Економічні науки/16. Макроекономіка

 

                                  Аспірант Теслюк Ю.В.                                                          Дніпропетровський державний аграрно–економічний університет,                  Україна                                                                                                             Соціально – економічні наслідки інфляції та антиінфляційна політика держави

Інфляція – тривалий неперервний процес знецінення грошей, котрий проявляється як стійке підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою, незабезпеченою матеріальними цінностями. Рівень інфляції визначається як процентна зміна рівня цін. На практиці інфляція, як правило, вимірюється зміною індексу споживчих цін. Індекс споживчих цін  – показує зміни середнього рівня цін ринкового кошика споживчих товарів та послуг, до складу якого входять продовольчі товари, одяг, житло, паливо, транспорт, медичні послуги, плата за навчання та інші товари та послуги, що купуються типовим (середнім) домашнім господарством для повсякденного життя. Склад «споживчого кошика» фіксується на рівні базового року.                                                                                                 Інфляційний шок – одноразове підвищення рівня цін, яке може стати імпульсом для прискорення (розкручування) інфляції. Тривале зниження рівня цін називається дефляцією. Тривале зниження темпів інфляції називається дезінфляцією. Стагфляція – це інфляція, яка супроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні (одночасне підвищення рівня цін і рівня безробіття).                                                                                                      Можна визначити, що необхідними умовами виникнення інфляції є наступні:                                                                                                                     - темп приросту номінальної кількості грошей більший за темп приросту реального доходу при сталій швидкості обігу грошей;                                          - темп приросту швидкості обігу грошей більший за темп приросту реального доходу при сталій номінальній кількості грошей      ;                                     - сума темпів приросту номінальної кількості грошей та приросту швидкості обігу грошей більше за темп приросту реального доходу. [3]                        Основними причинами інфляції грошова емісія, незабезпечена товарною масою; кредитна емісія; криза валютно-фінансової системи; зростання бюджетного дефіциту та державного боргу; мілітаризація економіки (вона є причиною збільшення видатків бюджету, додаткового поглинання матеріальних та трудових ресурсів, а отже, вилучення їх із сфери виробництва споживчих товарів;  збільшення споживчого попиту з боку зайнятих в оборонній промисловості); державна монополія; монополізм підприємств.; диспропорції у народному господарстві; механізм оподаткування (при збільшенні податку на прибуток проявляється тенденція до зниження обсягів виробництва); інфляція цінової надбавки (підвищення цін з метою компенсації майбутніх збитків, які можливі в результаті організаційної перебудови економіки).                                                                                                                   Види інфляції:                                                                                                  1. Помірна інфляція характеризується повільним зростанням цін (до 10% на рік).                                                                                                                      2. Галопуюча інфляція характеризується зростанням рівня цін від 10% до 200% на рік.                                                                                                                  3. Гіперінфляція відбувається, коли ціни зростають до 1000% на рік і більше. Під час гіперінфляції поведінка споживачів визначається намаганням вкласти гроші у матеріальні цінності. Для країн, які залежать від зовнішньої торгівлі, існує загроза імпортованої інфляції. Вона виникає в разі підвищення цін на імпортні товари за умов твердого валютного курсу.                              Виділяють наступні форми інфляції: інфляція попиту та інфляція витрат.       Інфляція попиту безпосередньо пов’язана з дією монетарних факторів, насамперед з надлишковою емісією грошей, яка призводить до перевищення попиту над існуючою пропозицією товарів та послуг. Інфляція попиту, як правило, виникає в умовах повної зайнятості та повної завантаженості виробничих потужностей. У цих умовах зростання попиту не супроводжується еластичним розширенням пропозиції, тому ціни зростають. [2]                             Причини інфляції попиту:  розширення державних замовлень (військових та соціальних); зростання попиту на засоби виробництва в умовах майже повної завантаженості виробничих потужностей; зростання доходів населення в результаті узгоджених дій профспілок; зміни в асортиментній структурі сукупного попиту призводить до зростання загального рівня цін, бо ціни на нові товари вищі за ціни на традиційні товари; збільшенням грошової бази; вилучення грошей із спектру майна; використання фінансових активів та боргових зобов’язань як платіжних засобів; зростання швидкості обігу грошей, яке викликане інфляційними очікуваннями макроекономічних суб’єктів.        