Государственное  управление / 3.Взаимодействие разных ветвей власти

аспірант кафедри політичної економії Мордовець А. В.

Харківського національного економічного університету ім. С. Кузнеця (Україна)

Правові аспекти формування процесу взаємодії органів влади та суб’єктів господарювання в рамках соціально-економічного розвитку України

Розвиток сучасної економіки України обумовлює необхідність втручання держави в функціонування ринків з метою урегулювання їх діяльності, оскільки існуючі механізми (в межах сучасної державної політики) не здатні усунути дисбаланси.

Головним внутрішньополітичним пріоритетом державної політики України є побудова сучасної правової держави європейського типу, де приватний сектор набуває статусу рівноправного партнера держави у виконанні стратегічних завдань, які сприятимуть соціально-економічному розвитку країни за рахунок поширення принципів партнерства, що обумовлюється не лише залученням фінансових ресурсів, а й використанням організаційних, управлінських та виробничих технологій [1].

Регулювання взаємодії органів влади та суб’єктів господарювання на державному рівні досліджувались такими науковцями як Беліцькою А. [2], Бондар Н. [3], Вілісовим М. [4] та іншими вченими, однак правові аспекти формування процесу партнерства органів влади та суб’єктів господарювання з метою соціально-економічного розвитку в Україні розглянуто досить фрагментарно, що і обумовлює актуальність дослідження.

При формуванні державної політики особлива роль відводиться державним представництвам, функціонування яких повинно вийти на якісно новий європейський рівень (а саме стати інститутом взаємодії між державою та суспільством), так як від їх діяльності залежить соціально-економічний розвиток країни.

Формування стратегії соціально-економічного розвитку України та її регіонів з урахуванням вимог Європейського союзу є ключовим завданням держави.

На даний момент в процесі формування стратегії соціально-економічного розвитку України відбуваються кардинальні зміни, що підтверджує План відновлення України «Стратегічний документ 2015-2020». Ключовим елементом якого є стратегія державного розвитку до 2020 року, в основі якої лежить реформування державного управління (що реалізується через реформи КМУ та системи центральних органів влади; реформи державної служби; реформи адміністративних послуг; запровадження електронного уряду) та принципи децентралізації, реалізація регіональної політики та інші реформи [5].

В рамках даних реформ передбачено розширення співробітництва між державою, приватним сектором та інститутами громадянського суспільства, що можливо за умов формування відносин партнерства з метою виконання суспільно значущих завдань соціально-економічного розвитку. Така форма співпраці виникає, насамперед, у тих сферах, за які держава традиційно несе відповідальність: об'єкти загального користування (транспортна, комунальна, соціальна інфраструктура, об'єкти культури тощо), ремонт, реконструкція та утримання об'єктів спільного користування, прибирання територій, житлово-комунальне господарство, освіта тощо [6]. При цьому для збереження та підтримки працездатності даних секторів необхідне залучення додаткового капіталу, що можливо за рахунок співпраці держави і приватного бізнесу.

В процесі реформування державного управління важливим питанням є проблема подолання кадрових деформацій в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, тому із пріоритетних цілей стратегії державної кадрової політики України в економічні сфері [7] є впровадження європейських підходів у сфері делегування функцій держави суб'єктам

Рис.1. Напрямки реформування в рамках стратегії соціально-економічного розвитку України

господарювання та розвиток механізмів партнерства з метою залучення інвестицій у модернізацію промислової та соціальної інфраструктури.

В рамках адміністративної реформи зміни полягають у реформуванні КМУ (з метою побудувати прозору систему підготовки та прийняття урядових рішень) та системи центральних органів влади (з метою ефективного виконання рішень прийнятих КМУ); реформі державної служби (з метою створити професійну, престижну та політично нейтральну державну службу); реформі адміністративних послуг (з метою підвищення якості надання адміністративних послуг та взаємодії органів державного управління з громадянами);

запровадження електронного урядування (для спрощення процесів у системі публічної адміністрації та електронних послуг).

Цілі адміністративної реформи є складовою частиною загальної мети запланованих реформ, що зводяться до високого і постійно зростаючого рівня і якості життя населення, основою якого є висока конкурентоспроможність як країни в цілому, так і окремих регіонів, що є складним і довгостроковим процесом, вимагає постійного цілеспрямованого впливу. Відображення цілей стратегій соціально-економічного розвитку України зображено на рис.1.

Прийнята стратегія соціально-економічного розвитку України актуалізує пошук механізмів реалізації поставлених завдань при умові обмеженості ресурсів, боргового навантаження на державний бюджет тощо. Мета та цілі стратегій обумовлюють необхідність співпраці держави та приватного сектору. Співпраця держави та недержавного сектора, на умовах партнерства, в процесі реалізації проектів (масштабних та довготривалих, які не можуть бути профінансовані виключно за рахунок державних коштів) є розповсюдженою формою взаємодії в зарубіжній практиці [8].

Отже, розв’язати наведені суперечності та досягти значних переваг можливо шляхом упровадження особливої організаційно-управлінської системи за рахунок залучення ресурсів суб’єктів господарювання до сфер, що традиційно були державними монополіями. Тому одним із напрямів вирішення існуючих проблеми, які постають перед суспільством, можливо вирішити за рахунок партнерства державних органів влади та суб’єктів господарювання.

Література:

1. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку державно-приватного партнерства в Україні на 2013-2018 роки» від 14 серпня 2013 № 739-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/739-2013-% D1% 80

2. Белицкая А.В. Правовые формы государственно-частного партнерства в России и зарубежных странах // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.ppp-russia.ru/analytics/39-belickaya-av-pravovye-formy-gosudarstvenno.html.

3. Бондар Н. М. Правові передумови формування організаційно-економічного механізму партнерських взаємодій держави і приватного сектору в Україні / Н. М. Бондар // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. - 2012. - Вип. 22(2). - С. 69-75

4. Вилисов, М.В. Государственно-частное партнерство: политико-правовой аспект [Электронный ресурс] / М.В. Вилисов. // Власть. – 2006. – № 7. – Режим доступа: http://www.rusrand.ru/public/public_7.html.

5. Стратегія розвитку України «Україна 2020: стратегія національної модернізації» // [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.radakmu.org.ua /uk/news_and_report/1079.html

6. Хачатурян Н.С. Мировой опыт формирования эффективных механизмов взаимодействия государства и бизнеса в современных условиях /Н.С. Хачатурян// Terra Economicus. – 2013. - № 11 (3) – с. 14-18

7. Про Стратегію державної кадрової політики на 2012-2020 роки : Указ Президента України від 1 лют. 2012 р. № 45. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua

8. Длугопольський О. В. Державно-приватні партнерства: зарубіжний досвід і уроки для України / О. В. Длугопольський, А. Ю. Жуковська // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - № 3. - С. 43-49.