучасного навчального середовища: Матеріали конференції, м. Кіровоград, 17 – 18 травня 2013 р. / Відповідальний редактор: С. П. Величко – Кіровоград: ПП «Ексклюзив-Система», 2013. – С. 122 – 124.

3. Подопригора Н. Про навчання експериментальних та теоретичних методів фізики у педагогічному університеті / Н. Подопригора / – Наукові записки. – Випуск 4. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім.. В. Винниченка, 2013. – С. 204 – 209.

4. Семакова Т. О. Формування самоосвітніх умінь студентів за допомогою фізичного експерименту / Т. О. Семакова // Засоби і технології сучасного навчального середовища: Матеріали конференції, м. Кіровоград, 17 – 18 травня 2013 р. / Відповідальний редактор: С. П. Величко – Кіровоград: ПП «Ексклюзив-Система», 2013. – С. 146 – 147.

5. Ткаченко В. М., Чмирьова К. М. Використання віртуальних лабораторних робіт при проведенні фізичного практикуму в 11 класі ЗОШ / В. М. Ткаченко, К. М. Чмирьова / – Збірник наукових праць фізико-математичного факультету ДДПУ. – № 3 – Слов’янськ : ДДПУ, 2013. – С. 199 –204.