Право/1. Історія держави та права
Нанкевич Ю.Є.
студентка 1 курсу
напряму підготовки «Правознавство»
ПВНЗ
«Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля»
ПРАВОВА
ДЕРЖАВА: ПОНЯТТЯ ТА ОСНОВНІ ОЗНАКИ
Правова держава –
форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону. У правовій державі всі – і державні органи, і громадяни – однаковою мірою відповідальні перед законом. В ній реалізуються всі права людини,
здійснюється розподіл влади
на законодавчу, виконавчу, судову. Правова держава є альтернативою авторитаризму, тоталітаризму і анархії. Правова
держава передбачає поступову демократизацію суспільства, встановлення правових
основ будівництва державності, дотримання правопорядку і принципу законності.
Людина є вищою соціальною та політичною цінністю. Держава покликана затвердити
гуманістичні начала, забезпечити і захистити свободу, честь і гідність людини.
Правова держава –
багатомірне явище, що розвивається. У ході суспільного прогресу воно набуває
нових властивостей, наповнюється новим змістом, відповідним конкретним умовам
існування суспільства і рівню його розвитку.
Термін правова держава вперше було вжито у працях
німецьких вчених К.Т. Велькера (1813 р.) та І.X. Фрайхер фон Аретіна (1824
р.). А створення юридично завершеного поняття правова держава пов'язують з
ім'ям німецького мислителя Р. фон Моля (1833 р.), який ввів його до загального
вжитку. Він визначив правову державу як конституційну, яка заснована на
конституційному закріпленні прав і свобод людини, на забезпеченні судового
захисту особи [1].
В статті 1 Конституції України визначено,
що Україна – правова держава. Ідея правової держави вперше досить чітко була
сформована у стаття 16 Декларації прав людини і громадянина 1789 року. Забезпечення
прав людини і громадянина, розподіл влади є основоположними ознаками правової
держави. Така держава характеризується пануванням права, верховенством закону.
Встановлюючи правові норми, держава сама зобов’язана їх дотримуватись,
підтримувати правопорядок. В правовій державі норми права обов’язкові для
державних структур та для громадян. Органи державної влади діють лише в межах,
встановлених законом, і їм дозволено лише те, на що уповноважив їх закон.
Виходячи з цього, стаття 6 Конституції України встановлює, що органи законодавчої,
виконавчої і судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених
Конституцією рамках та у відповідності із законами України. Правова держава
характеризується верховенством закону в правовій системі. Це означає, що закони
мають вищу юридичну силу в системі правових актів, що діють в державі, а тому
різноманітні правові акти, що видаються органами влади, повинні відповідати
законам і не суперечити їм. Це основа законності. Ознаки
України як правової держави:
1) верховенство права (Конституція України має найвищу юридичну силу; закони
та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і
повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії, тому
звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина
безпосередньо на підставі Конституції України гарантується);
2) беззаперечне визнання і нормативне утвердження суверенітету народу як
єдиного джерела публічної влади;
3) забезпечення і гарантія прав, свобод і законних інтересів людини та
громадянина;
4) взаємодія особи і держави на основі дотримання принципу: «Фізичній особі
дозволено робити те, що прямо не заборонено законом. Державним органам
дозволено робити тільки те, що прямо дозволено законом»;
5) рівність усіх індивідів, громадян перед законом і судом;
6) здійснення державою і громадянами (громадянським суспільством) взаємного
ефективного контролю й нагляду за реалізацією законів і дотриманням принципу
верховенства права;
7) взаємна відповідальність особи і держави за свою діяльність;
8) високий рівень правосвідомості та правової культури громадян [2].
Однак більшість ознак української правової державності мають формальний
характер, а побудувати правову державу лише за формальними ознаками неможливо [3].
Без органічного поєднання легітимної влади із забезпеченою у суспільстві
свободою, без ефективного функціонування поділеної влади з дотриманням її
окремими гілками вимог закону і забезпечення верховенства закону в діяльності
держави та усіх сферах суспільного життя правова державність залишиться мрією.
Фундаментом, передумовою правової державності є формування громадянського
суспільства, у якому був би забезпечений вільний і всебічний розвиток кожної
особистості, суспільства, у якому функціонували б демократичні громадські
інститути, що забезпечують свободу слова та інформації, гарантують силою
громадської думки і суспільної моралі вільні вибори, наявність легальної
опозиції та багатопартійність. Громадянське
суспільство і правова держава можуть співвідноситись як необхідні одна одній та
взаємодоповнювальні системи. Правова держава підпорядковує свою діяльність
громадянському суспільству і конкретній людині, відповідає перед ними за свою
діяльність. Формування в Україні громадянського суспільства і правової держави
є нагальною проблемою.
Для побудови громадянського суспільства в Україні
необхідно забезпечити компроміс між різними політичними партіями, спрямувати
зусилля політиків та економістів на об'єднання суспільства для пошуку шляхів
виходу з економічної кризи, вирішити проблему міжнаціональних (у нашій державі проживають
14 млн. громадян інших національностей) і міжконфесійних відносин, енергійніше
проводити реформування національного законодавства з урахуванням вимог
міжнародного права.
Побудова правової держави глибоко пов'язана зі зміцненням демократичних
традицій функціонування державної влади. Ці традиції ще лише формуються і
досягнення усталеності у здійсненні влади є довготривалим процесом. За умови
збереження вільних виборів, демократичного політичного режиму, свободи преси,
формування поваги до прав і свобод громадян з боку держави та її посадових осіб
дані традиції сформуються.
Побудова реальної правової держави значною мірою залежить від рівня
соціально-економічного розвитку країни, накопичення матеріальних благ, що
давало б можливість здійснення ефективної соціально-економічної політики,
забезпечення соціально-економічних прав громадян. Адже не випадково поняття
правової держави у багатьох країнах є невід'ємним від поняття соціальної
держави [3].
Особливо важливого значення для ефективного
функціонування правової держави набуває незалежний і ефективний суд.
Забезпечення провідної ролі в суспільному житті справедливого, демократичного
суду, як найбільш дійової гарантії прав людини і громадянина, є переконливим
доказом того, що держава набула правового характеру. Це зумовлюється специфікою
судових органів: демократизмом їх формування, змістом їх повноважень,
процедурою судочинства. Провідну роль суд може відігравати тільки за умови
здійснення правосуддя виключно судом і відповідно до закону, забезпечення
незалежності і кваліфікованості судів, доступності судового захисту для
громадян тощо. При здійсненні судочинства державні органи і їх посадові особи,
з одного боку, і індивід чи їх об'єднання – з другого, повинні розглядатися як
рівноправні суб'єкти, що є запорукою уникнення будь-якого свавілля держави. В
результаті здійснюваної в державі реформи судової системи ці умови повинні бути
створені і поступово реалізовуватися. У правовій державі на належному рівні
знаходиться правосвідомість і правова культура як окремого індивіда, посадової
особи, так і суспільства в цілому. Це, зокрема, передбачає наявність досить
високого рівня правових знань, знання основних принципів права, стійких
переконань в необхідності виконання законів тощо.
Література: