Политология / 10. Региональные
политические процессы
К.е.н. Дашевська О.В.
Дніпропетровський
університет імені Альфреда Нобеля
Геополітичні пріоритети України і Росії: порівняльна характеристика
В Україні, як і в будь-якій іншій державі світу, існують певні
взаємовідносини між економічними і політичними процесами, що є природною
характеристикою сучасного соціуму. При цьому закономірності
економіко-політичної взаємодії в Україні істотно відрізняються від інших
економічних систем, знаходячись в залежності від комплексу факторів, які
конституюють тій чи інший тип функціонування держави і національної економіки.
Розпад СРСР, інтеграційні та дезінтеграційні процеси, а також проблема
самоідентифікації для України і для інших країн СНД призвели до пріоритету
національно-політичних аргументів порівняно з чисто економічними факторами.
Загальний базис
взаємовідносин України і Росії визначений геополітичним станом обох країн,
водночас визначальним фактором залишається політичний. Саме політичні фактори
сьогодні вийшли на перший план. Результати порівняльного аналізу геополітичних
пріоритетів Російської Федерації та України демонструють суть
українсько-російських взаємовідносин (табл. 1).
Таблиця 1
Порівняльна характеристика геополітичних пріоритетів України і Російської
Федерації (узагальнений досвід 1990–2014 років)
|
РОСІЯ |
УКРАЇНА |
|
Повернення статусу наддержави та формування нової євразійської потуги чи блоку на
просторі колишнього СРСР |
Виживання України як суверенної незалежної держави,
зміцнення фундаментальних цінностей та інституцій, що забезпечують безпеку,
соціокультурний прогрес та добробут |
|
Приєднання до «великої сімки» й активна протидія
розширенню НАТО |
Пріоритетна орієнтація на інтеграцію до ЄС;
поглиблення спеціального партнерства з НАТО |
|
Зміна стратегічного балансу між атлантичною
спільнотою (НАТО) і Росією як військово-стратегічною спадкоємицею СРСР,
орієнтація на формування нової стратегічної біполярності |
Посилення власного та колективного потенціалу
стримування за рахунок участі в європейських структурах безпеки, укладання
двосторонніх і багатосторонніх договорів; отримання відповідних гарантій
безпеки |
|
Формування нових стратегічних осей Євразії: Москва –
ЄС, Москва – Тегеран, Москва – Пекін |
Зміцнення стратегічного партнерства із США і
зв’язків з країнами Західної Європи |
|
Забезпечення доступу до «теплих морів» |
Зміцнення та консолідація особливих відносин із
стратегічно важливими сусідами – Польщею, Туреччиною, Азербайджаном, Грузією,
країнами Балтії, Вишеградської групи і Центральної Азії |
|
Проведення політики, спрямованої на відновлення
економічного та політичного домінування в державах Закавказзя і Середньої
Азії |
|
|
Геополітична декомпозиція України; нейтралізація
країн Балтії і повна інтеграція Білорусії до складу Росії |
Диверсифікація постачань енергоносіїв з Росії,
налагодження альтернативних постачань газу з країн світу |
|
Економічна та соціокультурна експансія в усі
пострадянські країни, підтримка російськомовного населення, створення умов
для політичного контролю та домінування Росії |
Курс на альтернативне лідерство на пострадянському
політичному просторі; активна кооперація з тими країнами, які вбачають в
Україні надійного рівноправного партнера, позбавленого великодержавних
амбіцій |
|
Стратегія зростання економіки на базі сировинних
ресурсів; використання українського коридору для експансії на євроринку
енергоносіїв |
Активна участь у створенні європейських і
євразійських транспортних коридорів по осях Балтія – Чорноморський регіон –
Близький Схід, Західна Європа – Україна – Закавказзя – Середня Азія – Китай.
Використання цих коридорів для створення надійної багатоальтернативної
системи постачання енергоносіїв і стратегічно важливої сировини |
|
Інформаційна пропаганда - використання ЗМІ для
формування нової ідеології Росії, образів головних «ворогів» Росії у
свідомості людей |
Вироблення національної ідеї через активне
використання ресурсів ЗМІ, забезпечення захисту проти інформаційної війни |
Як показано в таблиці, сучасною геополітичною стратегією Російської
Федерації є відродження статусу наддержави за допомогою ефективного
використання стратегічно важливих енергоресурсів, забезпечення політичного
контролю та підтримки найбільших країн СНД – Білорусії, Казахстану,
Туркменістану тощо. Стратегія України істотно відрізняється від російської:
Україна прагне реалізувати ідеологію повернення до європейської спільноти як
повноправного суб’єкта євроатлантичної геополітики. На досягнення зазначених
цілей і спрямована зовнішня політика України і Росії.
Основним етапом
вироблення наведених геополітичних пріоритетів Росії щодо України виступає
період 2000–2007 років, який характеризується приходом нової влади в Російській
Федерації та початком послідовної і прагматичної зовнішньої політики відносно
нашої держави, де Україна розглядається як сфера переважних геостратегічних
інтересів. Крім того, обрання новим Президентом України у 2010 році В.
Януковича та його політична програма, яку він реалізовував протягом 5 років,
змусили керівництво Росії затвердитись у думці, що їх зовнішня політика
відносно України викликає підтримку у українського населення та байдужість з
боку Європи. Такий стан справ привів до розгортання внутрішньополітичних
конфліктів в Україні на тлі економічних проблем та розгортанню так званої
українсько-російської кризи, в основі якої лежить боротьба геополітичних
пріоритетів країн.