Інфляція витрат проявляється у зростанні витрат виробництва, які випереджають зростання реального доходу та продуктивності праці. Інфляційний процес розвивається під впливом ряду немонетарних факторів, що зумовлюють зростання цін через збільшення витрат виробництва і збільшення собівартості одиниці продукції. Одним із різновидів інфляції витрат є інфляція, що зумовлена збільшенням заробітної плати.                                                               Причини інфляції витрат: олігополістична практика ціноутворення та фінансова політика держави; зростання цін на сировину; збільшення податкового тиску та зростання «податкового клину»; боротьба профспілок за підвищення заробітної плати. [4]                                                                       Поєднання інфляції попиту та інфляції витрат створює так звану інфляційну спіраль. Під час відкритої інфляції в економіці виникає інфляційна спіраль «зарплата-ціни», за якої підвищення заробітної плати породжує підвищення цін, що веде, в свою чергу, до подальшого зростання цін і ставок заробітної плати. Економіка, котра не має резерву ресурсів (трудових в першу чергу), більше схильна до інфляції, ніж та, яка має можливість маневрувати ресурсами.                                                                                                       Антиінфляційна політика – це сукупність заходів держави, спрямованих на встановлення відповідності між темпами зростання грошової маси і темпами зростання благ. Основним завдання макроекономічного регулювання є – підтримка повної зайнятості при стабільності рівня цін. Антиінфляційна політика має два види:  адаптивна політика (політика градуювання);  активна політика (шокова терапія).                                                                          Адаптивна політика проявляється у пристосуванні до умов інфляції, у пом’якшенні її негативних наслідків, поступовому зниженні темпів зростання грошової маси. Адаптивна антиінфляційна політика дає позитивні результати за умови, що темпи приросту грошової маси та рівня цін не перевищують 20-30% на рік. Основні заходи адаптивної політики:                                                                    1. Стабілізація інфляційних очікувань.                                                           2. Поступове обмеження грошової пропозиції.                                                       3.  Індексація грошових доходів населення.                                                   3. Застосування політики «цін та доходів» (уряд або заморожує ціни і номінальні доходи, або «прив’язує»  зростання рівня цін до зростання заробітної плати, а зростання заробітної плати – до підвищення продуктивності праці.).  Удосконалення договорів з підприємцями та профспілками про темпи зростання цін та заробітної плати.                                                                            Активна антиінфляційна політика (шокова терапія) – базується на різкому скороченні темпів зростання грошової маси, особливо прийнятна в умовах гіперінфляції. Основні заходи активної антиінфляційної політики:                             1. Заходи загального характеру:  контроль за грошовою масою;  заборона емісійного фінансування Державного бюджету;  проведення грошової реформи конфіскаційного типу; стабілізація інфляційних очікувань; структурна перебудова; регулювання валютного ринку; підвищення ступеня товарності економіки; приватизація; засоби збільшення норми заощаджень та зменшення їхньої ліквідності.                                                                                                  2. Заходи, спрямовані проти інфляції попиту:  зменшення державних витрат; збільшення податків; скорочення дефіциту Державного бюджету;  стабілізація валютного курсу.                                                                                 3. Заходи, спрямовані проти інфляції витрат:  стримування зростання факторних доходів та цін; зниження податків на бізнес та прибуткового податку в рамках «економіки пропозиції» . [1]                                                                                                                              Література:                                                                 1. Андронова О. Ф. Трансфер технологій як інструмент реалізації інноваційної діяльності : монографія / О. Ф. Андросова, А. В. Череп. –  К. : Кондор, 2007. – 356 с.                                                                                         2. Глухова С.В. Сучасні підходи до визначення сутності інновацій / С.В. Глухова // Економічний аналіз. Збірник наукових праць. – 2008. – Випуск 3 (19). – С. 82 – 84                                                                                                              3. Голиков А. П. Международные экономические термины : словарь - справочник /А. П. Голиков, П. А. Черномаз. – К. : Центр учебной литературы, 2008. – 376 с.                                                                                            4. Євтушевський В, Становлення і розвиток інновацій у вищій школі / В.Євтушевський, Л. Шаповалова // Вища освіта України. – 2006. – №2. – С. 62-66.