Посохова Яна Сергіївна

студентка магістратури, Харківського Національного університету внутрішніх справ, Україна

Психологічні особливості особистості релігійної людини

В широкому побуті слово «віруючий» ототожнюється з поняттям «релігійна людина». Оцінка за шкалою «віруючий - невіруючий» залежить від багатьох факторів, таких як включеність в релігійну діяльність, а саме дотримання ритуалів і заповідей, відвідування церкви, участь в богослужіннях і т.д. Слід зазначити, що не всякий віруючий включений в релігійну діяльність. Але так як ці фактори, а також відповідні уявлення, потреби, почуття формують і роблять значний вплив на особистісні сторони віруючої людини, тому в нашій роботі до віруючих ми будемо відносити тих, хто в тій чи іншій формі включений в релігійну діяльність. Слід зазначити, що в широкому ужитку слово «віруючий» ототожнюється з поняттям «релігійна людина».

У самій загальній формі можна сказати, що релігія є сфера духовного життя суспільства, групи, індивіда, спосіб практично-духовного освоєння світу і область духовного виробництва. На тлі глибоких змін в економічній, політичній і духовній сферах життя суспільства, що відбуваються в нашій країні, інтерес до релігії різко зріс. Релігія, на відміну від науки, дає відповіді на питання духовного життя, виконує для віруючих функцію потреб в пошуку сенсу життя та граничних моральних цінностей. Духовні пошуки особистості в нових історико – культурних умовах набувають особливої актуальності. Але, незважаючи на відродження традиційної релігії, вивченню психологічних особливостей віруючої людини приділяється недостатньо уваги.

Враховуючи актуальність проблеми, мета дослідження: виявити психологічні особливості релігійної людини.

Об`єкт дослідження: особистість.

Предмет дослідження: особливості особистості релігійної людини.

Метод дослідження: теоретичний аналіз.

Радикальні зміни у співвідношенні людини й світу змушують кожного особисто осмислити нові суспільні реалії, визначити свої світоглядні установки, усвідомити місце і роль особистості у процесі суспільної трансформації. Ми будуємо демократичне суспільство, тому кожна людина має право на власну духовність. За таких обставин проблема духовності набуває важливого значення в структурі духовності особистості [2].

Прикладів звернення людей до релігії в період життєвих криз дуже багато. Як зазначає більшість дослідників, релігійні люди в критичних ситуаціях знаходять порятунок у своїй вірі. Вона допомагає їм сприймати неприємності, а також шляхи виходу зв стресу. Деякі люди звертаються за допомогою і підтримкою до релігійно-орієнтованих психотерапевтів, консультантам-священнослужителям і духовним цілителям. Причинами, що спонукають їх до цього, можуть бути власна релігійність, або погляд на духовну терапію як на крайній засіб, тобто останню надію.

Релігія впливає на духовне життя людини, насамперед на моральність. Проповідь моральних цінностей характерна для всіх релігій світу, а їх налічують близько п`яти тисяч (а за деякими даними – ще більше) і вона не втратила своєї цінності і в наш час, повний зла і насильства. Вражає мудрість заповідей в Нагірній проповіді Христа: «Всякий, хто гнівається на брата свого, підпаде судові», «Коли творите милостиню, не сурми про це», «Не судіть, і не судимі будете» і т.п. [1]

Наведені моральні правила не тільки не втратили свого значення, а й набули нового більш глибшого сенсу, так як вони звернені до внутрішнього, духовного світу людини. З їх допомогою люди, втомлені від соціальних катастроф, можуть зазирнути в себе і ще раз задуматися про сенс свого життя. Але цьому ще сприяють й служителі культу, які закликають щоб людина прийшла помізкувати саме в храм: вони знаходять час для неспішної бесіди, вміють слухати, допомогти словом і ділом.

В переломні моменти історії особливо різко зростає вплив церкви: коли старі ідеали суспільства втрачають свою цінність, а нові ще не встигають закріпитися, на допомогу приходить релігія зі своїми вічними моральними заповідями.

Релігія здавна була носієм культурних цінностей, вона сама є однією з форм культури. Величні храми, майстерно виконані фрески та ікони, прекрасні літературні та релігійно-філософські твори, церковні обряди, моральні заповіді надзвичайно збагатили культурний фонд людства.

