Економічні науки /
1.Банки і банківська система
К.е.н. Гузенко О.П., Шокало Т.П., Онищук К.С.
Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Криворізький
національний університет», Україна
Інноваційність у змістовності функцій проектного фінансування
У системі сучасного розширеного
відтворення фінансове забезпечення інноваційного розвитку стає ключовою
проблемою. Фінансовий капітал забезпечує реалізацію інноваційного процесу, а
інновації породжують додатковий капітал, і, відповідно, нові інвестиції. Однією
з пріоритетних задач держави в інноваційній сфері можна вважати забезпечення
належної фінансової підтримки інноваторів, створення сприятливих умов для
розвитку інфраструктури інноваційного ринку, стимулювання участі фінансово-кредитних
установ у фінансуванні інноваційної діяльності вітчизняних суб'єктів
підприємництва. Пошук механізмів стимулювання взаємозв'язку і взаємодії
банківського капіталу та інновацій як гарантів забезпечення сталого
економічного зростання в Україні є виключно актуальним.
Зокрема, проблемами проектного
фінансування, під різним кутом зору, займалися такі науковці як: В.В. Жуков
[1], А.А. Пересада, Т.В. Майорова, О.О. Ляхова [2], О.П. Гузенко [3] та інші. У
їх працях досить обґрунтовано доводиться доцільність впровадження інноваційних
підходів до протікання проектного фінансування.
Необхідність активізації участі
банків у процесі інвестиційної підтримки інноваційного бізнесу випливає із
взаємозалежності успішного розвитку банківської системи й економіки в цілому. З
одного боку, комерційні банки зацікавлені у стабілізації економічної ситуації,
яка є необхідною умовою їхньої діяльності, з іншого - стабільність економічного
розвитку великою мірою залежить від ступеня стійкості й гнучкості банківської
системи, її ефективного функціонування [1].
Як свідчить закордонний досвід,
фінансування інноваційного бізнесу можуть здійснювати спеціалізовані банки, які
працюють в окремій ніші, або ж універсальні банки, які створили спеціалізовані
відділи або департаменти інноваційного фінансування. Традиційно піонером
комерційного фінансування інноваційних проектів вважається США. В останні роки
істотних результатів у цій досягнув Ізраїль. У країнах Європейського Союзу
фінансування інноваційних проектів не набуло особливої популярності, але й тут
відбуваються суттєві зміни, стверджують А.А. Пересада, Т.В. Майорова та О.О.
Ляхова [2].
У процесі фінансування
інноваційної діяльності банк може виконувати три функції, а саме: здійснювати
кредитування незавершених наукових розробок і досліджень на замовлення; за
дорученням замовників проекту контролювати хід і якість робіт та відповідати за
цільове та ефективне використання виділених коштів; виступати в ролі інвестора,
тобто вкладати власні фінансові ресурси у той чи інший інноваційний проект.
Технічно механізм реалізації двох
останніх функцій досить складний, оскільки мова йде вже не просто про
фінансування інноваційної діяльності, а про проектне фінансування. Останнім
часом в економічній літературі все частіше піднімається питання про необхідність
стимулювання й розвитку саме такої форми банківського інвестування, яка
передбачає те, що банки беруть на себе не тільки функцію суто фінансового
забезпечення, а й певні зобов'язання щодо управління проектом, констатує О.П.
Гузенко [3].
Дослідження доводять, проектне
фінансування, яке є найбільш динамічним і перспективним видом сучасної
фінансової діяльності, знайшло велике застосування в організації фінансування
інвестиційних проектів у капіталомістких галузях промисловості, а останнім
часом зайняло належне місце і як своєрідна форма інноваційного бізнесу.
Як правило, під проектним
фінансуванням розуміють такий тип організації фінансування, коли доходи,
отримані в результаті реалізації проекту, є єдиним джерелом погашення боргових
зобов'язань. В основі проектного фінансування лежить особливий спосіб
кредитування, чітка схема реальних потоків готівки, спрямованої на погашення
боргу, спеціальна система виявлення і розподілу проектних, фінансових,
технічних, політичних та інших ризиків між усіма сторонами, що беруть участь у
процесі.
Причинами відходу від операцій
звичайного кредитування на користь проектного фінансування для організаторів
інноваційного проекту є склад і зацікавленість партнерів (це можуть бути
інвестиційні або венчурні фонди й приватні особи), що беруть участь у
фінансуванні проекту. Щодо банків, то на практиці вони, як правило, готові
надати на реалізацію того чи іншого проекту не більш ніж 50 % від необхідного
обсягу фінансування.
Узагальнюючи вищевикладене можна
зробити ряд висновків: по-перше, проектне фінансування набуває доволі
поширеного явища, проте на низькому рівні знаходяться інноваційна його
трансформація; по-друге, сучасний вітчизняний банк виступає доволі значною
складовою у проектному фінансуванні, за умови розвитку на інноваційній основі;
по-третє, інноваційність має бути проявлена на рівні тих управлінських рішень,
які здатні окупити витрати у сфері проектного фінансування та інвестора.
Література:
1. Жуков В.В. Проектне фінансування : [навчальний посібник] / В.В. Жуков. -
Х. : ВД «ІНЖЕК», 2004. - 248 с.
2. Пересада А.А. Проектне фінансування : [підручник] / А.А. Пересада, Т.В. Майорова, О.О. Ляхова. - К. :
КНЕУ, 2005. - 736 с.
3. Гузенко О.П. Проектне фінансування (практикум) : [навчальний посібник] / О.П. Гузенко. Львів :
«Монголія 2006», 2008. - 336 с.