Экономические науки/10.Экономика предприятия

К.е.н., доц. Богацька Н.М., Новохатній Н.С.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

РЕЗЕРВИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Постановка проблеми. Собівартість є основою для визначення цін на продукцію. Систематичне зниження собівартості промислової продукції - одна з основних умов підвищення ефективності промислового виробництва. Собівартість здійснює безпосередній вплив на величину прибутку, рівень рентабельності. Вона є основним фактором ціноутворення і формування прибутку. Економічний аналіз витрат на виробництво (собівартості продукції) є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції. Собівартість продукції, як синтетичний показник, відображає всі сторони господарської діяльності підприємства. Від рівня собівартості продукції при інших незмінних умовах залежить рівень прибутку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.  Багатьох економістів турбують проблеми зниження собівартості продукції. Даній тематиці присвятили свої  наукові праці такі вчені, як Лазнева І., Орлов О., Рясних Є., Ларіонова К., Партин Г., Добровський В., Гнилицька Л., Вахрушина М., Друрі К., Карпова Т., Пушкар М., Соколов А., Дж. Фостер, Хорнгрен Ч., та інші.

Мета статті полягає у дослідженні суті, методики визначення і резервів зниження  собівартості продукції.

Виклад основного матеріалу. Зниження собівартості продукції є найважливішим чинником розвитку економіки підприємства. Цей показник є основним в управлінні економічними параметрами господарства, у цьому показникові знаходять відображення зростання продуктивності праці, економія ресурсів та технічний прогрес. Визначення собівартості продукції в економічній літературі прийнято називати калькулюванням [7, 14].

Основними резервами зниження собівартості є:

- скорочення витрат на виробництво за рахунок ощадливого використання матеріалів, сировини, електроенергії, палива;

- скорочення непродуктивних витрат і виробництва браку за рахунок підвищення продуктивності праці;

- збільшення обсягів виробництва.

Так, при збільшенні обсягів виробництва зростають лише змінні витрати. Сума ж постійних витрат не змінюється, і в результаті знижується собівартість виробів.

Також одним із основних джерел зниження собівартості продукції на підприємстві є зростання продуктивності праці. Варто зауважити, що, по-перше, за рахунок зростання продуктивності праці досягається економія заробітної плати, оскільки зростання продуктивності праці призводить до скорочення витрат на виробництво продукції. По-друге, завдяки зростанню продуктивності збільшується випуск продукції, за рахунок чого досягається зниження собівартості продукції шляхом економії непропорційних витрат.

При цьому необхідно враховувати, що зниження собівартості продукції багато в чому визначається відповідним співвідношенням темпів зростання продуктивності праці та зростання заробітної плати. Зростання продуктивності праці повинне випереджати зростання заробітної плати, забезпечуючи тим самим зниження собівартості продукції.

Резерви зниження витрат, виявлених з кожною статтею витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів будуть сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії тощо.

В системі управління собівартості продукції на підприємствах використовують декілька видів калькуляцій собівартості. В плануванні, обліку й аналізі собівартості продукції основними є планова, фактична і нормативна собівартість [8, 42].

Під час аналізу собівартості товарної продукції необхідно вивчити розмір впливу кожної статті витрат на відхилення фактичної собівартості від планової, зміну рівня собівартості в динаміці з її рівнем на аналогічних підприємствах. При цьому прямі витрати на виробництво, передбачені кошторисом, необхідно попередньо скоректувати відповідно до обсягу виробництва. Для більш чіткої характеристики і виявлення причин відхилення фактичної собівартості від планової необхідно обчислити структуру затрат за порівнювальні періоди і по плану, співставити фактичну собівартість з плановою, вивчити, фактори, які вплинули на зміну структури.

Рівень собівартості продукції характеризується  такими показниками: собівартість продукції, затрати на 1 грн. товарної продукції, собівартість одиниці виробу [1, 71].

Затрати на 1 грн. товарної продукції визначаються як відношення витрат до вартості продукції в оптових цінах підприємства. Вони аналізуються співставленням їх величини, обчисленої в різних оцінках продукції і змінах витрат:

-   при змінах оптових цін на продукцію;

-   зміна цін на використані у виробництві сировину, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергію;

-   за рахунок структурних зрушень випуску продукції [6, 29].

Одним з основних факторів зниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва. Це впровадження нової, прогресивної технології, механізація й автоматизація виробничих процесів; поліпшення використовування і застосування нових видів сировини та матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва. За цією групою також аналізується вплив на собівартість науково-технічних досягнень і передового досвіду. Підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат за рахунок зниження норм витрат матеріалів та зростання продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості виготовлення продукції.

