Галазюк Н.М., Зелінська О.М.

Луцький національний технічний університет

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВІТЧИЗНЯНОГО ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Сучасне підприємство являє собою складну інтегровану систему, що містить у собі чисельні та різноманітні структурні ланки. Проте, яку б ланку підприємства ми не розглядали, усі вони виступають у вигляді тієї чи іншої комбінації підприємств. Тому підприємство виступає як первинна, основна ланка народного господарства України. Зокрема, тут здійснюється процес виробництва матеріальних благ, формуються одні і виявляються інші економічні відносини, переплутуються загальнолюдські, групові і особисті інтереси [1, с.166].

Перехід до ринку суттєво змінює місце і роль підприємства в системі економічних відносин. З низової ланки національної економіки, із об’єкту управління підприємство перетворюється в рівноправного, головного учасника економічного життя.

Глибокі ринкові перетворення національної економіки в Україні значно посилили вимоги до якості теоретичного обґрунтування та формування дієвих і сучасних механізмів управління підприємствами. Тому характер і особливості трансформації економіки країни в умовах глобалізації ринкового господарства зумовлюють необхідність у теоретичних та практичних розробках механізму формування системи управління вітчизняних підприємств.

В сучасних умовах господарювання характерною рисою розвитку економіки є глибокі зміни в усіх її сферах, що суттєво впливають на систему управління. Саме тому, управлінську систему українських підприємств необхідно розглядати як динамічний процес, оскільки її методи, форми і функції перебувають під впливом багатьох чинників.

Трансформаційні процеси, які притаманні українській економіці, пред’являють до систем управління підприємств ряд нових вимог, найбільш важливі з яких – висока гнучкість та адаптування до специфічних особливостей зміни ринкової кон’юнктури, кредитно-фінансової ситуації, а також інших чинників зовнішнього середовища, що характеризується особливим динамізмом, складністю і слабкою передбачуваністю.

Ефективна діяльність підприємства в сучасних глобалізаційних умовах залежить від багатьох параметрів, зокрема ступеня розвиненості виробництва, поділу і кооперації праці, використання результатів науково-технічного прогресу, економічних ресурсів, форм стимулювання високопродуктивної праці, а також від ступеня інтегрування зазначених факторів під час їх використання. Застосування того чи іншого фактора поза зв’язком з іншими не забезпечує оптимального економічного розвитку підприємства. Потрібне інтегроване їх використання.

Недосконалість управління підприємствами, невідповідність його вимогам ринкової економіки та різке зниження потенціалу управління викликають необхідність пошуку нових методів менеджменту, які б дозволяли здійснювати ефективне управління бізнес-процесами.

В умовах глобалізації виникає гостра необхідність перебудови системи управління вітчизняними підприємствами з урахуванням вимог, що висуваються сучасною світовою економікою. Тому існує потреба у розробці концептуального підходу до організації адаптивної системи управління підприємством, яка буде володіти властивостями гнучкості, стійкості і маневреності і орієнтована, перш за все, на підвищення життєздатності вітчизняних підприємств і украпленні їх конкурентного статусу на міжнародному ринку.

Система управління підприємством базується на таких елементах як концепція управління, функції управління та заходи щодо їх реалізації, середовище.

Основними елементами, які впливають на формування ефективної системи управління підприємством в глобальних умовах є:

- по-перше, середовище в якому функціонує підприємство, зокрема сукупність активних суб’єктів, сил і ситуаційних факторів, що діють на підприємство;

- по-друге, стратегічні орієнтири, тобто очікуваний майбутній стан підприємства. При управлінні підприємствами стратегічними орієнтирами постають: бачення, місія, мета, завдання та цілі [2].

Серед питань, вирішення яких сьогодні вимагає організація господарської діяльності українських підприємств в умовах глобалізації, слід виділити проблему формування і оцінки ефективної системи управління.

Необхідно зазначити, що формування системи управління вітчизняних підприємств більше спирається на досвід, стандартні рішення аналогію та інтуїцію, ніж на строгу методологію і методику, що базується на наукових методах і принципах менеджменту.

Досвід успішних світових компаній показує, що вони домагаються успіху, радикально змінюючи базу конкуренції: використовують нетрадиційні методи завоювання ринку, ідуть на ризик, руйнують сформовані норми і правила. Слід зауважити, що революційні зміни в уже сформоване середовище вносять компанії, які тільки виходять на ринок, і здатні проявити гнучкість і адаптивність до нових умов та готові вчитися всьому, що приносить успіх. Проте, українським підприємствам формуванню ефективних стратегій і систем управління заважають стереотипи поведінки, у тому числі переважна орієнтація на досягнення короткострокових цілей, неприйняття ініціативи та ризику. Істотним моментом є також нижчий порівняно із західними мірками рівень знань, мистецтва і досвіду управлінського персоналу.

Основний недолік формування системи управління вітчизняними підприємствами в умовах глобалізації є недооцінка значення залучення до реалізації стратегії широкого кола керівників і фахівців. Для усунення цього недоліку необхідно налаштовувати всю систему економічних, організаційних та соціально-психологічних відносин на колективну роботу, у результатах якої має бути зацікавлений весь колектив. Це в свою чергу потребує від керівника формування нового мислення, мужності і віри в людей, радикальної зміни стилю управління. Управління діяльністю підприємства зводиться до управління людьми і передбачає регулювання діяльності колективу, вибір різних форм організації, мотивації дій і характеру взаємовідносин між членами.

Управління сучасним підприємством являє собою надзвичайно складний, багатоаспектний і динамічний процес, що складається з формування і здійснення управлінських впливів, які базуються на застосуванні об’єктивних економічних закономірностей, відносно формування та регулювання діяльності підприємства відповідно до його стратегічних і поточних цілей.

Формування система управління вітчизняних підприємств – це спосіб побудови взаємозв'язків між рівнями управління та функціональними областями, що забезпечує оптимальне досягнення цілей, система управління тісно пов'язана з цілями, функціями, процесом управління, роботою менеджерів та розподілом між ними повноважень. Саме тому, для зростання ефективності виробництва система управління підприємством має більше значення, ніж впровадження нової техніки і технології

Література

1. Златаманюк Т. В. Аналіз системи управління промисловими підприємствами /Т.В. Златаманюк //Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Економіка». Вип. 6(2), 2012. – С.166-173.

2. Формування соціально-економічного механізму управління підприємства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://knowledge.allbest.ru