Філологічні науки / 1. Методика навчання мови і літератури

Аспірантка Микитенко В. О.

Київський університет імені Бориса Грінченка, Україна

Синергетичний підхід до наукової роботи з синтаксису української мови у багатопрофільному коледжі

Сучасна освіта гостро ставить питання щодо формування багатогранної гармонійно розвиненої особистості. Інформаційне суспільство як наявний етап суспільного розвитку ставить перед сучасною системою освіти принципово нові завдання. Швидкоплинність і мінливість інформаційного потоку зумовили потребу у навчанні протягом усього життя і формуванні творчої особистості. Отже нині виникає потреба у принципово нових методологічних основах, у використанні інноваційних педагогічних технологій, які б зумовили досягнення поставлених цілей навчання і формування мовної сучасної особистості.

Синергетичний підхід до процесу навчання, а також використання його основних принципів і закономірностей в освіті, зумовлює аналіз педагогічних явищ і ситуацій під новим кутом зору, відмінним від традиційного, і сприяє творчій реалізації викладача, у чому і полягає актуальність обраної теми.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні використання синергетичного підходу до наукової роботи з синтаксису української мови у багатопрофільному коледжі.

Реалізація поставленої мети потребує виконання наступних завдань:

· проаналізувати праці науковців щодо проблем реалізації синергетичного підходу в педагогіці та особливостей його використання до наукової роботи з синтаксису української мови у багатопрофільному коледжі;

· обґрунтувати закономірності використання синергетичного підходу в сучасній вищій освіті;

· висвітлити рівень досліджуваності проблеми у сучасній лінгводидактиці.

Базові ідеї синергетики відображено у працях Г. Ніколаса, І. Пригожина, Р. Келера, Г. Хакена, Е. Янча, І. Стенгерс, В. Аршинова, Ю. Данилова, Г.Малинецького, В. Буданова та ін. Проблемам використання синергетичного підходу в педагогіці присвячено дослідження Л. Сурчалової, О. Бочкарьова, В.Віненко, Г. Суміної, Ю. Талагаєва, В.Маткіна та ін.

Застосування принципів синергетики в освіті досліджували О. Вознюк, Г.Васянович, Л. Зоріна, В. Виненко, В. Кремень, А. Семенова, В. Кушнір, О.Чалий та ін. Із синергетичних позицій аналізували проблеми підготовки фахівців у вищих навчальних закладах Н. Лежнева, А. Ворожбитова, М.Федорова та ін.

Питання методики навчання синтаксису української мови, зокрема організації наукової діяльності, досліджували такі вчені, як І. В. Гайдаєнко, А.Г.Галетова, М. І. Пентилюк, Л. І. Мацько, С. А. Омельчук, О. В. Караман, С.О. Караман, Н. М. Дика та ін.

Принципи синергетичного підходу поклали початок новій системно-синергетичній концепції педагогіки, вихідними положеннями якої є такі: сутність усіх педагогічних процесів і явищ становить системний синергетичний підхід; кожна педагогічна система розглядається і розуміється як синергетична цілісність; рушійними силами розвитку педагогічних систем і особистості є синергетизм цих систем і їх взаємодія як внутрішня, так і зовнішня; педагогічні системи мають забезпечити формування людини як особистості; особистість у педагогічному процесі розглядається як синергетична, соціальна система, що саморозвивається [5, 207]. На думку В. Буданова, синергетика як наука ґрунтується на таких принципах: гомеостатичність, ієрархічність, нелінійність, відкритість (незамкненість), нестійкість, динамічна ієрархічність, спостережуваність [1, 189-202]. Погоджуємось з думками науковців, що ці принципи забезпечують нестандартний підхід до навчання, повноту й високу якість предметних знань, професійне становлення та професійну адаптацію майбутнього фахівця через різні навчальні дисципліни з урахуванням їх міждисциплінарних зв’язків.

С. Ю. Масич підкреслює, що реалізація синергетичного підходу в діяльності викладача виявляється у відновленні змісту, методів і форм навчання з урахуванням таких чинників, як відкритість, самоорганізація, саморозвиток, креативність і нелінійність мислення, управління, самоврядування тощо. Зазначені чинники, на думку дослідниці, і визначають вибір принципів синергетики: відкритість, нелінійність, самоорганізація [6, 271].

О. В. Полозенко зауважує, що ідеї і погляди синергетики містять у собі великий потенціал, оволодіння яким сприятиме здатності впливати на еволюцію суспільства та його членів, обирати їм шляхи подальшого розвитку, а поняття «самоорганізація», «самовизначення», «самореалізація», «саморозвиток» наповнюються реальною сутністю і втілюються в життя [8, 136]. Чи не найбільший потенціал для втілення у реальність означених понять має наукова робота. Відтак, в структурі студентської наукової роботи Н.М.Погребняк виділяє три основні компоненти: 1) змістовий: студент, насамперед, відбирає та знайомиться з першоджерелами навчальної та спеціальної за фахом літератури, враховуючи при цьому авторитет автора, значимість даної інформації та високу інформованість; 2) мотиваційний: передбачає формування науково-пізнавального інтересу до науково-дослідної роботи, стимулює академічну активність студентів, їх зацікавленість тією чи іншою проблемою; 3) операційний: передбачає поетапне формування дослідницьких умінь і навичок, поступове ускладнення завдань, необхідних для успішного виконання науково-дослідної роботи [7].

