Физическая культура и спорт/ 2.Развитие физической культуры и спорта в современных условиях.

Воскобойник Т.А.

Класичний приватний університет, Україна

ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ В РЕЖИМІ ДНЯ СТУДЕНТІВ ВУЗІВ

Активізація навчальної праці при зростаючих розумових навантаженнях вимагає оздоровлення умов навчання. Фізичне виховання має велике соціальне і педагогічне значення, забезпечує розширення і вдосконалення освітньої та методичної підготовленості студентів у галузі фізичного виховання, в підготовці до майбутньої виробничої роботи.

В даний час дуже часто студенти, виконавши нормативні вимоги на I-II курсах, припиняють активну рухову діяльність на старших курсах. Це пояснюється тим, що у студентів заняття з фізичного виховання із засобу прилучення до здорового способу життя, впровадження фізичної культури в повсякденне життя перетворилися в ціль - здати нормативні вимоги. Перед нами стоїть завдання довести до студентів, що важливі не тільки поліпшені показники фізичної підготовленості, але й те, як досягнутий рівень здоров'я, фізичної підготовленості реалізується в повсякденному навчально-трудової діяльності, в побуті та відпочинок студентів. Залучення до систематичних занять фізичними вправами пов'язане з формуванням у студентів правильного ставлення до фізичної культури, з усвідомленням особистої необхідності займатися організацією здорового способу життя. Освітня підготовка, передбачена програмою фізичного виховання, передбачає набуття певних умінь і навичок, які будуть використовуватися в практичній діяльності. Якщо інші знання можна черпати з книг, практичного досвіду, то навички та вміння у фізичному вихованні можна придбати тільки за допомогою вправ, постійно їх виконуючи й удосконалюючи.

Експериментальним шляхом встановлено залежність між рівнем рухової активності, здоров'ям і фізичною підготовленістю студентів. Більш високий рівень рухової активності сприяє кращій фізичній підготовленості і навпаки. У студентів старших курсів рухова активність в середньому на 10% нижче, ніж у студентів I-II курсів. Це пояснюється більш організованими формами занять з фізичного виховання.

У вихідні дні рухова активність студентів знижується по відношенню до середньодобової на 15-20% за рахунок великих витрат часу на сон, самообслуговування, проведення вільного часу в умовах малої рухливості (кіно, театр, телевізор і т.д.) і вкрай обмеженого використання оздоровчих і спортивних заходів.

Використання засобів фізичної культури і спорту в обсязі 8-10 годин на тиждень створює стійкі передумови до фізичного вдосконалення студентів. Для цього в режимі дня повинні використовуватися ранкова зарядка протягом 20 і більше хвилин, щоденні прогулянки по 30-60 хвилин з використанням енергійної ходьби зі швидкістю 6 км на годину, а у вільний від навчання день - різноманітні фізкультурні заходи (походи, ігри, розваги та ін.) тривалістю 2-4 години.

У студентів, що використовують протягом року подібний руховий режим, збільшується потреба в рухах на 10-20% порівняно з мала місце раніше. Орієнтація студентів на такий руховий режим виховує стійкий інтерес до фізичної культури, підвищує активність і свідомість у використанні її засобів у побуті, сприяє розвитку цілеспрямованості.

В активізації використання студентами засобів фізичної культури дуже важлива мотиваційна сторона. Оздоровчі заходи повинні викликати «функціональне» задоволення від їх виконання. Постійно повторювані заняття фізичними вправами з поступово збільшується навантаження тим більшою мірою стають потребою студентів, ніж більш приємні вони для них.

Перехід від обов'язкових форм занять з фізичного виховання до факультативним і секційним у вільний час вимагає глибокого науково-методичного обгрунтування, врахування регіональних особливостей, віку, статі, пропускних можливостей наявної спортивної бази, вироблення диференційованого підходу до студентів.