К. філол. н. Семко Н.М.

Львівський інститут ДВНЗ «Університет банківської справи»

До питання зіставного вивчення мов

У сучасній лінгвістичній науці лінгвістика тексту виникла на базі явищ й елементів, що вже існували в науковому контексті мовознавства, вона стала основою системи для інтерпретації лінгвістичних реалій тексту. Лінгвістика тексту покликана віднаходити та описувати систему категорій тексту, визначати своєрідні мовні складники змісту та форми, висвітлювати різновиди зв’язків між окремими частинами та усталеними правилами вираження цих зв’язків. Предметом осмислення лінгвістики тексту вважаються текстотвірні засоби (лексичні та семантичні повтори слів, застосування займенників, порядок слів, членування речень тощо) та змістові категорії (зв’язність, смислова рівновага мовних компонентів, підкреслення відповідного елементу тексту та ін.). Одним з методів, який використовується на рівні лінгвістики тексту, є порівняльний підхід до навчання читанню і розумінню іншомовного тексту на практичному занятті з іноземної мови.

Зіставне вивчення мов пов’язане з комплексним підходом до вивчення тексту, аналізом як одиниць збігу, так і одиниць розходження в іноземній та рідній мовах.

Одиниці збігу, здебільшого, пов’язані з так званими мовними універсаліями. Вони виникають на всіх рівнях ієрархії мовних і мовленнєвих одиниць: фонетичному, морфологічному, лексичному, синтаксичному, ідіоматичному, у тому числі на рівні мовних реакцій на відповідні ситуативні екстралінгвістичні сигнали.

Зосередимося, однак, на розгляді одиниць розходження, що відтворюють відмінності між іноземною та рідною мовами. Такі розходження можуть траплятися на різних рівнях. Наприклад, в українській мові довгота і короткість голосних не має фонематичного значення, вона не слугує смислорозпізнавальною ознакою. В англійській мові ця фонетична характеристика виконує відповідну смислорозпізнавальну функцію (live – leave; it – eat; did - deed). Невідповідність між англійською та українською мовами досить чітко виявляється на морфологічному рівні: вся система словозмін іменника та дієслова в українській мові базується на відміні та дієвідміні, що мають доволі складні форми ( син – сина – синові – сином; пишу, пишеш, пише, пишемо, пишуть).

Великі розбіжності маємо також на рівні слова. Структура формування англійського слова простіша, ніж українського. В англійській мові в процесі її історичного розвитку внаслідок змін, що відбулися в структурі слова, утворилася велика кількість односкладових слів (пор. small – tiny; big – huge; маленький – малесенький, малюсінький; великий - величезний). Виник новий спосіб утворення слів – конверсія, чого не спостерігаємо в українській мові (water – to water; benefit – to benefit, comfort – to comfort, air – to air).

