Психология и социлогия/9. Психология развития

К.психол.н. Романова О.В.

Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, Україна

Гендерні особливості тривожності молодших школярів

Демократизація та гуманізація сучасної системи освіти призводять до необхідності її переходу від авторитарної до особистісно орієнтованої моделі, кінцевою метою якої виступає максимальне розкриття індивідуальних можливостей і самоактуалізація особистості кожного учасника навчально-виховного процесу. В умовах нестабільного сьогодення з його соціально-економічними негараздами, невпевненістю в завтрашньому дні все частіше розвиток дитини супроводжується переживаннями негативної модальності і, перш за все, високою тривожністю, що дегармонізує становлення особистості. Шкільні роки – найважливіший етап у житті людини, протягом якого найактивніше формується її особистість, відбувається психічний розвиток, який часто супроводжується тривогою. Високий рівень тривожності часто призводить до розвитку неврозів у дітей та ускладнює процес формування їх особистості. Тому виникає необхідність визначення чинників шкільної тривожності, дослідити гендерні особливості тривожності в молодшому шкільному віці.

Теоретичні аспекти особистісної тривожності розглядаються в психологічній літературі, перш за все, з точки зору представлення її як переживання певної емоційної модальності, пов'язаного з мотивами поведінки і діяльності. У витоків аналізу цього явища стоять такі дослідники, як Дж.Браун, А.Валлон, П.Жане, У.Кеннон, К.Левін, Х.Ліделла, В.М.Мясищев, Н.Міллер, Ж.Піаже, І.П.Павлов, Г.Сельє, Д.Хебб, П.Фресс, Р.Шульц, П.Янг, П.М.Якобсон. Психоаналітики розглядають тривожність як явище, що виникає вже в ході самого процесу народження і отримує подальший розвиток під впливом зовнішніх факторів (Ф.Грінейкр, М.Клейн, К.Майер, О.Ранк, Г.Салліван, К.Хорні,А.Фрейд,З.Фрейд, О.Феніхель, Н.Фоудор, Е.Фромм, К.Юнг). Близькі погляди на місце тривожності в розвитку особистості (як відсутності соціальних навичок) висловлюють біхевіористи та представники теорії соціального научіння (І.Блумер, Е.Дюркгейм, П.Жане, М.Кун, Дж.Мід, Б.Скіннер, Е.Толмен). У ряді робіт розкриваються особливості тривожності у школярів різних вікових груп (Г.С.Абрамова, Г.Г.Аракєлов, І.В.Дубровіна, Н.Є.Лисенко, A.Matherus, Р.В.Овчарова, Н.Б.Пасинкова, А.М.Прихожан, Є.І.Рогов, F.Tallis, Є. К.Шотт). Однак гендерні особливості тривожності в молодшому шкільному віці не були педметом вивчення.

Наявність чи відсутність тривожності як прояву можливих суперечностей у «Я-концепції» особистості з’ясовувалися за допомогою психомалюнків «Неіснуюча тварина» і методики «Тест шкільної тривожності Філліпса». У процесі аналізу психомалюнків зверталася увага на техніку їх зображення.

Результати «Тесту шкільної тривожності Філліпса» [3; 4; 5] дозволили виявити чинники тривожності, що стосуються школи. Для проведення методики «Тест шкільної тривожності Філліпса» було підготовлено бланки з опитувальником, який складався із тверджень, на які молодші школярі повинні були дати позитивну чи негативну відповідь. Обробка отриманих результатів проводилася за ключем до методики.

Також ми зважали на загальну кількість неспівпадань відповідей з ключем: якщо їх кількість є більшою 75 %, то тривожність є високою; якщо кількість цих неспівпадань міститься в межах від 50 % до 75 %, то тривожність підвищена. Слід зазначити, що кожне твердження належить до певного синдрому чи чинника тривожності: загальношкільна тривожність, переживання соціального стресу, фрустрація потреби у досягненні успіху, страх самовираження, страх перед ситуацією перевірки знань, страх не відповідати очікуванням з боку оточуючих, низький фізіологічний опір стресу, проблеми і страхи у взаєминах з учителями.

Розкриємо отримані експериментальні дані щодо тривожності як свідчення ймовірних суперечностей у власному «Я» особистості, отримані за допомогою психомалюнка «Неіснуюча тварина». Зазначимо, що на високий рівень особистісної тривожності вказують такі особливості зображення: чисельні та безглузді виправлення; стирання ліній; зображення лінії основи; значне збільшення розмірів тварини; наявність штрихування [1; 2; 5]. Так, якщо на малюнку дитини було помічено лише один чи два з перерахованих вище показників, то це вказувало на підвищений рівень тривожності. Наявність трьох і більше таких показників виступало свідченням високого рівня тривожності.

З метою унаочнення одержані кількісні дані щодо гендерних особливостей тривожності учнів початкових класів представлено у таблиці.

