Право/3. Охрана авторских прав
Доц. Білоус І. М.
Бондаренко В.В., Куковіца Л.А.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна
Проблеми захисту авторського права в мережі інтернет та засоби протидії
правопорушень
Актуальність теми. У сучасну
епоху, яку називають «інформаційним суспільством», ми є свідками бурхливого
розвитку інтелектуальної діяльності людини, яка є складовою частиною безпеки
держави, оскільки недостатній інтелектуальний потенціал призводить до її слабкості.
Сьогодні Інтернет став важливішим джерелом інформації, ніж періодичні друковані
засоби. Можливість доступу до мережі Інтернет дозволяє ознайомлюватися з
новинами за допомогою електронних версій звичайних газет, телепередач або
спеціалізованих сайтів. Як наслідок, значно зросла увага правоохоронних органів
до діяльності різного роду Інтернет-ресурсів, які використовують об’єкти
інтелектуальної власності.
Метою статті
є актуалізація проблем захисту авторського права в мережі Інтернет.
В
юридичній науці захист авторських прав в Інтернеті розглядались у працях: Андрэ
Люка, Ю.М. Батуріна, В.І. Жукова, В.О.Калятіна, С.В. Малахова, С.В.
Петровського, І.М. Рассолова, Г.А. Свердлика, А.Г.Серго, Л.С. Сімкина та інших.
Проблеми,
пов'язані з порушенням прав на об'єкти інтелектуальної власності в Інтернеті,
виникли паралельно з тим, як у всесвітню мережу почали проникати комерційні
відносини. З поширенням комп'ютерних комунікацій полегшився доступ до об'єктів
інтелектуальної власності, що дало унікальні можливості для поліпшення освіти,
культурного обміну, інтенсивного духовного та інтелектуального розвитку.
Необхідно
зауважити, що у статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»
чітко визначено, які дії є порушенням авторського права та суміжних прав, в
тому числі й у електронних мережах, та дають підстави для судового захисту [1].
Класичний
підхід до класифікації порушень у сфері авторського права на інтернет ресурси
поділяє їх на ті, що порушують виключні майнові права, та на ті, що порушують
особисті немайнові права суб'єктів авторського права.
Дуже
часто порушуються в Інтернеті саме особисті немайнові права авторів, зокрема:
авторське право, право на ім'я, право на захист своєї репутації, право на
публічне використання твору та ін. Найпоширенішими порушеннями авторських прав
справедливо вважаються розповсюдження контрафактних копій програм та творів у
цифровій формі в глобальних комп'ютерних мережах. Проблема полягає у високій складності технічної фіксації
факту порушення авторських прав як необхідної передумови початку судового
розгляду справи. Порушення авторських прав у глобальній інформаційній мережі
правильно вважають однією з найгостріших проблем, котрі потребують негайного
вирішення.
Порушення
авторського права також можуть бути класифіковані як первинні та вторинні. У
випадку, коли суб'єкти правопорушення порушують авторські права безпосередньо,
наприклад, шляхом порушення таких особистих немайнових прав суб'єктів
авторського права, як право на недоторканність твору або ж право на ім'я
автора, шляхом незаконного використання, у тому числі розповсюдження, об'єктів
авторського права, такі правопорушення можна назвати первинними або прямими.
Одним
із яскравих прикладів первинного порушення авторських прав у мережі Інтернет є
незаконно створення копії чужого твору. Копіюванням твору в мережі Інтернет є,
по суті, будь-яке зберігання твору, здійснюване за допомогою електронних
засобів. Копіюванням будь-якого виду твору буде також створення тимчасових
копій або ж копій, які є похідними у зв'язку з якою-небудь іншою формою
використання твору.
Вторинні
порушення прав суб'єктів авторського права включають у себе порушення, вчинені
суб'єктами, дії яких безпосередньо не порушують права авторів, але створюють
відповідні умови для такого порушення шляхом розробки відповідних технологій,
які використовуються безпосереднім правопорушником авторських прав. До
вторинних або непрямих видів порушення авторського права можуть бути віднесені,
наприклад, розробка технологій, які дозволяють усунути технічні засоби захисту
об'єктів авторського права або ж дозволяють вилучити та / або замінити
інформацію на об'єкті авторського права щодо його законного правовласника [2].
Нажаль,
щодо порушення авторського права в мережі Інтернет, статистика порушених кримінальних
справ невелика. У 2012 році було порушено кримінальну справу відносно сайту ЕХ.ua,
який сприяв розповсюдженню піратства і поширенню контенту, який порушує авторські права. Був
проведений обшук у офісному приміщенні, у дата-центрах. Вилучена велика
кількість комп'ютерної та мережевої техніки.
