Економічні науки/10. Економіка підприємства
Бєленко Г.О.
Науковий
керівник: к.е.н., доц. Гура О.Л.
Одеський
інститут фінансів Українського державного університету фінансів і міжнародної
торгівлі
Собівартість продукції як важливий аспект
діяльності підприємств
На сьогоднішній день в Україні, яка практикує ринкову
економіку, нараховується більше 10 000 малих, середніх і великих
підприємств різних галузей. Кожне з них прагне зайняти найвищу сходинку серед
ієрархії своєї галузі. Кожне прагне продавати якомога більше своїх товарів,
опереджаючи конкурентів. Для цього вони звертають свою увагу на один з
найважливіших показників в своїй діяльності – собівартість продукції.
В умовах
сучасного ринку дослідження формування собівартості продукції підприємства та шляхів її
зниження є досить актуальною тему, тому що: по-перше, собівартість
продукції є підґрунтям для прогнозування та управління виробництвом; по-друге, зниження собівартості продукції є основою для високої конкурентоспроможності
на ринку, де ведеться боротьба за збереження існуючих ринків збуту, та за
завоювання нових; по-третє, відсутність зниження собівартості, або, навіть, її
підвищення негативно відображається на просуванні підприємства на нові ринки.
Проблеми
оптимізації структури собівартості широко досліджуються в різних країнах,
зокрема, слід відзначити наукові праці таких відомих економістів як Володькіна
М.В., Вітвіцький В.В. [1], Гладчук Т.Г.
[2], Кас’янова Г.Ю [3], Тарасенко
Н.В., Шаповал В.М., Сахаєв В.Г., Вітвіцького В.В.,
Іванілова О.С., Савицької Г.А., та інших. Проте, на сьогодні існує багато питань
теоретичного, методологічного та практичного характеру щодо ефективного
управління собівартістю продукції.
Згідно з Кас’яновою Г.Ю. собівартість продукції – це
поточні витрати підприємства, виражені у грошовій формі, які являють собою
вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва продукції (робіт,
послуг) природних ресурсів, сировини, палива, матеріалів, енергії, трудових
ресурсів, основних фондів, а також інших витрат, необхідних для її виробництва
та реалізації [3].
Показник собівартості продукції відіграє важливу роль при
прийнятті таких економічних рішень:
1) встановлення
ціни на продукцію;
2) контроль за
використанням ресурсів (матеріальних, нематеріальних, грошових, трудових) під
час аналізу економічної діяльності на підприємстві;
3) схвалення
рішення щодо вдосконалення виробництва (якщо при впровадженні певних заходів
собівартість продукції знизиться, то організаційно-технічний захід буде ухвалено).
Собівартість продукції відображає
найрізноманітніші боки виробничо-господарської діяльності, результати
використання всіх виробничих ресурсі, від неї залежить сума прибутку, рівень
рентабельності, фінансовий стан підприємства, його платоспроможність, темпи
розширеного виробництва, рівень закупівельних і роздрібних цін тощо.
Найголовніше те, що зміни у собівартості (підвищення чи зниження) на пряму
свідчать про здешевлення, або подорожчання одиниці продукції, що позначається
на збільшенні, або зменшенні прибутку. А так як в умовах ринкової економіки
прибуток – це найголовніший мотив діяльності будь-якого підприємства,
собівартість продукції неминуче потребує ретельного аналізу.
Собівартість продукції вивчається протягом багатьох років
не лише вітчизняними, а й зарубіжними спеціалістами, які розробляють свої
теорії, заходи, методи щодо аналізу собівартості продукції, наводять
класифікації, обґрунтовують заходи щодо зниження собівартості, структуризують
її елементи і проводять ретельне дослідження кожного з них. Так як собівартість
продукції – це дуже складний економічний показник, він підрозділяється на певні
види в залежності від певних критеріїв. Так за обсягом витрат існує цехова,
виробнича та комерційна собівартість [1]; за складом
продукції – собівартість реалізованої, товарної та валової продукції [1]; за промисловими показниками – індивідуальна, галузева,
планова та фактична собівартість [2].
Основу для собівартості продукції складають різноманітні
витрати, яких існує величезна кількість. Так як витрати підприємств різних
галузей відрізняються між собою – дуже складно створити єдину повну
структуровану класифікацію витрат. Зазвичай, кожне підприємство самостійно
визначає напрямок класифікації витрат в залежності від поставленої мети та
призначення. Проте деякі спеціалісти пропонують
загальну структуру витрат підприємств. Вона включає витрати за способом
перенесення вартості на продукцію, за ступенем впливу виробництва на рівень
витрат, за календарними періодами тощо [3]. Також існують витрати, які не
входять до собівартості продукції. Відповідно до п.17 П(С)БО №16 це витрати,
пов'язані з операційною діяльністю (адміністративні витрати, витрати на збут,
та інші операційні витрати) [5].
Для поглиблення знань щодо механізмів впливу собівартості
продукції на підприємство в цілому проаналізуємо структуру витрат на пивну
продукцію пивоварні «Зіберт».
Собівартість пивних напоїв залежить від сировини та матеріалів,
географічного розміщення (місцевих умов, а саме від того, де пиво виробляється,
в якому регіоні), від витрати на електроенергію, оплату праці робітникам,
зайнятим у безпосередньому виробництві, відрахування до соціального
страхування, до державних та соціальних фондів,
амортизація основних засобів (амортизація об’єктів лізингу і самі лізингові
витрати), витрати на екологію, фінансові та інші витрати тощо. Тобто її
складають постійні та змінні витрати. Пивоварня
«Зіберт» знаходиться в м. Фастів, Київська обл., де сприятливі умови для
виробництва (зручне перехрестя транспортних шляхів, близьке розташування до
споживачів, зручний доступ до водних ресурсів тощо). Для виготовлення пива
використовуються 4 основні компоненти: вода, солод, хміль, дріжджі. Для
зручності визначення матеріальних витрат пивних виробів необхідно згрупувати їх
у вартісній (грошовій) формі. Це допоможе при визначенні ціноутворення,
розрахунку рентабельності, аналізі витрат на виробництво у порівнянні з
конкурентами. Для цього використовуються статті калькуляції та складається
калькуляційний план (табл.1, табл.2) [4].
Табл. 1
Витрати сировини при виробництві 1000л. пива
|
Найменування |
Витрати |
|
Сировина й
матеріали: |
|
|
Солод
ячмінний, світлий |
9 300 грн.
/ тонна |
|
Хміль
гіркий: |
760 грн. /
кг |
|
Хміль
ароматизований |
470 грн. /
кг |
|
Дріжджі
сухі |
830 грн. /
кг |
|
Всього |
11 360 грн. |
Табл. 2
Витрати водних ресурсів при виробництві 1000л. пива
|
Найменування |
Витрати |
|
Питна вода
для варіння пива |
2400 л /
тиждень |
|
Технічна
вода для мийки варильного відділення |
1500 л /
тиждень |
|
Технічна
вода для мийки резервуарів |
400 л /
один резервуар |
|
Всього |
4 300
л |
Використовуючи дані з таблиці підраховуємо, що на 1000л пива йде приблизно
200 кг солоду, 0.50-0.60 кг гіркого хмелю, 0.50 кг ароматизованого хмелю, 1 кг
сухих дріжджів (враховуючи те, що їх використовують 5 разів, можна 830 грн.
поділити на 5 і отримаємо 166 грн. – вартість за одне використання дріжджів на
1000 л пива). Також необхідно зазначити, що в процесі виробництва
використовуються водні ресурси: технічна вода для мийки варильного відділу з
обладнанням - 1500 л на тиждень; технічна вода для мийки резервуару – 400 л на
один резервуар ( за тиждень миють 6 резервуарів); питна вода для варіння пива -
2400 літрів / тиждень. Згідно цих даних можна побудувати таблицю витрат
конкретно для пивоварного підприємства «Зіберт», опираючись на дані звіту
стосовно середніх витрат на сировину й матеріали за 2013 р. (табл. 3) [4].
Табл.3
Середні витрати на сировину пивоварні «Зіберт»
|
Найменування |
Витрати |
|
Сировина й матеріали: |
|
|
Солод ячмінний, світлий |
460 грн.
(за 200 кг) |
|
Хміль гіркий: |
380 грн. (
за 0,50 кг) |
|
Хміль ароматизований |
235 грн.
(за 0,50 кг) |
|
Дріжджі сухі |
830 грн.
(за кг) |
|
Всього |
1885 грн. |
|
Водні ресурси: |
|
|
Питна вода для варіння пива |
2 400 л /
тиждень |
|
Технічна вода для мийки варильного відділення |
1 500 л /
тиждень |
|
Технічна вода для мийки резервуарів |
2 400 л /
тиждень |
|
Всього |
6 300
л |
Таким чином, в середньому витрати на сировину
підприємства за місяць складають 1885 грн., а також 6 300 л водних
ресурсів.
Структура витрат пивоварні «Зіберт», згідно зі
статистичними даними звіту, розміщеними на її офіційному сайті за 2013 рік
виглядає таким чином (табл. 4) [4]:
Табл. 4
Структура витрат «Пивоварні Зіберт» за 2013 р. (млн.