Таблиця 1.

Гендерні особливості тривожності молодших школярів (дані у %), n=296

Рівень тривож-ності	Класи
	1 клас		2 клас		3 клас		4 клас
	Хлоп-чики	Дівчат-ка	Хлоп-чики	Дівчат-ка	Хлоп-чики	Дівчат-ка	Хлоп-чики	Дівчат-ка
Нормаль-ний	44,45	58,33	45,95	54,05	35,14	70,27	42,11	7,9
Підвище-ний	19,44	33,33	21,62	40,54	21,62	29,73	26,32	60,53
Високий	36,11	8,3	32,43	5,41	43,24	-	31,57	31,57
Всього	100	100	100	100	100	100	100	100

З таблиці видно, що високим рівнем особистісної тривожності вирізняється майже третя частина хлопчиків в усіх класах: 36,11 % першокласників, 32,43 % другокласників, 43,24 % третьокласників і 31,57 % четвертокласників. У порівнянні з хлопчиками в дівчаток 1-3-х класів виявлено набагато менші показники високого рівня тривожності: 8,3 % — у 1-х класах, 5,41 % — у 2-х класах, жодної досліджуваної у 3-х класах. Кількість дівчаток-четвертокласниць з високим рівнем тривожності співпадає з відповідною кількістю хлопчиків — учнів 4-х класів і становить 31,57 %. У порівнянні з хлопчиками підвищеним рівнем тривожності характеризується більша кількість дівчаток в усіх класах: майже третя частина (33,33 %) у 1-х класах, дві п’ятих частини (40,54 %) у 2-х класах, майже третя частина (29,73 %) у 3-х класах і найбільша кількість досліджуваних з цим рівнем — майже дві третіх частини (60,53 %) у 4-х класах. З-поміж хлопчиків зафіксовано такі дані: 19,44 % — у 1-х класах, по 21,62 % — у 2-х і 3-х класах і 26,32 % — у 4-х класах.

Нормальний рівень тривожності зафіксовано у значної кількості всіх досліджуваних: у 1-х класах — в майже двох п’ятих частин хлопчиків (44,45 %) і більше половини дівчаток (58,33 %), у 2-х класах — в майже двох п’ятих частин хлопчиків (45,95 %) і більше половини дівчаток (54,05%), у 3-х класах — в майже третьої частини хлопчиків (35,14 %) і більше двох третіх частин дівчаток (70,27 %), у 4-х класах — в двох п’ятих частин хлопчиків (42,11 %) і менше ніж десятої частини дівчаток (7,9 %).

Одержані дані підтвердилися у результатах «Тесту шкільної тривожності Філліпса», за допомогою якого було з’ясовано чинники підвищеного і високого рівнів тривожності, які пов’язані зі школою: загальношкільна тривожність, міжособистісні взаємини дитини у школі та фрустрація потреби у досягненні успіху. Ці висновки також знаходять підтвердження у результатах дослідження С.О. Ставицької, яка експериментально виявила такі провідні чинники особистісної тривожності в молодшому шкільному віці: негативне емоційне самопочуття дитини, що зумовлено її перебуванням у школі, проблеми у стосунках із вчителями та ровесниками. Дослідниця статистично зафіксувала наявність статистично значущого кореляційного зв’язку (0,589) між шкільною та міжособистісною тривожністю в учнів 1-3-х класів [6].

Отже, у порівнянні з дівчатками значно більша кількість хлопчиків мають високий рівень особистісної тривожності. Підвищеним рівнем тривожності характеризується більша кількість дівчаток на противагу хлопчикам. Зазначимо, що виявлення значної кількості учнів початкових класів з підвищеним та високим рівнями тривожності потребує з’ясування чинників такої тривожності та організації спеціальної корекційної роботи, спрямованої на зниження цих рівнів тривожності, що і буде метою наших подальших досліджень.

Література:

1. Альманах психологических тестов. Рисуночные тесты. — М.: «КСП», 1997. — 320 с.

2. Загальна психологія: Практикум: Навч. посіб. / В.В. Волошина, Л.В. Долинська, С.О. Ставицька, О.В. Темрук. — К.: Каравела, 2006. — 280 с.

3.  Коробко С.Л. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник / С.Л. Коробко, О.І. Коробко. — 2-ге видання. — К.: Літера ЛТД, 2008. — 416 с.

4. Психологическая диагностика: Учебное пособие / Под ред. К.М. Гуревича, Е.М. Борисовой. — М.: Изд-во УРАО, 1997. — 304 с.

5. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие / Д.Я. Райгородский. — Самара: Издательский дом «Бахрах», 1998. — 672 с.

6. Ставицька С.О. Психолого-педагогічні умови подолання особистісної тривожності у дітей молодшого шкільного віку: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / С.О. Ставицька. — К., 1998. — 242 с.