Дубініна Ю.Ю.

Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Б.Хмельницького. Україна

ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МАРТИНА ЖОВТОНОГОГО (LARUS CACHINANS PALLAS, 1811) В УМОВАХ АНТРОПОГЕННО-ТРАНСФОРМОВАНИХ ЛАНДШАФТІВ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ПРИАЗОВ’Я

Північне Приазов’я розташовано на південному сході України, його територія витягнута з південного заходу на північний схід уздовж приморської смуги Азовського моря від крайнього західного адміністративного кордону з Херсонською областю, охоплює південь Запорізької області, до крайнього східного кордону з Донецькою областю [5].

В регіоні дуже розвинута рекреація на морському узбережжі. Створені великі курортні зони (м. Бердянськ, м. Приморськ, смт. Кирилівка). На водоймах ведеться спортивний та промисловий відлов риби. Сучасний період змін у степовій зоні почався на початку ХХ століття. Він пов’язаний з інтенсивним будівництвом міст і сіл, транспортної мережі, розробкою, добуванням та переробкою корисних копалин. У верхній та середній течії ріки Молочної розташовано багато населених пунктів з прилеглими сільськогосподарськими угіддями. Місцеве господарювання зорієнтоване на вирощуванні культур, пристосованих до піщаних ґрунтів. Розораність території досягла 90-95%. Висока біологічна продуктивність агроценозів, їх багата кормова база у вигляді озимих зернових культур, посівів рапсу та кукурудзи, комплекс оптимальних захисних умов (штучні водно-болотні угіддя, ліси і лісосмуги) та охорона видів сприяли в другій половині ХХ ст. різкому збільшенню чисельності окремих видів птахів (грак, сорока, сіра ворона, шпак, великий баклан, мартин жовтоногий, крижень, білолоба гуска та ін.).

В другій половині ХХ ст. в регіоні на малих річках були побудовані десятки ставків, створена мережа штучних каналів, насаджені штучні ліси, полезахисні та придорожні лісосмуги. Внаслідок глибокої трансформації та фрагментації степових екосистем ішло витискання аборигенних видів, формування польових, синантропних, лісових та водно-болотних комплексів тварин [4,6]. Маючи широку екологічну пластичність мартин жовтоногий добре адаптується до виникаючих нині в природі антропогенних змін. Ці процеси досягли найбільшого розвитку на початок 90-х років ХХ сторіччя. Із перебудовою русел річок і створенням водосховищ пов’язане проникнення мартина жовтоногого в континентальну частину України та подальше проникнення північно-азовських мартинів в континентальну частину Європи. Виникають нові гніздові колонії в континентальній частині України, Польщі, Латвії та Росії, де птахи прагнуть до трансформованих ландшафтів [1,3].

У 70-ті роки в регіоні проводилися лісомеліоративні роботи, що призвели до зміни рослинного покриву багатьох ділянок приморських кІс. У теперішній час значна частина лісосмуг знаходиться у стані поступової деградації у зв’язку з невідповідністю із природою піщано-мушельного субстрату [5.6]..Широкі межі освоєння природних ресурсів та антропогенні гідротехнічні зміни приморського степу призвели до порушення екологічного балансу в регіоні, внаслідок чого відбулися значні зміни у флорі та фауні, відбувалось потепління клімату, підвищення рівня ґрунтових вод та збільшення запасів вологи у ґрунті. Просування штучної лісової рослинності зменшило площу типових степів та збільшило мозаїчність біотопів, що призвело до формування умов для сумісного мешкання типово лісових та степових тварин [4,5,6].

Наприкінці ХХ відбулась дефрагментація раніше мозаїчних агроландшафтів, що негативно відбивається на сукупному біорізноманітті хребетних тварин. Збідніння кормової бази мартина жовтоногого в природних біотопах та агроландшафтах підвищило значимість для виду міських та селищних звалищ.

В межах Північно-Західного Приазов’я більшість гніздових колоній L.cachinnans розташовано на території об’єктів природо-заповідного фонду в межах Приазовського національного парку уздовж узбережжя Азовського моря у заказниках Молочний лиман, Обитічна затока. Характерним для мартина жовтоногого в межах регіону є утворення дуже щільних гніздових поселень до 2000-4000 пар. В умовах нестачі гніздових ділянок і високої чисельності виду на піщаних морських островах спостерігається утворення змішаних колоній з бакланом великим (Phalacrаcorax carbo L.). В колоніях змішаного типу для мартина жовтоного стають характерними випадки клептопаразиму, хижацтва, гніздового паразитизму та канібалізму. Внаслідок трансформації гніздових територій і високої чисельності виду, відбувається скорочення відстаней між сусідніми гніздами від 1 - 3 м до 0.5-1 м. Мартини жовтоногі активно відвідують звалища, приморські селища, пляжі; птахи адаптуються до присутності людей і підбирають поживні рештки на відстані 1-2 м.

Гнізда, які мартин жовтоногий будує у сирих пониженнях рельєфу або поблизу кромки берегової смуги із природного рослинного матеріалу. Однак, в умовах значної трансформації природних ландшафтів в межах Північно-Західного Приазов’я на початку 2000-них років прослідковується значна присутність у гніздових будовах мартинів жовтоногих, антропогенного матеріалу (уривки сіток, мотки ниток, поліетиленова плівка, упаковки з-під продуктів). Різниця у кількості антропогенного матеріалу у різних поселеннях виду в регіоні обумовлена розташуванням і специфікою найближчих звалищ. Збільшення долі антропогенних матеріалів у гніздових колоніях Північно-Західного Приазов’я показує специфіку переходу до використання звалища, як харчової бази, де мартини вибирають поряд із кормом і будівельний матеріал

Мартин жовтоногий швидко пристосовується до умов антропогенних ландшафтів. Висока успішність розмноження жовтоногого мартина в регіоні обумовлена не тільки специфікою гніздових біотопів, але і широким спектром легко досяжних кормів на сільськогосподарських посівах та звалищах впродовж року; відсутністю прямих конкурентів і хижаків.

Останнім часом важливе значення у підтриманні високої чисельності жовтоногого мартина та зимуючих угруповань в цілому, в регіоні набули, сільськогосподарські угіддя (прибрані поля з ряснотою гризунів та поживних решток, скотомогильники) та міські звалища з ряснотою харчових решток.

У весняний період, приморські біотопи у повній мірі не забезпечує кормової потреби виду у цей сезон, тому у більшості вони використовуються видом для ночівлі. Для мартинів зростає значення звалищ восени та взимку, чисельність птахів збільшується до кількох тисяч. Наявність на звалищах висококалорійних кормів у всі пори року є чинником, що сприяє постійному перебуванню тут мартинів, де вони втрачають звичну обережність до працюючої техніки та людей.

Обліки, проведені нами в 1988 - 2012 рр. на міських та сільських звалищах регіону вказують на високу привабливість звалищ для мартинів (рис. 1). На міському звалищі м. Мелітополя харчуються взимку від 60 до 95 % зимового угруповання виду.

Рис. 1. Динаміка чисельності жовтоногого мартина на звалищі м. Мелітополя у зимовий період 1988 - 2012 рр.

Внаслідок сезонності надходження побутового сміття на звалища курортного селища Кирилівка, мартини використовують його лише у травні-вересні, коли на звалище потрапляє багато харчових решток, де чисельність мартинів становить 200-500 особин. Забезпеченість птахів досяжними і поживними кормами на міських звалищах сприяє виникненню та посиленню осілості місцевих азово-чорноморських популяцій мартина жовтоногого. У пошуках місць харчування молоді мартини в липні-серпні розлітаються за усіма напрямками, скупчуються в районі міських звалищ, на рибоводних ставках, водосховищах та лиманах.

На фоні загального росту чисельності та її високого рівня в останні два десятиріччя, внаслідок дії природних та антропогенних чинників, чисельність птахів варіює, відбуваються значні переміщення мартинів жовтоногих в межах Північно-Західного Приазов’я. відбувається перерозподіл особин у різні сезони року. В зимовий період спостерігається скорочення чисельності мартина жовтоногого на водно-болотних угіддях регіону, та зростання у приморських поселеннях, агроландшафтах, на фермах, звалищах.

Майже у всі сезони року агроландшафти мають велике значення як харчовий біотоп виду. Однак кількість мартинів на полях зростає навесні у періоди орання земель та посівної, а восени під час збору врожаю. Відмічено харчування мартинів на щойно прибраних полях із залишками насіння соняшника та кукурудзи (у 1994, 1998, 2007 рр.), полювання на мишей-полівок на полях озимини (2000,2008, 2010 рр.).

Перехід на антропогенні корма та майже повсюдна охорона гніздових територій сприяють різкому збільшенню чисельності ряду мартинів в Європі, в т.ч. зростанню чисельності жовтоногого мартина на півдні України. В останній час простежується поступове освоєння жовтоногим мартином раніше не характерних йому гніздових біотопів, в тому числі і дахів багатоповерхових будинків у приморських поселеннях Криму та м. Одеси [2].

На фоні експансії мартина жовтоногого відмічаються наступні особливості колоніального гніздування: участь в розмноженні великої кількості молодих птахів, поява на гніздуванні великих груп птахів одночасно, висока щільність гніздування та компактне «шахове» розташування гнізд, випадки внутри- та міжвидового гніздового паразитизму, хижацтво і канібалізм, використання кормів і гніздо-будівельного матеріалу антропогенного походження, а також зміна територіальної поведінки. Внаслідок змін гніздових водойм і антропогенного перетворення ландшафтів мартин жовтоногий швидко адаптується і розширює межі кочівель, що сприяє виникненню нових гніздових колоній в континентальній частині України, Польщі, Латвії та Росії.

Література:

1. Атамась Н. С. Механизм вселения чайки - хохотуньи (Larus cachinnans Pall.) в экосистемы среднего Днепра / Атамась Н. С. // Тез. док. Второго международный симпозиум по изучению инвазийных видов «Чужеродные виды в Голарктике». - Рыбинск - Борок. - 2005. - С. 186 - 187.

2. Бескаравайный М.М. Птицы морских берегов южного Крыма / Бескаравайный М.М. / НАН Украины; Карадагский природный заповедник. - Симферополь: н. Ориадна. - 2008. - 160 с.

3. Грищенко В.Н. Динамика численности чайки-хохотуньи в колонии у Каневской ГЭС / Грищенко В.Н., Гаврилюк Е.Д., Яблоновская - Грищенко Е.В. // Авіафауна України. - Вип. 3. - 2006. - С. 59 – 64.

4. Годзевская Е. Синантропизация фауны: вопросы терминологии / Годзевская Е., Вишневский Д., Атамась Н. // Фауна в антропогенному середовищі/ за ред. І. Загороднюка.- Луганськ.- 2006.- С. 6 – 13.

5. Заставний Ф.Д. Географія України / Заставний Ф.Д. - Львів: Світ, 1994. - Т. - 1,2. - 470 с.

6. Селюніна З. Зміни природних комплексів Північного Причорномор’я / З. Селюніна, О. Уманець // Фауна в антропогенному середовищі / за ред. І. Загороднюка.- Луганськ. - 2006.- С.48 -51.