Розбіжності спостерігаємо і на синтагматичному рівні. Йдеться, насамперед, про функціонування неособових форм дієслова, які в англійській мові в межах простого речення утворюють конструкції, що в українській мові є еквівалентами відповідних підрядних речень, за рахунок чого англійське речення коротше і компактніше. Порівняймо: I want him to come – Я хочу, щоб він прийшов; They were afraid of my finding out the truth. - Вони боялися, що я дізнаюся правду. У процесі вивчення англійської мови студенти завжди зіштовхуються з труднощами, пов’язаними з порядком слів в англійській і українській мовах. В англійській мові через морфологічну неоформленість слова порядок слів має граматичне значення і визначає таким чином синтаксичні зв’язки між елементами речення. Члени речення типово розташовуються у такому порядку: обставина - підмет – присудок – додаток – обставина. В традиційному розповідному реченні додаток ніколи не стоїть перед присудком. Порівняймо: Батько любить сина – Сина любить батько і Father loves the son - The son loves Father. Якщо в українському реченні додаток поставити перед присудком, то суть не міняється, змінено дещо лиш акцент (тема - рема). В англійській мові «хто кого любить» залежить від того, «хто» стоїть перед присудком: у першому випадку батько любить сина, у другому – син любить батька. Дуже важливо під час вивчення мови зрозуміти цю відмінність і чітко засвоїти структуру англійського речення. Необхідно навчитися, особливо на перших етапах вивчення мови, переконструйовувати українське речення на англійський лад: підмет – присудок – додаток (якщо він присутній). У цьому зв’язку показове речення «Мені подобається цей фільм». Студенти зазвичай помилково починають з слова The film, але фільм додаток, а не підмет і виходить, що фільм уподобав мене. Замість того треба поставити собі запитання Хто? I, Що роблю? like, що люблю? the film – I like the film. Сюди ж можна віднести типові помилки студентів в реченнях з дієсловом-зв’язкою є, яке в українському реченні в теперішньому часі пропускаємо, в англійському ж воно обов’язково присутнє. Наприклад: He is responsible for the development of the new product. - Він відповідальний за розроблення нового продукту. Аналогічну помилку (тобто випускання дієслова-зв’язки) спостерігаємо у фразах I am proud, I am happy, I am late, I am afraid – Я щаслива, я задоволена, я спізнилася, я боюся тощо. Кожен викладач англійської мови обов’язково зауважив, що під час вивчення майбутнього часу студенти не відчувають проблем і вправно додають дієслово will до основного дієслова, допоки не дійдуть до речення Я буду на роботі. Тут вони обов’язково, імітуючи українське речення, скажуть I will at work, забуваючи при цьому, що англійське will є лише допоміжним, само по собі воно нічого не означає, тоді як українське буду є повнозначним смисловим дієсловом, яке також використовують як допоміжне для утворення майбутнього часу.

Дуже важливою під час аналізу тексту і навчання читанню є категорія атрибутивності. Категорія атрибутивності охоплює широке коло семантичних значень зі своїми спеціалізованими формами вираження, де в певних випадках спостерігаємо еквівалентність цілого ряду компонентів різноманітних синтаксичних конструкцій, які утворюють своєрідну семантичну мікросистему, специфіка якої виявляється в особливостях функціонування атрибутивних конструкцій в умовах контексту. Якість, властивість, ознака – це універсальні поняття, що спираються на засоби мовного вираження через втілення в універсально-мовній категорії квалітативності, корелятом якої на мовному рівні є категорія атрибутивності, що тлумачиться як функціонально-семантична. Категорія атрибутивності формується різними засобами, об'єднаними функцією вираження атрибутивних відношень між предметом й ознакою. Семантичну домінанту категорії створює відношення атрибутивності, яке виражає непредикативну власне-ознаку як внутрішню властивість предмета. Предмет – це сукупність властивостей, що вербалізується за допомогою залежного компонента в межах атрибутивної конструкції. Атрибут – це частина предмета. Значення атрибута закладене в лексичній семантиці іменника, що називає предмет, але виражається воно тільки в складі бінарної синтаксичної одиниці. Атрибутивні відносини виникають тільки під час синтаксичного протиставлення означення і означуваного слова. Вони утворюють атрибутивний комплекс, який може імпліцитно передавати широку палітру смислових відтінків.

Категорія атрибутивності в англійській мові має низку специфічних рис, що визначаються загальними типологічними особливостями цієї мови як мови з аналітичною структурою на відміну від української мови як мови з синтетичною структурою. Атрибутивні зв’язки є різноманітними. Декотрі з них можна віднести до германо-слов’янських універсалій: сполучення прикметника з іменником (гарна дівчина – a beautiful girl), дієприкметника з іменником (танцююча дівчина – a dancing girl), іменника у присвійному відмінку з іменником (мамина пісня – my mother’s song).

Специфічною особливістю англійської мови є атрибутивні сполучення іменник + іменник. Вони особливо характерні для науково-технічного стилю. Так, наприклад, більше ніж половина термінів у текстах економічної тематики функціонують як термінологічні словосполучення з двома та більше компонентами. Останній компонент є завжди основним (опорним), який перекладаємо іменником у називному відмінку (interest rate - процентна ставка). Комбінація іменник + іменник (N + N) трапляється найчастіше. Лівий компонент тут завжди є означенням до опорного і його можна перекладати:

а) прикметником (mortgage lending – іпотечне кредитування; credit unions – кредитні спілки);

b) іменником у родовому відмінку (share market – ринок акцій; market share- частка ринку ; money advance - грошова позика );

с) іменником з прийменником (lending activities - операції із кредитування; poster advertising - реклама на афішах; income tax – податок на прибуток; sick pay deduction - відрахування на лікування);

d) іменником з прийменниковою конструкцією (functions accounting - облік за видами господарської діяльності; labour demand - попит на робочу силу).

