Економічні науки / 1.Банки і банківська система

К.е.н. Гузенко О.П., Шокало Т.П., Онищук К.С.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет», Україна

Інноваційність у змістовності функцій проектного фінансування

У системі сучасного розширеного відтворення фінансове забезпечення інноваційного розвитку стає ключовою проблемою. Фінансовий капітал забезпечує реалізацію інноваційного процесу, а інновації породжують додатковий капітал, і, відповідно, нові інвестиції. Однією з пріоритетних задач держави в інноваційній сфері можна вважати забезпечення належної фінансової підтримки інноваторів, створення сприятливих умов для розвитку інфраструктури інноваційного ринку, стимулювання участі фінансово-кредитних установ у фінансуванні інноваційної діяльності вітчизняних суб'єктів підприємництва. Пошук механізмів стимулювання взаємозв'язку і взаємодії банківського капіталу та інновацій як гарантів забезпечення сталого економічного зростання в Україні є виключно актуальним.

Зокрема, проблемами проектного фінансування, під різним кутом зору, займалися такі науковці як: В.В. Жуков [1], А.А. Пересада, Т.В. Майорова, О.О. Ляхова [2], О.П. Гузенко [3] та інші. У їх працях досить обґрунтовано доводиться доцільність впровадження інноваційних підходів до протікання проектного фінансування.

Необхідність активізації участі банків у процесі інвестиційної підтримки інноваційного бізнесу випливає із взаємозалежності успішного розвитку банківської системи й економіки в цілому. З одного боку, комерційні банки зацікавлені у стабілізації економічної ситуації, яка є необхідною умовою їхньої діяльності, з іншого - стабільність економічного розвитку великою мірою залежить від ступеня стійкості й гнучкості банківської системи, її ефективного функціонування [1].

Як свідчить закордонний досвід, фінансування інноваційного бізнесу можуть здійснювати спеціалізовані банки, які працюють в окремій ніші, або ж універсальні банки, які створили спеціалізовані відділи або департаменти інноваційного фінансування. Традиційно піонером комерційного фінансування інноваційних проектів вважається США. В останні роки істотних результатів у цій досягнув Ізраїль. У країнах Європейського Союзу фінансування інноваційних проектів не набуло особливої популярності, але й тут відбуваються суттєві зміни, стверджують А.А. Пересада, Т.В. Майорова та О.О. Ляхова [2].

У процесі фінансування інноваційної діяльності банк може виконувати три функції, а саме: здійснювати кредитування незавершених наукових розробок і досліджень на замовлення; за дорученням замовників проекту контролювати хід і якість робіт та відповідати за цільове та ефективне використання виділених коштів; виступати в ролі інвестора, тобто вкладати власні фінансові ресурси у той чи інший інноваційний проект.

Технічно механізм реалізації двох останніх функцій досить складний, оскільки мова йде вже не просто про фінансування інноваційної діяльності, а про проектне фінансування. Останнім часом в економічній літературі все частіше піднімається питання про необхідність стимулювання й розвитку саме такої форми банківського інвестування, яка передбачає те, що банки беруть на себе не тільки функцію суто фінансового забезпечення, а й певні зобов'язання щодо управління проектом, констатує О.П. Гузенко [3].

Дослідження доводять, проектне фінансування, яке є найбільш динамічним і перспективним видом сучасної фінансової діяльності, знайшло велике застосування в організації фінансування інвестиційних проектів у капіталомістких галузях промисловості, а останнім часом зайняло належне місце і як своєрідна форма інноваційного бізнесу.

Як правило, під проектним фінансуванням розуміють такий тип організації фінансування, коли доходи, отримані в результаті реалізації проекту, є єдиним джерелом погашення боргових зобов'язань. В основі проектного фінансування лежить особливий спосіб кредитування, чітка схема реальних потоків готівки, спрямованої на погашення боргу, спеціальна система виявлення і розподілу проектних, фінансових, технічних, політичних та інших ризиків між усіма сторонами, що беруть участь у процесі.

Причинами відходу від операцій звичайного кредитування на користь проектного фінансування для організаторів інноваційного проекту є склад і зацікавленість партнерів (це можуть бути інвестиційні або венчурні фонди й приватні особи), що беруть участь у фінансуванні проекту. Щодо банків, то на практиці вони, як правило, готові надати на реалізацію того чи іншого проекту не більш ніж 50 % від необхідного обсягу фінансування.

Узагальнюючи вищевикладене можна зробити ряд висновків: по-перше, проектне фінансування набуває доволі поширеного явища, проте на низькому рівні знаходяться інноваційна його трансформація; по-друге, сучасний вітчизняний банк виступає доволі значною складовою у проектному фінансуванні, за умови розвитку на інноваційній основі; по-третє, інноваційність має бути проявлена на рівні тих управлінських рішень, які здатні окупити витрати у сфері проектного фінансування та інвестора.

Література:

1. Жуков В.В. Проектне фінансування : [навчальний посібник] / В.В. Жуков. - Х. : ВД «ІНЖЕК», 2004. - 248 с.

2. Пересада А.А. Проектне фінансування : [підручник] / А.А. Пересада, Т.В. Майорова, О.О. Ляхова. - К. : КНЕУ, 2005. - 736 с.

3. Гузенко О.П. Проектне фінансування (практикум) : [навчальний посібник] / О.П. Гузенко. Львів : «Монголія 2006», 2008. - 336 с.