Резерви зниження собівартості можна виявляти на ранніх стадіях життєвого циклу виробів і у процесі виробництва. На ранніх стадіях життєвого циклу виробів ефективним методом виявлення резервів зниження собівартості продукції є функціонально-вартісний аналіз (ФВА). Використання функціонально-вартісного аналізу для зниження собівартості продукції, яку випускають, має деякі відмінності від його застосування при розробці нових виробів. Головна відмінність полягає у тому, що на стадії НДР і ДКР ФВА використовують для підвищення якості виробів, у комплексі з яким вирішують завдання зниження витрат на їхнє виробництво й експлуатацію, а для пошуку резервів зниження собівартості обсяг досліджень обмежують окремими виробами, їхніми елементами, технологією й організацією їхнього виробництва.

Результат проведення ФВА - зниження витрат на одиницю корисного ефекту - може бути виражений: підвищенням споживчих властивостей виробу при одночасному скороченні витрат, підвищенням споживчих властивостей при збереженні або економічно виправданому збільшенні витрат, скороченням витрат при збереженні або обгрунтованому зниженні функціональних параметрів виробу до необхідного рівня [5, 14].

Важливе значення в боротьбі за зниження собівартості продукції має збереження суворого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Поступове впровадження на підприємствах режиму економії проявляється перш за все в зменшенні затрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, зменшенні витрат по обслуговуванню виробництва і управління, в ліквідації втрат від браку та інших невиробничих витрат.

Зменшення витрат на обслуговування виробництва і управління також знижує собівартість продукції. Розмір цих затрат на одиницю продукції залежить не тільки від об'єму випуску продукції, але й від їх абсолютної суми.

Резерви зниження цехових та загальногосподарських витрат заключається в спрощенні та здешевленні апарату управління, в економії на управлінських витратах.

Значні резерви зниження собівартості заключаються і в зниженні втрат від браку. Тому підприємству необхідно зводити ці втрати до мінімального рівня.

Отже, систематичне зниження собівартості забезпечує не тільки зростання прибутку підприємства, але і дає державі додаткові джерела як для подальшого розвитку суспільного виробництва, так і для підвищення матеріального становища працівників. Вплив підприємств на елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через незалежне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.

Для комплексного аналізу собівартості продукції використовують спеціальні показники, які дозволяють розраховувати та аналізувати затрати підприємства на весь об'єм виробленої товарної продукції, витрати на виробництво конкретного виду продукції, а також витрати підприємства на отримання кожної гривні виручки.

Найбільш важливим моментом у вивченні такого показника, як собівартість продукції, є розгляд факторів, які впливають на показник та визначення основних напрямків зниження собівартості. Від того, як вирішуються дане питання підприємством залежить отримання найбільшого ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних ресурсів і фінансових ресурсів. Собівартість відображає велику частину ціни продукції і залежить від зміни умов виробництва і реалізації продукції. Тому великий вплив на рівень витрат мають техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив виявляється в залежності від змін в техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво.

 Звідси слідує, що виявлення резервів зниження собівартості повинно спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків, а також всіх складових собівартості. Але звичайно ж, основним і найбільш головним резервом зниження собівартості продукції підприємства є зниження матеріальних затрат. Тому за рахунок закупівлі більш дешевшої сировини та зменшенню транспортних витрат, пов'язаних з її доставкою  може значно знизити собівартість своєї продукції.

Література:

1. Лазнева І.О. Методи управління витратами виробництва продукції та їх порівняльний аналіз / І.О. Лазнева  // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - №1.- С. 67-76.

2. Орлов   О.,   Рясних   Є.,   Ларіонова   К.   Планування собівартості продукції / О.  Орлов  // Економіка України. - 2007. - №12. - С.39-48.

3. Постолюк Н. Значення собівартості продукції при прийнятті управлінських рішень / Н.Постолюк  // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №6.-С. 114-116.

4. Романенко В., Калініченко І. Інформаційне забезпечення управління витратами / В. Романенко // Актуальні проблеми економіки України. - 2008. - №3.- С. 13-15.

5.  Ткаченко  М. Формування  виробничої собівартості продукції, незавершеного виробництва, рентабельності та визначення ціни продажу / М. Ткаченко  // Бухгалтерський облік і аудит. - 2008. - №8. - С. 20-36.

6. Філінков О.М. Про  співвідношення   змісту   категорій   "витрати виробництва", "затрати", "собівартість" / О. Філінков  // Економічна теорія. - 2008. - №4. - С. 12-17.

7. Чумаченко М.Г. Економічний аналіз. Навч. посіб. / М.Чумаченко. - К.: КНЕУ, 2007. – 350 с.