Сучасний багатопрофільний коледж функціонує або у структурі вищого навчального закладу ІІІ-IV рівнів акредитації, або обов’язково повинен мати низку заключених договорів з університетами чи інститутами. Таким чином забезпечується співпраця циклових комісій викладачів коледжу з кафедрами університету. Це дає змогу залучати студентів до участі у наукових заходах вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації і забезпечує відкритість і нелінійність функціонування самої системи підготовки студентів до наукової самореалізації.

Наукова робота з синтаксису української мови у багатопрофільному коледжі може бути різноманітною і цілком залежить від творчих здібностей самого викладача. Окрім написання дипломної чи курсової роботи, це може бути залучення студентів до участі у наукових конференціях різного масштабу, наукових семінарах і круглих столах, до публікації статтей у наукових збірниках тощо. Оскільки дипломні та курсові роботи студенти коледжу пишуть лише на старших курсах, зупинимось докладніше на інших видах організації наукової діяльності.

На думку Н. М. Погребняк, розкриваючи роль викладача в організації наукового дослідження, можна відзначити такі положення:

- уміння вибрати потрібний рівень проведення наукового дослідження в залежності від рівня розвитку мислення студента;

- уміння поєднувати індивідуальні і колективні форми поведінки досліджень на занятті;

- уміння формувати проблемні ситуації в залежності від рівня наукового дослідження, його місця в структурі заняття та його мети [7].

Як зауважує Н. М. Погребняк, саме в процесі дослідницької діяльності студенти оволодівають деякими навичками спостереження, експериментування, співставлення і умови, які сприяють виникненню у студентів пізнавальної потреби в набутті знань, оволодіння способами їх використання, що впливають на формування умінь і навичок творчої діяльності.

У широкому розумінні організацію наукової роботи у вищому навчальному закладі з позицій синергетики досліджував Ю. Козловський. Він зазначив, що наукова діяльність вищого навчального закладу є дисипативною системою, яка вимагає підтримки: інформаційної, соціальної, фінансово-економічної та ін. Значні труднощі виникають у зв’язку з тим, що власне природа системи наукової діяльності – нелінійна, а підходи до неї у вищому навчальному закладі – лінійні, однозначні [4, 53].

Дослідник підкреслює, що характерними ознаками синергетичної системи (у даному випадку – наукова робота студентів коледжу) є її відкритість та наявність флуктуацій. А значущість точок біфуркації полягає в тому, що лише в них можна несиловим, інформаційним способом, тобто якими завгодно слабкими діями вплинути на вибір поведінки системи [4, 54]. Такою точкою біфуркації вважаємо власне рішення студента долучитися до участі у певному науковому заході, наприклад, участь у науковій конференції. Але погоджуємось з думкою, що у ширшому розумінні, такими точками біфуркації можуть бути зміни: теми дослідження, наукового лідера, становища і діяльності науково-педагогічних працівників, соціальних чи політичних установок, суспільної думки, фінансово-економічного стану, інформаційного забезпечення, стимулювання, зв’язків з установами, підпорядкування ВНЗ тощо [4, 54].

Поняття «процесу дисипації», у контексті дослідження організації різних видів наукової діяльності студентів у багатопрофільному коледжі, звужується і розуміється нами як власне робота студента над науковим дослідженням, яка передбачає виділення таких основних характеристик: потребу в наукових дослідженнях; об’єкт і предмет дослідження; результати наукових досліджень. Студент повинен проявити творчість при теоретичному дослідженні, а це – нові відкриття, встановлення невідомих науці нових фактів, створення нової, цінної для людства інформації тощо.

На думку Ю. Козловського, у науковій діяльності вищого навчального закладу атракторами виступають наукові школи, кафедри, наукові лідери, талановиті вчені та ін. [4, 54]. Ми погоджуємось із цим твердженням, але враховуючи специфіку об’єкта нашого дослідження, маємо зауважити, що при організації таких видів студентської наукової діяльності, як участь у конференціях, семінарах, круглих столах чи написання наукової статті, атрактором буде виступати власне результат наукової роботи – публікація наукової статті чи тез доповіді, безпосередня участь у науковому заході, презентація результатів дослідження тощо.

Досліджуючи організацію наукової роботи з синтаксису української мови у багатопрофільному коледжі, ми автоматично звужуємо коло застосування основних понять синергетики до означеної проблеми. Відтак, сам процес наукової роботи зі студентами у коледжі можна описати наступним чином: спонукання студента до участі у науковому заході і буде флуктуаційною зміною, а рішення останнього долучитися до наукової роботи – точкою біфуркації, що має призвести до початку процесу дисипації (за визначенням С.Ю. Масич, процес самовибудовування регулярної структури на рівні кооперативної, узгодженої взаємодії частин, що утворюють нову стаціонарну структуру [6, 272]) – роботи над дослідженням, кінцевим результатом якої буде досягнення атрактора (наукова реалізація студента) – поява публікації наукової статті чи безпосередня участь студента у науковому заході.