Як і будь-яка інша форма суспільної свідомості, релігія по-своєму відображає об'єктивні умови життя людей, їх суспільне буття. Ф.Енгельс вказує, що релігія відображає панування реальних земних сил над людьми, які перетворюються свідомістю в неземні. Хибне відображення цих сил в релігійній свідомості є результат практичного безсилля людей, їх пригніченості, нездатності підпорядкувати собі навколишню природу і власні відносини [3].

Особливим емоційно – психологічним станом особистості є віра. Віра – природна особливість людської свідомості і вона притаманна кожному. Будь яка людина не просто вірить, а вірить в «щось». Всяка віра має свій предмет і це «щось» не може виступати предметом віри у вигляді незалежної від свідомості об'єктивної дійсності. Не можна вірити в об'єкт як таковий, а можна вірити тільки в ті чи інші наші уявлення про цей об'єкт. Віра захоплює вольовий процес та проявляється в тій чи іншій поведінці. Таким чином, віра - це безсумнівний психологічний факт, передумова здійснення, необхідна підтримка, важлива умова організованої людської активності.

Для подальшого розгляду теми необхідно розібратися в тому, чим відрізняється одна від одної релігійна і безрелігійна віра. На думку релігієзнавців, безрелігійна і релігійна віра розрізняються своїм предметом. Предметом безрелігійної віри, також як і релігійної є гіпотетичні, що вимагають подальшої перевірки поняття, образи, судження, що відносяться до майбутнього. Однак вони сприймаються як щось природне, тобто включене в систему закономірностей матеріального світу, мають свої реальні причини, які можуть бути виявлені і вивчені. Предметом же релігійної віри є надприродне. Надприродне, на думку віруючих, не підкорюється законам навколишнього світу, перебуває на іншому боці, але впливає на природний хід речей. Елементом релігійної віри являється віра в Бога як Творця всього існуючого.

Віра в надприродне включає спілкування з Богом, а таке спілкування передбачає діалог. Діалог реалізується в богослужінні, молитві, медитації, за допомогою усного або внутрішнього мовлення. У людини існує потреба в психологічній «розрядці», катарсисі. Це звільнення від негативних почуттів досягається завдяки молитвам, дотриманню ритуалів. Релігійні уявлення, образи, ідеї, переживання, релігійно-психологічні процеси, в ході яких відбувається катарсис, є важливими складовими релігійної віри і утворюють релігійну духовність особистості.

Релігійна особистість - це людина, яка має сукупність індивідуальних якостей, в яких певне місце займають релігійні властивості і здатна стати суб'єктом релігійної діяльності. Без релігійної особистості не може існувати і розвинена релігійна система. Молитовні обряди, а саме читання молитов, віруючі здійснюють щодня, а не тільки в кризових і безвихідних ситуаціях.

Віруючі більш суворі в оцінці пропагованої свободи статевих відносин. Серед них більша кількість засуджують дошлюбні і позашлюбні зв'язки, проституцію, аборти, громадянський шлюб, менша кількість які схвалює дані явища.

За результатами багатьох досліджень виявлено такі психологічні особливості віруючих людей. Такі як: позитивне ставлення до інших, розвинена довіра, відкритість, емоційна значимість контактів з оточуючими. Віруючі більш гнучкіші у взаєминах зі світом, здатні до розвитку. До того ж релігійні люди мають здатність більш повно і осмислено проживати сьогодення. Для віруючих характерно спокійне ставлення до смерті. Вони здатні адекватно реагувати в невідомих обставинах. Крім того, у віруючих є свої правила, внутрішній моральний закон, якась визначеність в судженнях.

Отже, релігія виконує для віруючих функцію задоволення потреб в пошуку сенсу життя, моральних цінностей, а також впливає на сприйняття цілісного несуперечливого образу світу, в якому важливе значення мають уявлення про добро.

Література:

1. Бойко О.П. Релігієзнавство /О.П.Бойко. – Суми: 2007. – 32 с

2. Васильєва О.С. Трансформування релігії в духовному світі особистості. Історія релігій в Україні. Науковий збірник /О.С. Васильєва.– Львів, 2004.

3. Винокуров В.В. История религии. В 2 т. Т.1. Учебник / / Под общ. ред. И.Н.Яблокова./ В.В. Винокуров., А.П Забияко., З.Г Лапина и др. - М.: Высш.шк., 2009. - 463 с.

4. Мчедлов М.П. О социальном портрете современного верующего/ М.П Мчедлов., Ю.А Гаврилов., А.Г Шевченко. // Социс. - 2009, №7. - с.68-77.