к. філос. н. О.В. Мальцева, студент гр. ІМ-13 В.А. Мітько

ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет»

РОЗШИРЕННЯ ПРАВА НА УЧАСТЬ У ВИБОРАХ В США

У ХІХ-ХХ СТ.

Сьогодні США звично називають законодавцем демократичних принципів та країною здійсненої демократії. У зв’язку з цим виникає дослідницький інтерес до розвитку та становлення там сучасного виборчого права, адже для демократичної держави вибори є однією з головних засад державної влади та політичного режиму. Нинішнє виборче право США формувалося поступово та значних змін зазнало саме в період ХІХ-ХХ ст.

Протягом ХІХ ст. до політики в Сполучених Штатах повільно, але невпинно долучалась все більша кількість людей. Старі підходи ставали історією, соціальні групи, що раніше були виключені з політичного процесу, включалися у нього, й право на участь у виборах потроху надавалась все ширшим верствам населення. Спершу були скасовані ті обмеження права голосу, що виходили з релігійної належності людини та володіння власністю, отож до середини сторіччя більшість білошкірих дорослих чоловіків отримали право голосу.

Згодом, після Громадянської війни (1861-1865), що розгорнулася довкола питань рабства, було прийнято три поправки до Конституції США, які суттєво змінили рамки та суть американської демократії. Тринадцята поправка, ратифікована 1865 р., відмінила рабство. Чотирнадцята, прийнята 1868 р., проголосила, що всі особи, народжені чи натуралізовані в Сполучених Штатах, є громадянами цієї країни та того штату, в якому вони мешкають, а також що їхні права на життя, свободу, власність і рівність перед законом мають забезпечуватись федеральнім урядом. П’ятнадцята поправка, ратифікована 1870 р., заборонила федеральному урядові та урядам штатів завдавати потенційним виборцям будь-яких утисків на підставі раси, кольору шкіри та колишнього статусу служника.

Важливе слово «стать» не потрапило до цього переліку, причому зовсім не через недогляд: відтак двері до виборчих дільниць залишились для жінок зачиненими. Надання права голосу колишнім рабам вдихнуло нове життя у тліючу кампанію за виборчі права жінок. Битва врешті була виграна 1920 р., коли Дев’ятнадцята поправка визначила, що права голосу не можна позбавити «на підставі статі».

За іронією долі, ситуація у цьому питанні набула зворотного характеру. Жінки тепер могли голосувати, але багато чорношкірих американців втратили цю можливість. Починаючи з 1890-х, білошкірі мешканці Півдня систематично усували чорношкірих із виборчої політики, запроваджуючи такі правила виборів, як «ценз на грамотність» (він вимагав проходження тестів на грамотність усіма громадянами, предки яких не були виборцями перед 1868 р.), обкладання податком на голосування, а часто вдавались і до фізичного залякування. Таке ущемлення виборчих прав тривало й у ХХ ст. Рух за права людини, який почався в 1950-х рр., призвів до прийняття 1965 р. Акту про виборчі права федерального закону, який оголосив поза законом нечесні виборчі процедури, а також зажадав від Міністерства юстиції наглядати за виборами в південних штатах. Двадцять четверта поправка, ратифікована 1964 р., відмінила стягування виборчого податку як умову участі в голосуванні, усунувши один із тих небагатьох шляхів, які ще лишилися у штатів для обмеження участі у виборах чорношкірих і бідних американців [1, с. 108-109].

Нарешті, до Конституції було внесено останню зміну щодо розширення права голосу. Участь США у в’єтнамській війні у 1960-ті – початку 1970-х рр. надала нового життя ідеї, висунутій ще під час Революції, ідеї, яка піднімалася щоразу, тільки-но починалася війна. Йшлося про те, що люди надто зрілого віку, аби бути здатними захищати зі зброєю в руках свою країну, мають надто похилий вік, також і щоб брати участь у виборах. Двадцять шоста поправка, ратифікована 1971 р., знизила віковий ценз з 21 до 18 років.

Нині практично всі дорослі громадяни Сполучених Штатів Америки, народжені або натуралізовані тут і старші за 18 років, мають право голосу. Законодавчі обмеження права голосу накладаються лише на деяких колишніх кримінальних злочинців, а також на осіб, визнаних душевнохворими.

Проте найважливіше питання сьогодення у виборчій політиці США полягає не в тому, хто має право голосу, а в тому, скільки виборців витратять свій час і завдадуть собі клопоту, аби прийти до виборчої дільниці. На сьогодні на вибори Президента приходить голосувати близько половини виборців. У виборах 1876 р. участь виборців сягнула історичного рекорду – 81,8 відсотка. Протягом 1880-1890-х рр. цей відсоток коливався навколо 80-ти, але згодом почав постійно знижуватися, досягнувши у 1924 р. найнижчої позначки – 48,9 %. «Новий курс» Демократичної партії у часи Великої Депресії 1930-х рр. викликав пожвавлення інтересу до виборів, і відсоток тих, хто взяв у них участь, досяг 60-ти. Зменшення частки тих, хто віддав свій голос на виборах, почалося знову в 1968 р, досягши мінімуму (49,1 %) на президентських виборах 1996 р. [1, с. 112].

Визначити причини та шляхи подолання цього явища намагається американський політолог А. Джеймс Рейчлі в книзі «Вибори: американський стиль». Він зазначає, що існують різні тлумачення проблеми: одні не вважають її суттєвою та пропонують зважені реформи, інші наполягають на тому, що це явище має глибоке коріння й потребує значного втручання, аж до широкомасштабних змін соціального устрою. Серед причин того, що американці сьогодні не поспішають реалізовувати свої виборчі права, за які боролися протягом минулих століть, дослідник називає величезні грошові витрати на вибори; довгу тривалість виборчих кампаній; безмежну владу засобів масової інформації у формуванні сприйняття людьми кандидатів, а також їх надмірний вплив, спричинений «спеціальними інтересами», як на вибір кандидатів, так і на самих виборців [2, с. 242-249].

Література

1. Система державного управління в США: Загальний огляд. – Вашингтон, Державний Департамент США, 2000. – 125 с.

2. Reichley, A. James ed. Elections American style Washington, D. C. The Brookings Institution, 1997, 236 p.