В основі синергетики як науки лежить взаємодія внутрішніх і зовнішніх систем. Вона оперує такими поняттями, як «міждисциплінарність», «полідисциплінарність», «трансдисциплінарність» і забезпечує не розвиток якоїсь конкретної науки, а, швидше, інтеграцію багатьох наук.

Варто зазначити, що саме синтаксис української мови має великий потенціал для інтеграції, взаємодії як внутрішньо предметних, так і зовнішніх систем. Усі мовні одиниці в повній мірі реалізуються лише в синтаксичних структурах. Тому добираючи теми для наукових досліджень студентів коледжу, викладач має змогу і врахувати інтереси, зацікавленості, самого студента, і, водночас, забезпечити міждисциплінарний зв'язок, даючи змогу майбутньому науковцю дослідити одну проблему з точки зору різних наук. Зрозуміло, що найчастіше синтаксис української мови взаємодіє з українською і зарубіжною літературами, або з теорією літератури, наприклад, це відображається у темах таких досліджень: «Синтаксичне вираження концепту ввічливості в епістолярній спадщині Бориса Грінченка», «Художньо-стилістичні функції односкладних речень у творчості Річарда Баха», «Структурно-семантичні особливості функціонування складнопідрядних речень у художньому тексті» тощо. Зв'язок синтаксису української мови з математичними дисциплінами виявляється коли необхідно здійснити обчислювальні операції, наприклад, підрахувати частотність вживання тієї чи іншої синтаксичної одиниці у тексті, або побудувати графік чи діаграму, для унаочнення результатів дослідження тощо. Досліджуючи питання синтаксису у діахронічному зрізі, простежується зв'язок з історичними дисциплінами.

Варто зазначити, що залежно від теми дослідження синтаксис української мови може мати зв'язок і з іншими науками, наприклад, з філософією, педагогікою, релігієзнавством, правознавством, соціологією, культурологією, герменевтикою, акмеологією тощо.

Отже наукова робота студентів багатопрофільного коледжу з синтаксису української мови сприяє підготовці якісно нових фахівців у вищій школі та реалізації їх мовно-комунікативної компетентності. Вона максимально сприяє розвитку наукової інтуїції, творчого мислення, індивідуальних здібностей, дослідницьких навичок студентів, творчого підходу до сприйняття знань та практичного їх застосування при вирішенні певних поставлених завдань, дозволяє здійснювати підготовку ініціативних фахівців. Застосування синергетичного підходу до наукової роботи забезпечить виникнення нових теоретичних основ розуміння шляхів розвитку системи наукової діяльності та лінгводидактичних особливостей написання наукових робіт на засадах дослідницького підходу, стане міцним підґрунтям для вивчення синтаксису української мови. Таким чином ми визначили низку проблемних питань, які є пріоритетними у методиці української мови, зокрема лінгводидактичне визначення змістового наповнення інноваційних підходів, покладених в основу навчання синтаксису української мови у багатопрофільному коледжі.

Література:

1. Буданов В. Г. Синергетическая методология в постнеклассической науке и образовании / В. Г. Буданов // Синергетическая парадигма. Синергетика образования. – М.: Прогресс-Традиция, 2007. – 592 с.

2. Дика Н. М. Засвоєння синтаксичних та стилістичних норм літературної мови учнями загальноосвітніх навчальних закладів / Н. М. Дика // Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 8. Філологічні науки (мовознавство і літературознавство). – 2007. – Випуск 3. – С. 211-217.

3. Дика Н. М. Культура спілкування студентів у вищому навчальному закладі / Н. М. Дика // Проблеми державного будівництва України. –К.: КМУ, 2007. – С. 132-141.

4. Козловський Ю. Моделювання наукової діяльності вищого навчального закладу на основі синергетичного підходу / Ю. Козловський // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2013. – № 3. – С. 51-59.

5. Кремень В. Синергетика в освіті: контекст людиноцентризму: монографія / В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К.: Педагогічна думка, 2012. – 366 с.

6. Масич С. Ю. Синергетичний підхід до підготовки викладача вищого навчального закладу / С. Ю. Масич // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. – 2014. – Вип. 35. – С.270-275.

7. Погребняк Н. М. Основні рівні готовності студентів до наукової діяльності в сучасних умовах реформування вищої педагогічної освіти [Електронний ресурс] / Н. М. Погребняк // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Педагогіка і психологія. – 2013. – Вип.39(1). – С. 233-238. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/jpdf/pspo_2013_39(1)__ 38.pdf – 02.11.2014.

8. Полозенко О. В. Синергетичний підхід до психологічної підготовки майбутніх фахівців аграрної галузі / О. В. Полозенко // Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Сер.: Психолого-педагогічні науки. – 2013. – №4. – С.134-138.

9. Ткаченко Л. Синергетичний підхід до розвитку особистості: modus vivendi / Л. Ткаченко // Гілея: науковий вісник. – 2013. – № 73. – С.194-196.