1
лютого 2012 року на брифінгу заступник начальника Департаменту боротьби з
кіберзлочинністю МВС України, що кримінальну справу щодо «EX.ua» було порушено
на підставі звернень від Державного інституту інтелектуальної власності, від Кабінету міністрів, від компанії Microsoft, представництва Adobe в Україні, Graphisoft, від телеканалу «1+1», а вся апаратура, документація,
вилучена на обшуку, передана на експертизу. Але вже до кінця дня факт звернення
до МВС щодо порушення авторських прав файлообмінником «EX.ua» спростувала
компанія «Майкрософт Україна». Згодом народний
депутат України Володимир Даниленко повідомив, що притягнено слідчих, винних
у закритті EX.UA, до відповідальності [3].
Одним із способів захисту суб'єктивних
прав автора в рамках загальної моделі захисту будь-якого суб'єктивного права
від всіх видів «нападу» є запис інформації із сторінок сайтів на лазерний диск,
з подальшим депонуванням його у Веб-депозитарії. Даний метод ефективний у
вживанні по відношенню щодо об'єктів інтелектуальної власності, для захисту
суміжних прав і правової охорони нетрадиційних об'єктів, наприклад, охорони
службової і комерційної таємниці. Окрім цього, захищаючи зміст інформації на
сайті, можна уникнути вірогідних претензій, пов'язаних зі змістом публікацій.
Цей метод досить простий і виглядає таким чином: існує депозитарій, куди
депонуються всі наявні матеріали, у тому числі CD і Веб-сторінки. Особа подає
заявку про те, що вона є власником, описуючи матеріал. Далі фіксується дата
прийому матеріалу (дуже важливо для встановлення пріоритетності). Заявнику
видають свідоцтво про те, що матеріал, прийнятий на збереження, і як одиниця
збереження матеріал залишається в депозитарії.
Ще
один спосіб, поширений за кордоном, — це водяні знаки в електронних копіях
зображень і фотографій, їх наносять за допомогою спеціального програмного
забезпечення, яке встановлює таємний код певного формату у файли. При звичайному
(візуальному) розгляді зображення не можливо побачити закодовані зображення —
знак «Copyright», ім'я автора, рік видавництва і т. ін. Але, за допомогою
використання певного програмного засобу, можна довести, що файли містять
додаткові дані про особу, яка їх записала. Водяні знаки є стійкими щодо
операцій із зображенням, наприклад: стискання, зміна розміру, формату і
кольору, які не знищують знаки, а лише можуть їх частково пошкодити [2].
Ситуація
ускладнюється з розвитком Інтернет, де немає поняття національних кордонів,
існує постійне збільшення швидкості комунікацій і інтенсифікація інформаційних
процесів. Закони, при розробці яких істотно використовувалося поняття
«національних кордонів», є непридатними до використання. На Заході раніше
почалася епоха глобальних інформаційних мереж і там вже досягли певного успіху
на шляху захисту прав для об'єктів комп'ютерного світу. Був створений інститут
«Internet Policy Institute», одним з напрямів роботи якого є розробка шляхів
охорони прав інтелектуальної власності в нових умовах [4].
В
США для захисту авторських прав в мережі Інтернет прийнято
DMCA (Digital Millennium Copyright Act — Закон про
авторське право в цифрову епоху) - закон, що доповнює законодавство США в
галузі авторського права директивами, які враховують сучасні технічні
досягнення в сфері копіювання та розповсюдження інформації. Виводить за межі
правового поля не тільки безпосереднє порушення авторських прав шляхом
копіювання, але і виробництво і розповсюдження технологій, що дозволяють
обходити технічні засоби захисту авторських прав . Акт посилює відповідальність за порушення
авторських прав за допомогою Інтернету, в той же час, захищаючи провайдерів від
відповідальності за дії користувачів. У Європейському союзі діє багато в
чому аналогічна Директива ЄС про авторське право (EUCD, European Union Copyright Directive) [5].
Отже, питання захисту авторських прав в мережі
Інтернет та засобів протидії правопорушенням мають комплексний характер.
Основною проблемою у цьому напрямку є те, що нормативно-правова база України
суттєво відстає від реалій суспільних відносин у галузі інтелектуальної
власності, що призводить до неврегульованості цієї сфери нормами законів. Саме
тому на сьогоднішній день перед законодавцями та фахівцями з інтелектуальної
власності постає складне питання вдосконалення та адаптування правових основ
для забезпечення захисту авторських прав у мережі Інтернет.
Література:
1.
Проблеми
захисту авторських прав в інтернеті / Аврамова О.Є., Разіна О.І. // Вісник НТУ
«ХПІ». Серія: Актуальні проблеми розвитку українського
суспільства. – Харків: НТУ «ХПІ», 2013. – № 6(980). – С. 26-29.
2.
Захист
авторських прав у мережі Інтернет / Капітоненко А. // Юридична газета. – 2012.
– №36. – с.28-29.
3.
Електронний
ресурс: http://uk.wikipedia.org/wiki/EX.UA
4.
Проблеми
захисту інтелектуальної власності в Інтернеті / Холіна А.Г., Тюльченко І.К. //
Актуальні проблеми сучасного розвитку України: соціально-економічні,
науково-технічні та правові аспекти. – 2012.
5.
Електронний
ресурс: http://uk.wikipedia.org/wiki/DMCA.