В науково-технічних текстах часто трапляються багатокомпонентні словосполучення. Проте, вони фактично є сукупністю двокомпонентних сполучень. Найпоширенішими є сполучення з декількох іменників, розташованих ланцюжком: N+N+N, або N+N+N+N. Однак, треба пам’ятати, що зв’язки між компонентами можуть бути різними. Щоб правильно перекласти атрибутивну фразу ці зв’язки необхідно «розгадати». Для цього потрібні а) ерудиція; б) належне знання та «чуття» рідної мови, в) певні «фонові»знання відповідної галузі.

Найчастіше бувають такі відношення між компонентами: (N1+N2) + N3, тобто спочатку розглядаємо два перші компоненти за правилом, описаним вище. Перекладена фраза є означенням до N3 (опорного компонента). Наприклад, у словосполученні production control department спочатку розглядаємо перші два компоненти - production control, останній з яких control, як було підкреслено вище, перекладаємо іменником у називному відмінку: що? control - керування; яке керування? production - виробництвом (перекладаємо іменником в орудному відмінку). Отже маємо фразу керування виробництвом. У термінологічному сполученні production control department перші два компоненти production control (керування виробництвом) виступають означенням до останнього компонента department - відділ (називний відмінок). Який відділ? production control - керування виробництвом. Отже, production control department - відділ керування виробництвом.

Відношення між компонентами можуть бути й іншими: N+(N+N), тобто кожен лівий компонент відноситься безпосередньо до опорного, а між собою вони ніяк не пов'язані. Наприклад: city procurement agency - Що? agency - організація (називний відмінок), яка організація? – city - міська (родовий відмінок), ще яка? procurement - постачальна (закупівельна). Отже, city procurement agency - міська організація у справах постачання. Проте такий тип відношень між компонентами трапляється зрідка.

У чотири компонентних словосполученнях найпоширенішим є тип (N+N)+(N+N). Це фактично, сукупність двох двокомпонентних сполучень.

Ліві компоненти можуть бути представлені не тільки іменниками, а й іншими частинами мови - прикметниками, дієприкметниками теперішнього та минулого часу, числівниками тощо. Наприклад: collecting agency - інкасувальний заклад; restricted approach - вузький підхід; administrative area - адміністративна одиниця. Атрибутивні сполучення останнього типу є характерними і для української мови.

Дослідження показало, що чим більше компонентів у термінологічному словосполученні, тим більша ймовірність, що ліві компоненти будуть представлені іншими частинами мови (не іменниками).

Отже зіставне вивчення іноземних мов є невід’ємним елементом ефективного навчального процесу.

Література.

1. Байбакова І. Контрастивне вивчення мов у контексті лінгвометодики / І. Байбакова, З.Казимира // Науково-методичні засади викладання іноземної мови у вищій школі. – 2001. – С.14 – 15.

2. Добровольская Л.В. К вопросу о семантико-синтаксических трудностях перевода англоязычной литературы подъязыка «Связь» / Л.В. Добровольская // Научно-технический семинар. Семантико-синтаксические трудности перевода научно-технической литературы и документации. Часть 1. – 1990. – С. 18 -23.

3. Жлуктенко Ю. О. Контрастивна лінгвістика. Проблеми і перспективи / Ю. О. Жлуктенко, В. Н. Бублик // Мовознавство. - 1976. - № 4. - С. 3-15.

4. Жлуктенко Ю. О. Контрастивний аналіз як прийом мовного дослідження / Ю. О. Жлуктенко // Нариси з контрастивної лінгвістики. - К. : Наукова думка, 1979. - С. 5-11.