Философия / 2.Социальная философия

Ковальська Р.С., к.г.н. Кізюн А.Г.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Філософські аспекти проблеми безпеки і правового захисту особистості в туризмі

Забезпечення безпеки завжди було найважливішою проблемою людства в усіх сферах діяльності. Людина з моменту свого зародження піддається небезпекам природного, техногенного, антропогенного, біологічного, соціального та екологічного характеру. На сьогодні питання безпеки і правового захисту особистості набули особливої актуальності, оскільки ця проблема відіграє важливу роль у суспільному житті, впливає не лише на громадську думку і загальний стан самовідчуття спільнот, але й на подальшу поведінку окремих особистостей.

Розвиток туризму здійснюється в певному природному та соціальному середовищі, яке робить вирішальний вплив на його результати. Цей вплив не завжди буває сприятливим, тому небезпеки фізичного та соціального характеру повинні братися в розрахунок суб’єктами індустрії туризму, яким слід мінімізувати і запобігати різноманітним загрозам безпеки туристичної діяльності.

Поняття «безпека» визначається як стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Під життєво важливими інтересами розуміється сукупність потреб, задоволення яких надійно забезпечує існування і можливості прогресивного розвитку особистості, суспільства, держави. Цікаво, що засновник психоаналізу З. Фрейд відносив безпеку до зовнішніх факторів, що істотно впливають на розкриття творчого потенціалу особистості [4, с. 192].

З огляду на широкий зміст поняття «безпека», у туризмі під даним поняттям слід розуміти особисту безпеку як стан самопочуття людей, породжений впевненістю в тому, що ніяких загроз їх благополучному існуванню немає або для відвернення їх є адекватні засоби. Надати таку

впевненість можна шляхом використання міжнародно-правових важелів.

Таким чином безпека в туризмі як чинник стабільного існування, буття

людини, суспільства, людства підпадає під категорію «блага», що згідно з теорією В.Томаса і Ф.Знанецького є визначальною для визначення безпеки як цінності. Цінність чинника безпеки формується в широкому значенні: ставлення людини до стану безпеки як до мети, що спрямована в майбутнє. Так, стандартом визначено, що при проектуванні туру і наданні туристичних послуг слід уважно вивчити всілякі чинники ризику, дослідити можливість і ймовірність прояву даного джерела на небезпечному для людини рівні і, в кінцевому підсумку, передбачити комплекс заходів щодо захисту здоров’я та життя туриста і його майна [2, c. 13 – 14].

Відчуття й усвідомлення людьми безпеки у себе вдома, в країні та за кордоном - всюди, де вони перебувають, відіграють важливу роль у суспільному житті. Саме вони стимулюють або ж, навпаки, обмежують туристичні потоки до інших країн. Тобто, важливим у туристичній діяльності є вивчення відчуття особистої безпеки для поведінки туриста, який у атмосфері загроз і небезпек «замикається» у собі, стає ворожим до нового соціокультурного середовища, яке оточує його, не пізнає нічого нового та в кінцевому результаті не отримує задоволення від подорожі.

Цю сторону суспільної та особистісної безпеки не можна залишати поза увагою владних структур, організаторів міжнародних туристичних потоків, адже втрата почуття безпеки, поширення зневіри в захищеність самі по собі можуть стати дестабілізуючим фактором, викликати потяг до агресивності, а отже, стати додатковою загрозою для безпеки. Незважаючи на це, хоч би в якій ситуації опинилась людина в туристичній подорожі, вона має можливість розраховувати на міжнародно-правовий захист своїх прав та свобод, статус міжнародного гостя, про що прописано у Гаазькій декларації 1989 року [5].

Хоча і прописано у міжнародних документах про гарантування безпеки туриста, захист загальних прав людини та захист прав у небезпечних ситуаціях, але є ситуації, в яких неможливо забезпечити повноцінну безпеку туристів. Так, наприклад, в екстремальних, у соціально-політичному відношенні, етапах розвитку країн, коли життя народів перебуває під загрозою, держави мають право відступати від своїх зобов’язань щодо безпеки та захисту прав, які зумовлені гостротою положення за умови недопущення дискримінації та дотримання переліку невід’ємних прав і свобод. Очевидно, потенційним туристам слід знати про такі періоди в житті країн, до яких вони збираються здійснити подорожі.

Однак за всіх умов певний мінімум прав людини ніколи не може бути обмеженим, до них можна віднести імперативні права, які держави не мають права ні за яких обставин обмежувати, а саме:

¾ право на життя;

¾ заборону тортур, жорсткого антилюдяного поводження чи покарання;

¾ заборону надавати кримінальному законові зворотної сили;

¾ право на правосуб'єктність, на свободу думки, совісті, релігії;

¾ заборону позбавляти людину свободи на підставі того, що вона не виконує певні договірні зобов'язання [1, c. 20 - 21].

Нині постає найбільша проблема стосовно соціальної безпеки, яка переважно і визначає особисту безпеку. Найбільший вплив має політична небезпека, яка складається з неспроможності політичних владних структур, насамперед держави, контролювати дотримання громадянами конституційного державно-політичного ладу, на стабільність якого сподіваються гості цієї держави (туристи). Ще на Всесвітній нараді з туризму в Акапулько (Мексика) у серпні 1982 р. справедливо зазначалося, що сучасна конфліктогенна світова ситуація та зростаюча кількість конфліктів ставлять перешкоди розвитку туризму.

Сьогодні безпосередньо пов'язана з політичною небезпекою загроза туристичним потокам з боку тероризму. Наприкінці 80-х років прояви тероризму як соціального феномена, здавалось, почали зменшуватись. Однак події останнього часу вже в новому столітті свідчать про «нову хвилю» тероризму. Справа дійшла до того, що туристи стають цілеспрямованим

об'єктом для терористів, тому ціна тероризму досить висока у контексті

міжнародного туризму. Він впливає на те, куди і в який спосіб люди подорожують, які місця відвідують та що роблять під час подорожі. Туристи починають переосмислювати мету подорожі, спосіб та все більше починають себе перестраховувати на підсвідомому рівні [3, c. 33 – 34].

Отже, безпека є універсальною цінністю. Підґрунтям для цього висновку є, по-перше, існування чинника як норми, цінності й ідеалу, по-друге, вона стосується всіх сфер життєдіяльності суспільства й усіх соціальних утворень та спільнот і, по-третє, має життєво важливе значення в кожному сегменті соціального просторового часу. Не є винятком і туризм, де забезпечення безпеки відіграє важливу роль як у житті окремої особистості, так і у роботі туристичного підприємства.

Слід підкреслити, що переосмислення проблеми безпеки і правового захисту людини в туризмі відкриває перспективи подальших наукових досліджень у галузі методологічних засад концепції безпеки та налагодження міжнародних туристичних зв’язків на світовій арені.

Література:

1. Дяченко В.І., Цюрупа М. В. Міжнародне гуманітарне право: джерела, принципи, норми / В.І. Дяченко, М.В. Цюрупа. - К., 2011. – С. 20 - 21.

2. Лутай В.С. До питання про філософсько-методологічні основи сучасних концепцій глобальної безпеки / В.С. Лутай // Стратегічна панорама. – К., 2012. - № 3. – С. 13 – 14.

3. Туризм у XXI столітті. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - К., 2012. – С. 33 – 34.

4. Фрейд З. Основные принципы психоанализа / З.Фрейд. - М.,1998.- С.192.

5. Гаагская декларация межпарламентской конференции по туризму: Международный договор от 14.04.1989. - [Електронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_904