Право/ 2.Административное и финансовое право

Дмитрук Ірина Миколаївна

к.ю.н., ст. викладач кафедри правознавства

МНУ ім. В.О.Сухомлинського

Громадський вплив на регулювання бюджетного процесу місцевого рівня

Україна з року в рік робить значні політичні кроки до встановлення демократичного цивілізованого суспільства. На сучасному етапі розвитку української державності важливу роль на себе взяла громадськість. Інститути безпосередньої демократії почали значно інтенсивніше працювати та впливати на прийняття рішень органами державної влади. Це явище поступово проникає у всі сфери державного управління. Однак, як показує вже набута практика державотворення, гармонійне поєднання громадського впливу та контролю за діяльністю влади, помітно піднявши рівень суспільної компетентності, значно менше підвищило довіру до влади. Через що, згідно до положень схваленої Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні[1], необхідно інтенсивніше впроваджувати громадський контроль за діяльністю влади, здійснювати систематичні консультації з громадськістю по важливих питаннях життя держави та, особливо, територіальних громад.

Пріоритетної уваги тут потребує висвітлення впливу громадськості на бюджетний процес місцевого рівня. Інтенсивність наповнення місцевих бюджетів у значній мірі залежить саме від жителів територіальних громад. Тому одним із основних завдань органів влади є залучення та зацікавлення громадян до співучасті в бюджетних дискусіях. На жаль, це поки що не надто поширена практика та майже зовсім не врегульований аспект у правовому полі українським законодавством. Хоча в Законі України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР[2] передбачена процедура впливу на органи державної влади та місцевого самоврядування, але шляхом звернення громад до вищевказаних суб’єктів, що виражається через їх бачення неправомірності дій органів державної влади та місцевого самоврядування. Проте при залученні громадськості до обговорення бюджетного процесу, зокрема, формування місцевих кошторисів, питання порушень прав громадян, на разі, умовно послаблюється та переноситься до розгляду в найближчу перспективу.

В даному випадку першочергової ваги набувають і що головне – підсилюють активність чи не всіх членів територіальних громад проблеми, пов’язані з вишуковуванням достатнього фінансового ресурсу. Це спонукає до підвищення їх загальногромадського інтересу, а відтак, вимагає надання публічності цілісному процесу формування місцевого бюджету. Такі положення задекларовані в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 № 280/97-ВР[3].

Рух України до громадянського та правового суспільства передбачає участь та контроль громадськості в усіх сферах життя, можливість її впливу на рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Така суспільна практика може вважатися ефективною лише тоді, коли висвітлені проблеми, що виникають при формуванні фінансового кошторису, починають безпосередньо реалізовуватися і виявляють додаткові потреби, котрі помітно впливають на прийняття конкретних рішень. Залучення громадськості не відбувається саме по собі. Як правило, воно переважно проявляється в запланованих конкретних заходах у процесі активізації цілісних територіальних громад при формуванні місцевих бюджетів.

Світовий досвід надто яскраво підкріплює, що участь громадськості в бюджетних процесах виражається результативним чинником контролю за органами влади, дозволяє враховувати інтереси різних соціальних груп суспільства, підвищує ефективність політики, що проводиться в бюджетній сфері.

Провідною умовою реалізації громадської участі в бюджетному процесі є прозорість діяльності влади для громадян, що виступає необхідним елементом розбудови продуманої економічної політики. Така властивість бюджету, як головного фінансового інструменту в реалізації соціально-економічного спрямування є одним з ключових напрямів відкритості рішень органів державної влади та місцевого самоврядування. Прозора система державного фінансового обліку дозволяє визначити дійсні кроки влади, співставити фінансові операції, передбачені бюджетом, з фактичними. У свою чергу, збільшення можливості контролю з боку законодавчої влади й громадськості за якістю прийнятих рішень з бюджету і його виконанню підвищує відповідальність органів виконавчої влади за розробку та реалізацію бюджетних положень, створює передумови для контролю за цільовими витратами коштів бюджету.

Повна, своєчасна й достовірна інформація зміцнює довіру громадян до влади. Суспільне обговорення дозволяє реалізувати право громадян на інформацію про бюджет, дає можливість зрозуміти мову бюджету і його цифр, побачити на які цілі витрачаються та збираються податки, що становлять його наповнювальну базу.

Ступінь прозорості й участі громадськості у формуванні бюджету визначається рівнем взаємного діалогу. Якщо органи державної влади надають інформацію про бюджет, а громадяни звертаються за додатковими цікавими відомостями, таким чином стимулюється надання ще більшої по обсягу й кращої по якості інформації. Якщо, навпаки, бюджетна інформація надається, але не використовується, то втрачається зворотний зв'язок і стимул надавати додаткову інформацію. [4]

Багаторічна діюча практика виробила різні форми громадської участі. Нині до цього переліку відносяться: збір підписів (петиція); ініціювання соціологічного вивчення суспільної думки; «гарячий телефон»; громадські палати й приймальні, громадські помічники (радники), громадські (експертні, консультативні) ради, представники громадськості у робочих групах або комісіях; проведення незалежними експертами аналізу проблем і шляхів їх вирішення, громадська експертиза; відкриті слухання; кампанії обговорень у ЗМІ (в тому числі «інтерактивні» дебати, постійні рубрики) і т.п.

