ПРАКТИКА ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
ВИЩИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ
Янковська О.О.,
Сідоряк В.М., старший викладач
Нині в Україні ситуація з практичною підготовкою
студентів у вищих навчальних закладах держави суттєво погіршилась. У випускників
відсутні навички практичної роботи за обраною спеціальністю, відсутні знання
сучасних технологій і діючої нормативної бази і, я наслідок, зростає період
адаптації випускників на первинних посадах, ускладнюються працевлаштування та
відбувається зниження престижу вищої освіти загалом. У багатьох вищих
навчальних закладах зв’язки з відповідними галузями економіки значною мірою
втрачені, а дії з їх відновлення не проводяться. Не зважаючи на це, обсяги
практичної підготовки скорочуються, маю місце заміна практик на формальне
перебудування студентів в розпорядженні кафедр [1].
Протягом останніх років педагоги, які працюють над
порушення проблем теоретико - методичних засад практичної підготовки у вищої
школі (О. Анісімов, І. Архангельский, В. Безрукова, І. Ільясов, М. Приходько,
В. Сластьонін, П. Стефаненко, Г. Щедровицький), Описують навчально-виховний
процес ВНЗ, системи професійної підготовки як особливу знакову модель
відповідних видів професійної діяльності. Підхід до цієї системи як
опосередкованої моделі діяльності дав змогу виділити низьку протиріч, які
суттєво впливають на якість її функціонування. Серед них найбільш значущими є
суперечності:
У кожному вищому навчальному закладі треба
спрямувати роботу відповідних структурних підрозділів на розроблення нових
підходів до її реалізації, перетворення вищих навчальних закладів на партнерів
– роботодавців, зацікавлених у кінцевому і якісному результаті, зокрема:
Особливу увагу слід звернути на створення
ефективної мережі баз практик, де могли б проходити неперервну навчальну й
виробничу притику студенти педагогічних закладів, починаючи з третього
семестру. Спільними зусиллями регіональних органів управління освітою та вищих
педагогічних навчальних закладів необхідно здійснити ретельний відбір шкіл,
профтехучилищ регіону для проведення педагогічних практик із залученням до зієї
роботи найдосвідченіших учителів-методистів. Студентів випускних курсів треба
направляти на практику в передбачувані місця розподілу, використовуючи при
цьому можливості укладання тристоронньої угоди. Підсумовуючи вищевикладене,
зазначимо, що питання якості професійно-практичної підготовки у вищий освіті
має стати предметом постійного обговорення в колективах вищих навчальних закладів.
Література
1.
Андрущенко
В. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу /
В. Андрущенко // Вища освіта України. - № 1. – 2004. – С. 5.
2.
Ничкало Н.Г.
Сучасні світові тенденції, українські реалії та перспективи наукового забезпечення
якісної освіти / Н.Г. Ничкало // Якісна освіта в багато етичному суспільстві:
Матеріали регіонального семінару. – К., Сфера, 2004. – С. 35-45.
3.
Положення
про проведення практики студентів вищих навчальних закладів освіти України:
Наказ Міністерства освіти України від 8 квітня 1999 р. № 93 // Збірник
законодавчих та нормативних актів про освіту. Випуск 1. – К., 1994. – С.
139-153.