Кирсанова Г.В., Котченко М.В., Ковалев Д.В.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Пальчук Н.С., ДУ ІСГСЗ НААН України

Формування фотосинтетичного потенціалу рослин різних гібридів кукурудзи залежно від умов вирощування

Визначення оптимального типу рослин, здатних стабільно реалізовувати свій генетичний потенціал і при цьому адекватно реагувати на зміну умов вирощування, постійно привертає увагу науковців. Для життєдіяльності рослинного організму необхідні певні температурні, світлові та інші умови. Важливими проявами життєдіяльності рослин є їх ростові процеси, які пов’язані з кількісними змінами. При вирощуванні сільськогосподарських культур необхідно враховувати їх адаптивні можливості, тобто чутливість рослинного організму до умов вирощування.

Інтенсивність ростових процесів рослин кукурудзи, як відомо, залежить від групи стиглості гібридів і сортів, на ці процеси впливають погодні умови в період вегетації, а також елементи технології вирощування, про це свідчать результати численних досліджень [1, 2].

У Державний Реєстр сортів рослин України щорічно заносяться нові високоврожайні гібриди кукурудзи різних груп стиглості, що суттєво відрізняються за продуктивністю, стійкістю до несприятливих умов від гібридів, які вирощувались раніше.

За дослідженнями В. С. Цикова протягом вегетаційного періоду ріст, розвиток і засихання листків у гібридів кукурудзи проходить різними темпами і залежить від сукупності багатьох факторів – погодних, біологічних, агротехнічних тощо [3].

Завдання наших досліджень полягало у визначенні площі листкової поверхні у різних гібридів кукурудзи в різні фази розвитку рослин та фотосинтетичну діяльність у посівах.

Протягом 2014-2015 рр. ми проводили дослідження з гібридами кукурудзи різних груп стиглості НК Леморо (середньостиглий, ФАО 310) та Сіско (середньопізній, ФАО 400), занесених до Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні.

Ґрунтовий покрив місця досліджень представлений чорноземами звичайними малогумусними повнопрофільними. Вміст гумусу в орному шарі повнопрофільних чорноземів змінюється в межах (3,1-3,7%). Вміст валового азоту складає 15-20 мг/кг, (за К’єльдалем) рухомого фосфору міститься 100-150 мг/кг, обмінного калію – 60-120 мг/кг грунту (за Чириковим).

Облікова площа ділянок становила 50,4 м², повторення – триразове.

Попередник кукурудзи – пшениця озима. Після збирання попередника проводили лущення стерні дисковими лущильниками на глибину 6-8 см, повторне – після проростання бур’янів, що сприяло ефективній боротьбі з бур’янами та накопиченню вологи у грунті. Оранку проводили в останніх числах вересня на глибину 25-27 см. Технологія вирощування кукурудзи, за виключенням поставлених на вивчення питань, була загальноприйнятою для північного Степу України.

При проведенні досліджень користувалися загальноприйнятими методиками та рекомендаціями [4].

За результатами досліджень встановлено, що площа листкової поверхні посівів поставлених на вивчення гібридів найбільшою була у фазі викидання волоті. Так у гібрида Сіско показник площі листкової поверхні був найвищим і становив 42,1 тис. м²/га, у гібрида НК Леморо – 35,7 тис. м²/га.

Мінімального значення показника в усіх гібридів відмічали в фазу воскової стиглості. Площа листкової поверхні становила у гібрида НК Леморо 23,4 тис. м²/га, у гібрида Сіско – 25,1 тис. м²/га.

Динаміка площі листкової поверхні гібридів кукурудзи,( тис. м²)

середнє за 2014-2015 рр

Гібрид	Фаза розвитку
	викидання волоті			воскова стиглість
	площа	кількість листків на 1 рослину	висота, см	площа	кількість листків на 1 рослину	висота, см
НК Леморо	35,7	12	240	23,4	11,7	237
Сіско	42,1	14	245	25,1	12,3	241

Висота рослин досліджуваних гібридів кукурудзи також змінювалась в залежності від гідротермічних умов року, біологічних особливостей та умов вирощування.

Так в середньому за роки досліджень найбільшою висота рослин зафіксована у гібрида Сіско – 245 см. Дещо нижчими показники були у НК Леморо.

В фазу воскової стиглості висота рослин не залежно від гібриду дещо знижувалась і коливалась в межах 237-241 см, що пояснюється природнім всиханням рослини та зменшенням вегетативної маси.

Фотосинтетичний потенціал посіву (ФПП) у наших дослідах визначався умовами вирощування і залежав від площі листкової поверхні досліджуваних гібридів. Так в середньому за роки досліджень найвищим цей показник був у гібрида Сіско – 2,74 млн. м² днів/га., дещо нижчим у НК Леморо – 2,65 млн. м² днів/га.

Таким чином, за результатами досліджень встановлено, що рослини різних гібридів залежно від групи стиглості забезпечують формування різної площі листкової поверхні та фотосинтетичного потенціалу.

Література:

1. Дзюбецький Б.В. Селекція кукурудзи / Б.В. Дзюбецький, В.Ю. Черчель, С.П. Антонюк // Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть: у 4 т. – К: Логос, 2001. – С. 571–589. – (Т. 2).

2. Finley K.W. The analysis of adaptation in a plant breeding programme / K.W. Finley, G.N. Wilkinson // Austr. J. Agric. – 1963. – V. 6. – Р. 742–754.

3. Циков В. С. Кукуруза: Технология, гибриды, семена: науч. пособ. / В.С. Циков. – Днепропетровск : ВАТ Вид-во Зоря, 2003. – 320 с.

4. Доспехов Б. А. Методика опытного дела / Б. А. Доспехов. – М. : Колос, 1985. – 336 с.