Правова охорона Конституції України

Зарубіна Я.В., студентка

Журавлева А.С., к.ю.н., професор

Науковий керівник:

Запорізький національний університет

У наш час, коли буквально все піддається змінам, не завжди законним, правовим, актуальною проблемою стала потреба у здійсненні правової охорони Основного Закону нашої держави.

Конституція (Основний Закон держави) – це нормативно правовий акт, що має юридичні властивості, за допомогою якого народ або органи держави, що виступають від його імені, закріплюють права і свободи і громадянина, основи громадянського суспільства, які охороняються державою, утверджують основні засади устрою суспільства і держави, визначають суб`єктів влади та механізмів її організації й здійснення.

Однією з важливих юридичних властивостей Конституції України є обов`язковість її спеціального правового захисту як одного з найважливіших об`єктів конституційного права.

Закономірно, що Конституція, яка стоїть на захисті суспільного і державного ладу, і свобод людини і громадянина та інших конституційних цінностей, є ефективною лише за умови її правової захищеності, гарантованості.

Правова охорона Конституції України – неодмінна умова забезпечення її верховенства і стабільності, високо ефективності дії її положень у всіх сферах життєдіяльності нашої держави[1].

Реальну політико – правову базу для впровадження конституційного нагляду в життя було започатковано Декларацією про державний суверенітет, де йшлось про поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. На основі цього положення Закон "Про зміни і доповнення Конституції Української РСР" від 24 жовтня 1990 року передбачив створення конституційного нагляду.

Правову охорону Конституції України слід розглядати у вузькому та широкому значенні. У першому випадку під охороною Конституції України, у вузькому значенні, слід розуміти цілеспрямовану, передбачену Конституцією та законами України діяльність Конституційного Суду України щодо вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційного тлумачення Конституції України та законів України[2].

Правова охорона Конституції України, у широкому розумінні, здійснюється за допомогою спеціальних юридичних способів і засобів, якими виступають нормативно – правові й організаційно – правові механізми забезпечення правової охорони Конституції України. Сукупність організаційно – правових механізмів правового захисту Конституції України також прийнято називати гарантіями Конституції України.

Правова охорона здійснюється у різноманітних формах, головними з яких є конституційний контроль і конституційний нагляд. Основна відмінність між ними – в заходах впливу при порушенні Конституції, які можуть бути застосовані відповідними органами.

Сутність конституційного контролю полягає в тому, що відповідні органи можуть безпосередньо втручатись у діяльність підконтрольних органів, скасовуючи чи призупиняючи незаконні акти.

Деякі вчені вважають, що сучечка про конституційність того чи іншого закону повинна розглядатись органом, який має достатньо повноважень для цього; право суддів перевіряти конституційність законів і, таким чином, контролювати діяльність законодавчої влади випливає з принципу поділу влад; незалежність і неупередженість характерні для представників судової влади в силу їх специфіки. Вони звільняють закони чи інші нормативно – правові акти від впливу будь – яких політичних сил і є гарантією того, що рішення по справі дійсно базуватимуться на правовій основі. Правила судочинства, передбачають винесення мотивованого рішення, забезпечують повний та всебічний розгляд справи про конституційність заперечуваного закону чи іншого нормативно – правового акту.

За правовими наслідками контроль може бути:

– обов`язковим;

– факультативним;

За формою виділяють:

Абстрактний контроль – питання про відповідність певного акта Конституції розглядаються поза конкретними обставинами застосування даного акта. В цьому випадку орган конституційного контролю підтверджує конституційність акту або позбавляє його юридичної сили. Цей вид контролю може бути і попереднім, і наступним.

Конкретний контроль – може бути тільки наступним, бо пов`язаний він з обставинами, що виникли в процесі застосування відповідного нормативно – правового акту[3].

Суть Конституційної юстиції – в перевірці законів і інших нормативно – правових актів на відповідність їх Конституції України, спеціальними або загальними судами, що наділені повноваженнями скасувати чи призупиняти неконституційні положення цих актів, – обов`язковий атрибут правової держави , на шлях розбудови якої стала Україна.

Суб`єктами правового захисту Конституції України є:

Сама Конституція, в якій передбачено жорстку процедуру внесення змін до неї. Прикладом такої процедури є розділ ХІІІ Конституції України, де йдеться про те, що законопроект про внесення змін до Основного Закону може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третинною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Такий законопроект схвалюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш 2/3 від конституційного складу Верховної Ради України на наступній черговій сесії. Крім вище зазначених дій, даний законопроект може, відповідно до ст. 156 Конституції України, затверджуватися всеукраїнським референдумом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про прокуратуру" завдання останнього визначають її роль у здійсненні правової охорони Конституції України, а саме:

– прокуратура захищає від неправомірних посягань закріплені Конституцією України – незалежність республіки, суспільного та державного ладу, прав національних груп і територіальних утворень;

– захищає гарантовані Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально – економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

– організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України[4].

Належний рівень правової охорони Конституції – необхідна ознака правової держави, яка є найважливішим чинником побудови громадянського суспільства.

Використана література:

1. Закон України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 року [Електронний ресурс] / Режим доступу до ресурсу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/page5

2. Конституція України від 28.06.1996 [Електронний ресурс] / Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

3. Фрицький О.Ф. Конституційне право України, Київ, Юрінком Інтер, 2002 р., с. 79-83; 470-484

4. Конституційне право України: Підручник /Фрицький О.Ф. - 536 с.-К.,2006