К. пед. наук Глушок Л.М.

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія, Україна

Застосування інтерактивних методів та прийомів навчання

англійської мови в педагогічних коледжах

У статті розглядаються інтерактивні методи навчання англійської мови студентів педагогічних коледжів, зокрема визначаються найефективніші методи, прийоми та особливості їх застосування.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Важливими рисами особистості вчителя іноземної мови є вмотивованість та потреба у спілкуванні, здатність ініціювати і організувати комунікацію, стимулюючи відгук та ініціативне спілкування з боку тих, хто навчається [6, с. 52]. На сьогоднішній день є багато методик швидкого вивчення іноземних мов, але, як засвідчує аналіз, усі вони спрямовані на збільшення обсягу мовленнєвої практики. Не секрет, що підготовка учителя іноземної мови ще все-таки зорієнтована на репродукцію навчального матеріалу і не завжди сприйнятлива до нового. Для підвищення ефективності уроку іноземної мови слід застосовувати паралельно з традиційними методами інтерактивні технології та методики навчання, які активізують процес особистісно зорієнтованого навчання та унеможливлюють домінування одного учасника над іншим. Щоб здійснювати такий підхід, потрібні висококваліфіковані фахівці зі знанням іноземної мови, здатні використовувати все нове та прогресивне, готові до створення та впровадження нових ідей, а також для участі у міжнародному співробітництві і формуванні нового ставлення до нашої країни у світі.

Аналіз досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. У навчально-виховному процесі вузів ефективно використовуються проектні, ігрові та тренінгові технології, технології кооперованого навчання тощо. Формуванню іншомовної комунікативної компетентності присвячені публікації І.Зимньої, М. Лапєрдінаої, Р. Мартинової, С. Ніколаєвої, Т. Єрьоменко, Т. С. Паніної, В. Тітової та ін.

Формулювання цілей статті. Розкрити особливості застосування інтерактивних методів у процесі підготовки вчителя англійської мови в початкових класах.

Виклад основного матеріалу. Інтерактивним є метод, завдяки якому той, що вчиться, є учасником, який щось здійснює, говорить, моделює, пише, малює, тобто не виступає слухачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власноруч створюючи це. Навчальний процес відбувається шляхом постійної, активної взаємодії всіх студентів. Викладач і студенти є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Викладач виступає як організатор процесу навчання, консультант. Результатів навчання можна досягнути взаємними зусиллями учасників процесу навчання. Студенти беруть на себе відповідальність за результати навчання [1].

«Інтерактивне навчання» можна визначити як взаємодію викладача та студента в процесі спілкування та навчання з метою вирішення лінгвістичних та комунікативних завдань. Інтерактивна діяльність включає організацію та розвиток діалогічного мовлення, спрямованих на взаємодію, взаєморозуміння, вирішення проблем, важливих для кожного із учасників навчального процесу [1]. Інтерактивні методи навчання включають в себе презентацію, евристичну бесіду, рольові ігри, дискусію, «мозковий штурм» (brain storm), метод «круглого стола», метод «ділової гри», конкурси практичних робіт з їх обговоренням, тренінги, колективні вирішення творчих завдань, практичні групові та індивідуальні вправи на моделювання ситуацій, кейс-метод, проектування бізнес – планів і різних програм, групова робота з посібниками, ілюстративними матеріалами, педагогічна студія, обговорення відеозаписів, зустрічі із фахівцями, використання комп’ютерних програм . Існує багато прийомів інтерактивної роботи: «тематична мапа», «власні приклади студента», «активне резюмування», «ключові слова», «проблемні завдання», «порівняння», прийом «ілюстративний матеріал», «узагальнення» [3].

За Л. В. Пироженко та О. І. Пометун, визначають умовну робочу класифікацію інтерактивних технологій за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні методи. Їх розподіляють на чотири групи залежно від мети заняття та форм організації діяльності студентів: інтерактивні технології кооперованого навчання, інтерактивні технології колективно – групового навчання, технології ситуативного моделювання, технології опрацювання дискусійних питань. Використання інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури занять. Як правило, їхня структура складається із п'яти елементів: мотивація, оголошення теми та очікуваних результатів, надання необхідної інформації, інтерактивна вправа – центральна частина заняття, підбиття підсумків, оцінювання результатів заняття [7].

В системі інтерактивного навчання виділяють такі основні принципи методики співробітництва: індивідуальна відповідальність – працюючи в групі, кожен студент виконує своє завдання, відмінне від інших; позитивна взаємозалежність – група досягає успіху за умови гарного виконання завдань кожним студентом; однакова участь – кожному студенту надається однаковий за обсягом час для ведення бесіди або завершення завдання; одночасна взаємодія – коли всі студенти залучені до роботи . В процесі спілкування студенти навчаються: висловлювати альтернативні думки, спілкуватися з різними людьми, приймати виважені рішення, брати участь у дискусіях [8].

Більше уваги потребує організація занять та добір методів для навчання студентів 1-2 курсів. Як відомо, навчання усної іноземної мови у середній школі передбачає інтуїтивне вивчення лексико-граматичного матеріалу, що можуть запам’ятати лише окремі учні. За Т. Є. Єрьоменко, формування іноземної комунікативної компетенції здійснюється у процесі функціонально-прагматичного аналізу тексту – дискурсу, який вимагає від студента розвинутої інтерпретаційної здібності в розумінні процесів комунікації. Студенти мають простежити соціальну функцію тексту, визначити його регулятивну функцію. У процесі аналітичної роботи студентами розкривається системна функція тексту – дискурсу в аспекті закономірності організації актів мовленнєвої діяльності з певної сторони соціальної взаємодії. Студенти приходять до висновку, що саме зазначені функції тексту реалізують комунікативну функцію мови як засіб комунікації [4, с. 88 – 89].

Формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх учителів у ХГПА ґрунтується на попередньо сформованих у школі мовленнєвих навичках. Тому особливу увагу слід приділяти створенню на уроках мікродіалогів, власних висловлювань за мовленнєвими опорами та на основі власного досвіду. Діалоги-читання, навчально-мовленнєві ситуації, ігрові моменти розвивають уміння спілкуватися в умовах спонтанної комунікації. Прослуховування аудіо - та СD-записів, перегляд DVD та відеозаписів сприяє розвитку комунікативної мовної свідомості студентів. Разом із студентами доцільно розробляти сценарії та розігрувати рольові ігри професійного спрямування, які формують творчі здібності. Для студентів викладачами кафедри іноземних мов ХГПА створено збірники спеціальних текстів для читання, перекладу, переказування та обговорення, а також тестові завдання для перевірки знань, умінь і навичок, викладачі працюють над проблемою застосування комп’ютерів на заняттях з англійської мови, зокрема використанням мережі Інтернет та кабельного телебачення. Студенти старших курсів успішно створюють тематичні презентації за допомогою комп’ютерних програм. Кафедра організовує проведення зустрічей, круглих столів, конференцій, на яких студенти мають змогу спілкуватися із носіями іноземної мови, обговорювати сучасні технології навчання іноземним мовам у школі. Кабінет ”Lingua” та спеціально обладнані аудиторії академії надають велику допомогу викладачам та студентам. Наявність сучасної техніки, лінгафонного устаткування бібліотеки, періодичних видань створюють умови для формування іншомовної комунікативної компетенції майбутніх вчителів. Таким чином, майбутні учителі усвідомлюють, що іншомовна комунікативна компетенція поєднує мовний компонент, соціолінгвістичні знання та стратегічні відомості. Вони усвідомлюють певні соціальні правила, які має прийняти кожний учасник комунікації, зокрема вивчають норми мови та інтеракції, норми комунікативної поведінки, оволодівають зведеними правилами, універсальними для будь-якого акту комунікації засвоюють правила мовлення, прийняті в іноземній мові.

Студенти спецгруп беруть участь у тренінгових програмах, які допомагають їм обирати моделі власної поведінки, вчать конструктивно спілкуватися. Майбутні учителі демонструють власну ініціативу, самостійність та всі інші свої можливості, тобто розуміють, що роблять, вчаться моделювати різноманітні ситуації, відточують навички спілкування, удосконалюють комунікативну поведінку. Працюючи в групах, вони активно взаємодіють, вільно висловлюють свої думки, виробляють професійні уміння і навички. Найчастіше на заняттях використовуються такі інтерактивні методи роботи: групові дискусії, рольові та ділові ігри, аналіз ситуацій, мозковий штурм.

Висновки. Досвід роботи викладачів англійської мови ХГПА засвідчує, що тренінгові вправи вчать майбутніх учителів правильно спілкуватися зі своїми учнями, допомагають розвивати педагогічні здібності та вміння, тобто адаптують їх до майбутньої професії. Крім того, тренінгові завдання передбачають комфортні умови і для викладачів, і для студентів. І хоч тренінгові технології потребують глибокого обґрунтування, можна погодитися із визначенням Ю. Н. Ємельянова, що тренінг – це група методів розвитку здібностей до навчання і оволодіння складним процесом [2], а в даному випадку іншомовним спілкуванням. Майбутні учителі розуміють, що у своїй професійно-комунікативній діяльності мають демонструвати еталони іншомовного мовлення; зразки мовленнєвої поведінки в ході виконання учнями навчальних завдань; користуватися знаннями іноземної мови з метою управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів; доречно застосовувати мовленнєві засоби організації та регуляції спілкування в різноманітних педагогічних ситуаціях; здійснювати оцінку та аналіз іншомовного мовленнєвого спілкування учнів. Отже, інтерактивні методи та прийоми сприяють реформуванню процесу навчання, передбачаючи виконання частини функцій навчання самим студентам, створюють сприятливі умови для активного набуття знань майбутніми спеціалістами, котрі повинні бути готовими до професійної діяльності в умовах реальності, що змінюється.

Література

1. Амірагова Н. С. Впровадження інтерактивних технологій у процесі навчання іноземних мов // Н. С. Амірагова // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. – Євпаторія: РВНЗ Кримський гуманітарний університет, 2009. – С. 54 – 57.

2. Емельянов Ю. М. Активное социально-психологическое обучения // Ю. М. Емельянов // Л.: ЛГУ, 1985. – 166 C.

3. Єрьоменко Т. Є., Подлєсна А. В. Інтерактивні методи у викладанні спецкурсів та спецсемінарів на факультеті іноземних мов // Т. Є. Єрьоменко, А. В. Подлєсна // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. – Євпаторія: РВНЗ Кримський гуманітарний університет, 2009. – С. 3 – 6.

4. Єрьоменко Т. Є. Формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх учителів іноземної мови // Т. Є. Єрьоменко // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Полтава: ПДПУ, 2001. – C. 88 – 89.

5. Мартинова Р. Ю. Сутність технологій навчання іноземній мові // Р. Ю. Мартинова // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Полтава: ПДПУ, 2001. – C. 63 – 64.

6. Маслыко Е. А. Проблемы обучения педагогическому общению в языковом вузе // Е. А. Маслыко // Иностранные языки в высшей школе. – 1987. – Вып. 19. – C. 48 – 58.

7. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. // О. Пометун, Л. Пироженко // Метод. посібник. – К: АПН, 2002. – 136 С.

8. Celce-Murcia H. Teaching English as a Second or Foreign Language // H. Celce-Murcia // Boston, Mass: Heinle& Heinle, 1991.