Экономические науки/2. Банки и банковская система

Чернета Д. В.

Дніпропетровська державна фінансова академія, Україна

Управління валютним ризиком у комерційному банку

Вітчизняні банки активно використовують іноземну валюту в своїй основній діяльності, формуючи різні за обсягами портфелі активів і зобов'язань в іноземній валюті. Проте валютний курс не є постійною величиною і є схильним до коливань, що особливо актуально для «жорсткого процесу євро інтеграції», в якому опинилася Україна.

Неврахування валютних ризиків може звести нанівець всі сподівання очікуваного прибутку, або ж зовсім призвести до значних втрат і збитків банку.

«Валютний ризик (foreign exchange risk) – наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют і цін на банківські метали» - відповідно до глосарію НБУ.

За характером і місцем виникнення поділяють валютні ризики на операційні, трансляційні та економічні. Можна виокремити такі три види валютного ризику:

- ризик зменшення вартості портфеля міжнародних активів банку внаслідок несприятливих коливань курсу іноземних валют на світовому валютному ринку;

- ризик, що виникає під час укладання фінансових угод, які передбачають конвертацію валюти у майбутньому;

- ризик валютної позиції банку, що характеризується незбалансованістю за термінами та обсягами активів і пасивів банку в кожній з іноземних валют згідно з банківським балансом.

Основними факторами виникнення валютного ризику на внутрішньому валютному ринку України є такі [3]:

- коливання курсів на світових валютних ринках;

- політична і загальноекономічна нестабільність;

- інфляційні очікування;

- великі обсяги спекулятивних операцій, непередбачуваність валютно-курсової політики НБУ;

- незбалансованість структури, національного валютного ринку.

Рисунок. Етапи виникнення та реалізації ризику

Банківський ризик можна визначити як комбінацію джерела ризику, експозиції та наслідків. Наслідки прийняття ризику зображені на Рисунку [2].

Джерелом валютного ризику, на наш погляд, є короткострокові, середньострокові та довгострокові неочікувані коливання обмінних курсів, які несуть загрозу виникнення втрат (матеріальних та/або нематеріальних) або навпаки – отримання додаткових вигод. Основні характеристики джерела валютного ризику такі: ймовірність, напрямок, масштаб зміни курсу певної валюти (в абсолютному або відносному вимірі), час початку і тривалість зміни.

Експозиція до валютного ризику – ступінь чутливості банку до валютного ризику, що характеризується масштабами реалізації загрози або шансу зі зміною обмінного курсу на одиницю виміру за певний період.

Вираженням величини валютного ризику можуть слугувати його наслідки, що визначаються, з одного боку, як результат реалізації загрози, котра перешкоджає досягненню цілей і в остаточному підсумку виражається у масштабах втрат банку; з іншого – як результат реалізації шансу, що сприяє досягненню цілей і в остаточному підсумку виражається в масштабах доходів банку[2].

Наведені компоненти взаємопов’язані та взаємодоповнювальні. Неврахування хоча б однієї складової стоїть на заваді отриманню комплексного уявлення про валютний ризик. Саме тому, так важливо раціонально впливати на результат ризикової операції, шляхом управління ризиком на всіх етапах: від його виникнення до отримання бажаних наслідків.

1. Управління ризиком – систематичний процес – М.А.Грінфілд (M.А.Greenfield) трактує управління ризиком як «організований, систематичний процес прийняття рішень з ефективної ідентифікації, оцінки та аналізу ризиків і ефективного зменшення або ліквідації ризиків для досягнення поставленої мети».

2. Як комплексна система – О.М.Пожар – як «комплексну систему методів, прийомів і заходів ідентифікації, аналізу та оцінки ризикової ситуації, що передбачає розробку та обґрунтування спеціальних заходів антиризикової діяльності, спрямованих на контроль за ризиками та фінансування ризику» .

3. Синтез вищезазначених підходів – «структурований та виважений підхід, що поєднує стратегію, процеси, людей, технологію і знання з метою оцінки и управління невизначеністю, з якими стикається фірма у процесі створення вартості».

Методи управління валютним ризиком поділяються на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх методів належать:

- управління відкритою валютною позицією, або лімітування

- диверсифікованість валютного ризику.

До зовнішніх методів управління валютним ризиком належить хеджування (страхування ризику), суть якого полягає в тому, щоб здійснити валютообмінні операції до того, як відбудеться несприятлива зміна курсу, або щоб компенсувати збитки від подібної зміни за рахунок рівнозначних угод з валютою, курс якої змінюється у протилежному напрямі. Інструментами хеджування є: - валютні опціони,

- ф’ючерсні угоди,

- "валютний кошик"

- арбітраж термінових нових позицій.

Таблиця

Підвищити рівень безпечності проведення операцій з іноземною валютою може ефективно збудована система ризик-менеджменту банку (Таблиця), яка повинна базуватися на детальному аналізі, оцінці можливих наслідків та виборі оптимальних методів управління валютним ризиком.

Стратегія управління валютним ризиком полягає в тому, що банк може обирати між повним непокритим валютним ризиком, повним хеджуванням валютних ризиків і вибірковим хеджуванням валютних ризиків[1].

Висновок. У світі існують багато методів мінімізації валютних ризиків, але більш прийнятними для України є хеджування валютного ризику за допомогою "валютного кошика" та валютного арбітражу (валютні опціони та ф’ючерси не підходять, бо вітчизняні банки практично не використовують деривативи у своїй діяльності з причини недостатнього розвитку ринку цінних паперів в Україні).

Повне нівелювання впливу валютного ризику автоматично унеможливлює реалізацію шансів, які несуть в собі коливання валютних курсів, унаслідок чого банк втрачає можливості отримання додаткових курсових доходів. Крім того, повне нівелювання впливу валютного ризику не завжди є доцільним з економічної точки зору, оскільки витрати на мінімізацію ризику можуть виявитися більшими, ніж втрати від його реалізації.

Розвиток культури управління ризиком згуртовує співробітництво, талант та досвід персоналу банку з метою управління усіма та кожним аспектом валютного ризику.

Література:

1. Барсегян О. С. Шляхи зниження валютних ризиків банків в Україні / О. С. Барсегян // Управління розвитком. - 2012. - №14(135). - С. 51-53

 2. Ребрик М. А. Валютний ризик в умовах глобалізації ринку банківських послуг / М. А. Ребрик // Вісник Академії митної служби України. Серія: "Економіка" : науковий журнал. - 2010. - N 1. - С. 135-140

3. Ткачук Н. М. Методи управління валютними ризиками банку / Н. М. Ткачук, Ю. І. Стремецька // Наука й економіка. – 2010. – № 2(18). – С. 106–111.