Щодо безпосередньої участі громадськості в бюджетному процесі на рівні району, області, то автор вважає, що тут форми мають бути урізноманітнені. Це достеменно забезпечуватиме демократичність та можливість посилювати вплив на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. Застосування форм участі громадськості в бюджетному процесі повинно будуватися поетапно в певній черговості.

Першим етапом тут має бути проведення громадських слухань. Представники громади повинні відкрито визначити, які саме проблемні напрямки будуть вноситися на обговорення і подальше вирішення. Адже «…гарантією обговорення і гласності в сфері фінансів є бюджетні права народного представництва. Цю гарантію ніщо не може замінити» [5;16].

Участь громадськості – це право територіальної громади через своїх кращих, найбільш ініціативних представників самостійно, відповідно до чинного законодавства України, вирішувати всі проблеми, що віднесені до відання місцевого самоврядування. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 №280/97-ВР[3] надає правового змісту такій формі участі громадськості у вигляді місцевих ініціатив та громадських слухань.

Другим етапом є залучення засобів масової інформації на рівні району та області для інформування, а відтак і зацікавлення всіх соціальних груп мешканців відповідного регіону до бюджетного процесу. Спеціальні правові норми, що регулювали б цей процес не потрібні. Достатньо загальних та вже існуючих законів, зокрема, положень Закону «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII[6], Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992 №2782-XII [7] та інших.

На третьому етапі зацікавлена громадськість може висувати, обирати своїх представників та надавати їм відповідні повноваження для систематичного інформування населення про різносторонню діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування в бюджетних питаннях. Слід зауважити, що до таких осіб необхідно ставити певні вимоги, зокрема, наявність вищої економічної чи юридичної освіти та враховувати займану посаду, яка б дозволяла цій особі об’єктивно аналізувати весь процес. Зазначених представників умовно можна назвати експертами.

Таким чином, при введені запропонованих посад на громадських началах зберігатиметься дотримання принципу гласності на місцевому рівні. Ще в кінці XIX століття Е.Н. Берендтс підкреслював, що саме «…гласність бюджету є необхідним елементом бюджетного права»[8]. Громадські експерти, в свою чергу, будуть проводити більш глибокий аналіз проблем бюджетного процесу на місцях та вчасно інформуватимуть жителів громади про ефективність діяльності тих чи інших посадових осіб.

Досягнення громадськістю поставлених цілей щодо бюджетного процесу вимагає застосування всіх можливих для реальної ситуації форм суспільної участі. Серед критеріїв вибору тієї або іншої форми варто виділити: нормативно-правові умови, можливу протидію й потенційні негативні наслідки, аналіз результативності застосування різних форм у схожих ситуаціях, специфіку владних процесів, на які виявляється вплив. У ряді випадків оптимальним є організація громадських слухань або участь в них. Найбільш результативним, як правило, є використання слухань в ролі елемента довгострокового комплексу заходів, що готуються до різних форм політичної участі. [4]

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати - залучення громадськості до бюджетного процесу дає низку переваг як органам місцевого самоврядування, так і самим громадянам. При формуванні місцевого бюджету влада повинна в повній мірі спрямувати свої дії на розв’язання пріоритетних проблем громади. Така націленість на задоволення інтересів населення дістає широку підтримку й підвищить рівень довіри громадськості до влади. В свою чергу, громадяни вникатимуть та розумітимуть дії влади. Це слугуватиме поштовхом до вироблення механізму, що дасть змогу безпосередньо впливати на прийняття рішень. Адже в кожному окремому випадку, в конкретних громадах, можуть створюватися різні механізми участі громадськості в бюджетному процесі, що підкреслюватиме особливості потреб населення та способів їх задоволення.

Список використаної літератури:

1. Указ Президента України «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації» від 24.03.2012 №212/2012// Режим доступу: www.rada.gov.ua

2. Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР // Режим доступу: www.rada.gov.ua

3. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 № 280/97-ВР// Режим доступу: www.rada.gov.ua

4. Нездюров А.Л. Формы общественного участия в бюджетном процессе// Режим доступу: www.transparentbudget.ru

5. Гастон Жез. Общая теория бюджета. /Перевод под ред. Г.Г. Соловья и К.К. Шмакова. – Государственное финансовое изд-во. – Москва. – 1930. – 334с.

6. Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII// Режим доступу: www.rada.gov.ua

7. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992 №2782-XII// Режим доступу: www.rada.gov.ua

8. Э.Н. Берендтс. Русское финансовое право. Лекции читанные в Императорском Училище Правоведения. - Типо-Литография С.–Петербургской Одиночной Тюрьмы. – С.-Петербург. – 1914. – 455с.