грн.)
|
№ |
Найменування витрат |
2013 |
% від загал. ваги, 2013 р. |
|
1 |
Матеріальні витрати |
17 081 |
49,6 |
|
|
Витрати на сировину і матеріали |
4 752 |
14,1 |
|
|
Електроенергія |
12 329 |
35,5 |
|
2 |
Витрати на оплату праці |
8 506 |
24,7 |
|
3 |
Відрахування на соц. страхування |
4 683 |
13,6 |
|
4 |
Амортизація |
1 411 |
4,2 |
|
5 |
Амортизація об’єкта лізингу |
895 |
2,6 |
|
6 |
Лізингові платежі |
998 |
2,9 |
|
7 |
Інші витрати |
864 |
2,4 |
|
|
Разом |
34 438 |
100 |
Найбільшу питому вагу серед витрат на підприємстві
займають витрати на електрозабезпечення. При розробці заходів щодо зниження
собівартості необхідно приділити особливу увагу саме цьому показнику.
Для кожного підприємця є важливим питання про зниження
собівартості продукції, оскільки від цього насамперед залежить прибуток і
конкурентоздатність. Для пивоварні «Зіберт» можна запропонувати такі заходи
щодо зниження собівартості продукції: використання нових
можливостей техніки та реалізації прогресивних
технологічних рішень; розробка програми
щодо енергозбереження; застосування програми щодо вторинного
використання ресурсів; скорочення використання
палива в розрахунку на кожну тисячу декалітрів напоїв; підвищення продуктивності
праці; зменшення витрат за рахунок дотримання суворого режиму економії;
поліпшення конструкції виробів; скорочення втрат від браку й інших
непродуктивних витрат; скорочення витрат на обслуговування виробництва і
керування ним тощо.
Висновок
Таким чином, собівартість продукції дуже важливий
показник. Від нього залежить існування того чи іншого підприємства.
Собівартість впливає на ціну, низька ціна – висока конкурентоздатність, висока
конкуренто здатність – високі прибутки, лідерство на ринку, розвиток
інфраструктури. Собівартість продукції відбиває в собі відповіді на багато
важливих питань для підприємства, включно про рентабельність, сплачення податку
підприємством, внутрішньовиробниче планування, визначення оптових цін, визначення ефективного
формування прибутку тощо. Саме тому цьому показнику слід
приділяти багато уваги і ретельно його вивчати.
Для збільшення продажу і привернення уваги
клієнтів іноді підприємства знижують свої ціни. Однак це поганий спосіб для
забезпечення успіху на довгостроковий період. Зниження ціни навіть на 10% може
привести до зменшення свого прибутку на 50%, чого дуже не бажають підприємці.
Тому слід йти іншим шляхом, а саме – через зниження собівартості продукції, як
базового чинника для утворення ціни товару.
На сьогоднішній день дуже актуальною є проблема
постійного зростання витрат на виробництво продукції та реалізацію, від чого й
підвищується собівартість. З проблемою постійного зростання собівартості
стикаються навіть такі підприємства, які мають відносно високий і стабільний
попит на виготовлення своєї продукції. Тому необхідно постійно шукати,
розробляти та використовувати методи щодо зниження собівартості. Це, наприклад,
раціональне використання ресурсів, розробка програм енергозбереження,
підвищення продуктивності праці, використання альтернативних джерел енергії
тощо. Управління собівартістю є передумовою ефективної діяльності підприємства,
саме тому потрібно вивчати її, аналізувати, порівнювати як з минулими роками
виробництва так і з конкурентними виробництвами. Це є запорукою для успішного
процвітання підприємства на довгі роки.
Література
1. Вітвіцький
В.В. Концепція продуктивності як інтегрованого показника ефективності //
Актуальні проблеми економіки. - 2011. – 246 с.
2. Гладчук Т.Г.
Управління витратами виробництва як необхідна ланка ефективного господарювання
// Формування ринкових відносин в Україні. – 2013, – № 7. – 324 с.
3. Кас’янова
Г.Ю. Собівартість продукції, робіт і послуг: бухгалтерська
і податкова - К.: АБАК, 2013. – 342 с.
4. Інформаційний ресурс статистичного напрямку в Інтернет // Електрон. Сайт
«Пивоварна компанія «Зіберт». - 2014. [http://www.zibert.ua/].
5.
Положення (стандарт) бухгалтерського
обліку 16 «Витрати»
(зі змінами та доповненнями, останні з яких
унесені наказами Міністерства фінансів України від 27 червня 2013 року № 627).
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: