Педагогические науки / 5. Современные
методы преподавания
К.п.н. Зимульдінова А.С., к.філол.н. Філь Г.О., к.п.н. Скалич Л.Й.
Дрогобицький державний педагогічний університет
імені Івана Франка,
Україна
Формування
ключових компетентностей в учнів
початкових класів
Сучасний етап розвитку суспільства, зміни, які
відбуваються в освіті, торкаються і змін початкової школи – першої ланки
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.
А це вимагає від учителів та учнів
обізнаності у змісті навчальних дисциплін, які викладаються, та їх
практичної спрямованості для того, щоб учні, завершуючи початкову школу,
володіли не тільки теоретичними знаннями, а й змогли їх використати в подальшому навчанні. Для цього процес
навчання має бути побудований на компетентнісній основі.
Перехід
до компетентнісного підходу в навчанні і вихованні молодших школярів має стати новим концептуальним орієнтиром. А це означає, що відбувається переорієнтація з процесу навчання на
результат у навчально-виховному процесі
в діяльнісному вимірі: розгляд цього
результату з погляду затребуваності молодшого школяра, який вміє орієнтуватися в навчальному матеріалі, знає та розуміє його, знаходить, визначає, застосовує,
оцінює. А це сприяє забезпеченню
спроможності випускника початкової школи
відповідати новим запитам
основної школи, мати відповідний
потенціал для практичного вирішення навчальних і виховних проблем, пошуку свого «Я» у майбутньому.
Вивчення,
аналіз та узагальнення педагогічного досвіду з обстежуваної проблеми показав,
що вчителі ще слабо орієнтуються в поняттях
«компетентність», «комптентнісний
підхід» та в шляхах реалізації його в навчально-виховному
процесі.
Аналіз
анкетування, яке ми проводили серед
учителів початкових класів
загальноосвітніх шкіл Дрогобицького
району Львівської області, засвідчив, що значна частина вчителів звертає увагу на репродуктивний характер
вивчення предметів у початкових класах.
На їхню думку, чинні навчальні програми
націлені загалом на засвоєння певного обсягу знань. Учні отримують готові знання,
при цьому губиться самостійний, творчий підхід до навчання. При такому
підході у них можуть виникнути проблеми,
коли життя ставить їх у ситуацію, де
треба знайти принципово нову ідею, коли вивчені відомі підходи до розв’язування проблем не дають жодного результату.
Сьогодні
перед учителями початкової школи стоїть завдання – не давати готові знання, а навчити учнів мислити, аналізувати, порівнювати та
синтезувати, тобто, за влучним висловом В.Сухомлинського, навчити їх учитися, використати ті багаті можливості, які дала їм
природа, про існування яких вони часто і не здогадуються [13, 426].
Актуальність
дослідження формування ключових компетенцій зумовлена тими функціями, які вони
виконують у навчанні, вихованні та життєдіяльності молодшого школяра.
В.Сухомлинський
зазначав, що дитинство – це період
розвитку, формування та становлення особистості. Важливо в цей час створити
умови доброзичливості, зацікавленості, ввести дитину у світ ігрових і реальних
ситуацій, які б допомогли пізнати довкілля, орієнтуватись у стосунках з людьми,
бути активними учасниками суспільних відносин.
Аналіз
психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури дає можливість розглянути компетентнісний підхід у навчанні і вихованні молодших
школярів. Він ґрунтується на результатах навчання, які визнаються
вагомими за його межами, висуває на
перше місце не інформованість учня,
а вміння розв’язувати практичні проблеми.
Проблемі компетентністного підходу присвячували свої дослідження Н.Бібік, І.Зимня, О.Пометун, О.Савченко, А.Хуторський та ін. Серед
компетентностей дослідники виокремлюють ключові й операціональні. О.Пометун зазначає, що «якщо сфера життя, в якій людина
відчуває себе здатною до ефективного функціонування (тобто компетентною), є достатньо широкою, то тоді йдеться про так
звані ключові чи життєві компетентності. Якщо ж компетентність розповсюджується
на вужчу сферу, наприклад, у рамках певної дисципліни, то можна говорити про предметну чи галузеву
компетентність» [11, 76]. Переважна більшість дослідників переконані, що
перехід до компетентністного підходу означає забезпечення спроможності
випускника початкової школи відповідати новим запитам подальшого навчання у загальноосвітній школі, мати відповідний потенціал для
практичного вирішення життєвих проблем, пошуку свого власного «Я».
Сьогодні
і науковці, і методисти знаходяться в
пошуках нових, більш ефективних засад навчання і виховання молодших школярів
з метою врахування їхнього
результату. Для цього потрібно оперувати категоріями компетентністного підходу, але в
дослідженнях, присвячених початковій школі,
до цього часу
немає єдиного тлумачення цього поняття [2; 6; 8; 11; 12].
Мета статті – висвітлити проблему комптетентнісного
підходу до навчання і виховання молодших школярів на засадах освітніх
результатів, які мають бути досягнуті учнями
у навчально-виховному процесі початкової школи.
У класифікації
компетентностей в навчанні і вихованні
дослідники визначають ключові, або
міжпредметні компетентності, які розглядаються як здатність людини
здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культуродоцільні види
діяльності, ефективно розв’язуючи відповідні проблеми [12, 3-7].
Поняття
«ключових компетенцій» застосовується для визначення таких одиниць змісту, що
дають змогу особистості ефективно брати участь у багатьох соціальних сферах і
які роблять внесок у поліпшення якості суспільства та сприяють особистому
успіхові, що може бути застосовано до багатьох життєвих сфер. Ключові
компетенції становлять основний набір найзагальніших понять, які потрібно
включати до комплексу знань, умінь, навичок, цінностей та відношень за
навчальними галузями й життєвими сферами [4, 142]. Ці основні функції
компетенцій закріплюють за ними статус основи загальноосвітнього процесу на
всіх рівнях системи неперервної освіти.
Ключова
компетенція, на думку Н.Бібік та О.Савченко, є
категорією, яка фіксує суспільно визнаний комплекс певного рівня знань,
умінь, навичок, які можна застосовувати в широкій сфері діяльності людини. Вони
пропонують перелік компетентностей в таких галузях:
● комунікативній
– це толерантність, сприйняття плюралізму, вміння цивілізовано відстоювати свої
переконання перед опонентами;
●
повсякденного життя – це повага до інших, навички та вміння співіснування в
соціумі, готовність прийти на допомогу, турбота про дотримання
загальнолюдського етикету;
● технологічній
– це вміле використання технічних засобів, раціональне співіснування з
техносферою та критичне ставлення до неї;
● екологічній
– це знання законів екології, гармонійне співіснування з довкіллям, збереження
біосфери;
● виховній,
яка спрямовується на формування знань про гуманну особистість [1; 2; 12].
Кожна з
таких компетенцій передбачає засвоєння учнями не окремих непов’язаних один з одним елементів знань і вмінь, а
оволодіння комплексною процедурою, в якій для кожного виділеного напряму її
набуття є відповідна сукупність освітніх компонентів, що мають
особистісно-діяльнісний характер.
Науковці
визначають такі основні ознаки ключових компетенцій:
● поліфункціональність:
дають змогу вирішувати різноманітні проблеми в різних сферах особистого й
суспільного життя;
● надпредметність
і міждисциплінарність: застосовані не тільки в школі, а й на роботі, в сім’ї, в
політичній сфері тощо;
● багатовимірність:
охоплюють знання, розумові процеси, інтелектуальні, навчальні та практичні
вміння, творчі відкриття, стратегії, технології, процедури, емоції, оцінки тощо
[1; 2; 7; 11; 12].
Ключові
компетенції забезпечують широку сферу розвитку особистості, її логічного,
творчого та критичного мислення, самопізнання, самовизначення, самооцінки, самовиховання
тощо. Для нашого дослідження важливі такі ключові компетенції:
1) ціннісно-смислова,
пов’язана із ціннісними орієнтирами учня, його здатністю бачити та розуміти
оточуючий світ, орієнтуватися в ньому; уміти обирати цільові та сутнісні
настанови для власних дій і вчинків, приймати рішення;
2) загальнокультурна
включає обізнаність учня про особливості національної та загальнолюдської
культури, духовно-моральні основи життєдіяльності людини;
3) навчально-пізнавальна
характеризується сукупністю компетенцій учня у сфері самостійної пізнавальної
діяльності, яка містить елементи логічної, методологічної, загальнонаукової
діяльності, що співвідносяться з реальними об’єктами;
4) інформаційна
формується за допомогою реальних об’єктів та інформаційних технологій; до її
структури входять уміння й навички учня по відношенню до інформації, яка
міститься у навчальних предметах та навколишньому світі: самостійно шукати,
аналізувати, вибирати, організовувати, перетворювати, зберігати та передавати
інформацію;
5) комунікативна
містить знання в галузі комунікативних дисциплін, комунікативні та
організаторські здібності, здатність до емпатії та самоконтролю, культуру
вербальної та невербальної взаємодії;
6) соціально-трудова
– володіння знаннями й досвідом у галузі суспільно-громадянської діяльності, в
соціально-трудовій галузі, в галузі сімейних відношень та обов’язків, у
питаннях економіки й права, в галузі професійного самовизначення.
У своєму дослідженні серед ключових
компетенцій ми виділяємо такі з них, які
спрямовані на формування в учнів початкових класів уміння вчитися та
спілкуватися. Зупинимося на них детальніше.
За твердженням В.Сухомлинського, уміння вчитися включає такі завдання: в
початкових класах потрібно навчити учня читати, писати, рахувати, фантазувати
[13; 14].
О.Савченко
вважає, що уміння вчитися є провідною
ключовою компетенцією, яку потрібно сформувати в учнів початкових
класів. Це уміння спрямоване на засвоєння способів інтелектуального, фізичного,
духовного саморозвитку, емоціональної
саморегуляції та самопідготовки [12].
Уміє вчитися
той учень, який:
– сам
визначає мету діяльності або приймає поставлену вчителем;
– проявляє
зацікавленість у навчанні, докладає вольових зусиль;
– організовує свою працю для досягнення
результату;
– відбирає або знаходить відповідні знання та
способи для розв’язання задачі;
– виконує в певній послідовності сенсорні, розумові
або практичні дії, прийоми, операції;
– усвідомлює свою діяльність і прагне її
вдосконалення;
– має вміння й навички
самоконтролю та самооцінки [11, 47].
Ми
визначили низку важливих умінь, які спрямували на виховання в учнів
1-4 класів уміння вчитися. Для цього ми розробили
тематику цікавих ситуативних
завдань, які пропонували молодшим
школярам на уроках читання, української мови, математики, природознавства, застосовуючи
змагальність та підтримку вчителя. Наведемо приклади таких завдань відповідно до
формування умінь, які розкривають процес навчання молодших школярів. Для
того щоб навчити учнів працювати над
завданнями, ми пропонували кожному
учневі пам’ятку, в якій відобразили сутність уміння вчитися
(уміння вчитися організовано працювати,
планувати, читати, писати, міркувати, фантазувати). Розкриємо детальніше процес формування цього поняття.
Пам’ятка для учня «Як організувати початок роботи над
завданням»:
Почни виконувати своє завдання так:
1) обдумай, як краще його
почати; 2) як правильно
застосувати правила; 3) як перевірити результат; 4) поставити за мету
виконувати цю роботу дедалі краще.
Уміння
вчитися організовано працювати. Розглянемо ситуацію. «Після уроку
фізкультури Петрик зайшов до класу і підійшов до своєї парти. На ній було розкидано все навчальне приладдя. Він
почав збирати його, а тут продзвенів дзвоник і до класу зайшла Ганна Іванівна».
– Як треба себе організувати? (Треба постійно акуратно і зручно розміщувати
навчальне приладдя; прибирати зі столу зайві речі. А головне – тримати постійно в порядку своє робоче місце).
Сформованість уміння вчитися (ключова компетенція)
здійснюється відразу після одержання завдань приступали до його виконання. Їм
було цікаво працювати, оскільки подібні завдання вони виконували протягом навчального року.
Ось як
учениця 4 класу розкрила уміння організовано працювати. «Я приходжу до школи за 15 хвилин до початку уроку. Із портфеля
витягаю навчальне приладдя і акуратно кладу його на парту. Зошити і підручник я
кладу зліва, а пенал і лінійку – праворуч. Перевіряю, чи пише ручка, чи малюють олівці. Коли продзвенить
дзвоник, я вже готова до уроку. Мені дуже подобається моє робоче місце».
Подаємо
пам’ятку, складену учнем четвертого класу.
1. Знайти в творі початок, основну
частину і кінцівку.
2. Дібрати заголовок до кожної частини одним речення.
3. Записати речення в послідовності до подій у творі.
4. Перевірити, чи можна за таким планом
переказати прочитане.
На
основі тексту, наприклад, «Криниця у нашому дворі» було запропоновано учням
скласти алгоритм для роботи над ним. Наведемо зразок алгоритму, складеного
учнем цього ж класу.
1. Спочатку прочитати текст. Знайти незрозумілі
слова і вирази.
6. Знайти підказку автора щодо темпу та інтонації читання.
На
питання «Як треба берегти свій час?» ми запропонували учням виконати такі завдання:
1) Позмагайся з другом: скільки і що можна прочитати за хвилину; скільки цифр (букв)
можна написати; скільки загадок можна загадати і відгадати.
2) Відповідай
швидко і правильно. Голка – (яка?), а
нитка – (яка?); камінь – (який?), а пісок – (який?); відро –(яке?), а озеро –
(яке?).
Уміння
планувати сою роботу можна формувати за допомогою пам’яток, інструкцій.
Наведемо приклади.
Пам’ятка «Як
спланувати роботу».
1) Визначити мету роботи. 2) Обдумати, що треба
підготувати для її виконання. 3) З чого краще починати? 4) Що робити потім? 5)
Як завершити? 6) По можливості передбачити результат роботи.
Інструкція «Як виконати аплікацію із соломки».
1) Підготуй спочатку соломку ячменю чи
вівса, наріж на «трубочки»
і залий окропом. 2) Розріж ці «трубочки» уздовж і в тебе вийде
вузенька стрічка. 3) На аркуші паперу наведи малюнок, а на зворотній бік його
наклей стрічки соломи. 4) Перегорни
заготівку на другий бік, де є малюнок і за конкуром акуратно обріж зайвий папір разом із соломкою. 5) Закріпи аплікацію
на картоні. 6) Оціни свою роботу: Чи сподобалася тобі твоя аплікація? Що ти
хотів зробити інакше?
Пам’ятка «Як правильно розв’язувати задачу».
1) Перечитай кілька разів умову задачі.
2) З’ясуй, яких даних не вистачає, щоб знайти відповідь. 3) Пригадай, чи не було раніше
подібної задачі. 4)
Виконай малюнок, схему. 5)Намагайся
уявити, як це може бути в житті.
Уміння
фантазувати ми розкривали на уроках читання,
української мови, математики, природознавства, трудового навчання та розвитку мовлення, коли опрацьовували твори-міркування
в 3-4 класах. Ми пропонували лише такі теми для міркування, які передбачають відповідь переважно на запитання: Для чого? З якою метою? Що мені найбільше
подобається? Чому? Наприклад, Чому ти вибрав саме цю іграшку? З якою метою тобі купили м’яч? Для чого потрібно вчитися? Поміркуй, що і як
треба знати про спорт (професію,
улюблену гру, іграшку, предмет,
явище тощо).
Інша тематика творів-міркувань включає побудову текстів на основі
зразка: «Чому я люблю своїх рідних (маму; тата; бабусю; дідуся; братика;
сестричку)?»; на основі ситуації: «Тобі треба трохи вигадки, уяви
і, взявши за основу круг, можна намалювати: пісковий годинник, сонечко,
стіл, будильник, тарілку, дорожній знак, серветку, сніговика, яблуко, хлібину,
кавун, диню, акваріум, обличчя, колобка, велосипед, повітряну кулю, обруч,
вісімку, Чебурашку, компас, глобус та багато іншого. А потім за малюнком розказати, що тут є реальністю, а що –
фантазією».
До ключових компетенцій належать формування уміння вчитися в учнів початкових
класів, які спрямовані на оволодіння
загальнопізнавальними вміннями й навичками з основ наук. Ми визначили такі ознаки ключової компетентності, як
поліфункціональність, надпредметність і міждисциплінарність, багатовимірність.
Вони охоплюють знання, розумові
процеси, інтелектуальні, навчальні та практичні вміння, творчі відкриття,
стратегії, технології, процедури, емоції, оцінки тощо. Ці компетенції розглядають орієнтування дітей у навчально-пізнавальній
діяльності, яка включає елементи логічної, послідовної діяльності, що співвідносяться з реальними
об’єктами. Визначені нами загальнопізнавальні та загальномовленнєві уміння
сприяють формуванню в молодших школярів уміння вчитися, що є основою
ключових компетентностей.
Отже, ми розкрили питання про
проблему формування в учнів уміння вчитися на багатому ілюстративному матеріалі. Це, на нашу думку, формування в учнів
здібності навчатись і самонавчатись; забезпечення більшої гнучкості у
взаємовідносинах між учителем і учнями та між учнями; закріплення репрезентативності, а відтак зростаючого
оволодіння знаннями, уміннями та навичками.
Література:
1. Бібік
Н.М. Компетентнісний підхід до презентації освітніх результатів. Школа першого ступеня: теорія і практика:
Збірник наукових праць Переяслав-Хмельницького державного педагогічного
університету імені Григорія Сковороди / Н.М.Бібік. – Переяслав-Хмельницький,
2004. – Вип. 10. – С.18-26.
2. Бібік
Н.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування / Компетентнісний
підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики
/ Під заг. ред. О.В.Овчарук / Н.М. Бібік. –
К.: К.І.С., 2004. – 112 с.
3. Великий
тлумачний словник сучасної української мови. – К.: Ірпінь: ВТФ Перун, 2001. –
С.449.
4. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник /
С.У.Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376
с.
5. Державний
стандарт загальної початкової освіти //
Початкова школа. – 2011.– № 8.– С.1-17.
6. Зимульдінова А.С. Проць М.М. Методика
викладання української мови в початкових класах. Методичні рекомендації /
А.С.Зимульдінова, М.М.Проць. –Дрогобич: Посвіт, 2013. – 136 с.
7. Зимульдінова
А., Проць М. Сучасний урок української мови в початковій школі. Тексти лекцій /
А.С.Зимульдінова, М.М.Проць. – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ
Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2007. –
70 с.
8. Кодлюк
Я.П. Компетентнісний підхід у підготовці майбутніх педагогів як пріоритет
модернізації вищої освіти України // Матеріали регіонального науково-практичного
семінару «Професійні компетенції та компетентності вчителя» / Я.П.Кодлюк. –
Тернопіль: Вид-во Тернопільського національного педагогічного університету імені
Володимира Гнатюка, 2006. – 188 с.
9. Орієнтовні
вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої
освіти інваріантної складової навчального плану (1-4 класи) // Початкова школа.
– 2014. – № 4. – С.1-48.
10. Міністерство
освіти і науки України, Інститут педагогіки АПН України. Критерії оцінювання
навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти. – Освіта. – 2008, серпень. – С.10-12.
11. Пометун
О.І. Теорія та практика послідовної реалізації компетентісного підходу в
досвіді зарубіжних країн // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий
досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред.
О.В.Овчарук. – К.: К.І.С.
12. Савченко
О.Я. Інваріантний компонент у підготовці вчителя початкових класів. Матеріали
Міжнародної науково-методичної конференції: 1-2 квітня 2004 року / Укл.
Л.Л.Макаренко, М.С.Севастюк, О.П.Симоненко. – К.: Національний педагогічний
університет імені М.П.Драгоманова, 2004. – С.3-7.
13. Сухомлинський
В.О. Вчити вчитися // Вибрані твори. – У 5 т. /
В.О.Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1976. – Т.5. – С.426-436.
14. Сухомлинський
В.О. Найвідсталіші у класі // Вибрані твори. – У 5 т. / В.О.Сухомлинський. –
К.: Радянська школа, 1976. – Т.5. – С.584-590.