Економічні науки /3.Фінансові відношення

К.е.н. Гаврилко Т.О.

Романескул О.І

Національний авіаційний університет, Україна

Україна та Міжнародний валютний фонд: історія та перспективи співпраці

Посилення процесів економічної глобалізації зумовлює підвищення вимог до рівня конкурентоспроможності країн, що потребує удосконалення функціонування всіх складових фінансової системи. У цих умовах закономірним є зростання потреби у значних вкладеннях; особливо нестача фінансових ресурсів відчувається країнами, які мають застарілу та неефективну фінансову систему.

Україною використовуються позики таких міжнародних фінансових організацій як МВФ, МБРР, ЄБРР, кредити окремих держав і їх угруповань [1]. Найбільша величина іноземних кредитів залучається в процесі співробітництва з МВФ. Особливості взаємодії України і Фонду досліджували такі вчені як О.П. Близнюк, І.В. Антоненко, В.Г. Кабанов та інші; доцільним є аналіз сучасних відносин України та МВФ та подальших перспектив їх розвитку.

Головною місією МВФ є забезпечення стійкості міжнародної валютної системи, для чого Фондом здійснюється моніторинг економічної та фінансової політики країн-членів та здійснюється нагляд за міжнародною валютною системою. Двостороння співпраця МВФ з країнами у сучасних складних умовах ведення господарювання несе не лише позитивні але й іноді негативні наслідки. Особливо небезпечно тоді, коли економіка країни, яка приймає допомогу МВФ, не має чіткої визначеної стратегії економічного розвитку держави. Основною проблемою МВФ при наданні країні фінансової допомоги є використання «копірки», яка однаково застосовується для всіх країн, незважаючи на особливості розвитку економіки кожної країни.

Україна почала свою співпрацю з МВФ 3 вересня 1992 року. Але фактично взаємодія з Фондом почалася з 1994 року, при розробленні механізмів взаємодії між урядом України та МВФ. В співпраці України з МВФ можна виділити шість основних етапів [2].

На першому етапі (1994-1995рр.) співробітництво здійснювалось відповідно до програми МВФ «Механізм фінансування системних перетворень»; обсяг позики склав 498,7 млн.СПЗ, або 763,1 млн.дол.США.

Для другого етапу (1995-1998рр.) була характерна реалізація трирічних програм «Stand-by» (в об’ємі 1318,2 млн.СПЗ, або 1935 млн.дол.США) і неоднократний перегляд умов фінансування. В березні 1998 року програма була припинена із-за невиконання урядом України умови МВФ стосовно величини дефіциту бюджету і темпів зростання грошової маси.

Третій етап співробітництва (1998-2002рр.) основувався на застосуванні кредитної програми Extended Fund Faciliti «Механізм розширеного кредитування»; величина позики склала 1193 млн.СПЗ, або 1591 млн.дол.США. На четвертому етапі (2002-2008рр.) була реалізована програма «Попереджувальний стенд-бай» (411,6 млн.СПЗ, або 600 млн.дол.США).

У відповідності до програми розширеного фінансування п’ятого етапу (2008-2013рр.) Україна розраховувала на одержання позики в межах 11 млрд.СПЗ, або 16,4 млрд.дол.США, але в цілому в межах цієї програми було одержано близько 10,6 млрд.дол. США.

За чотири роки шостого етапу (2014-2017рр.) Україна повинна отримати 17,5 млрд. дол.США. Попередньо це була чергова програма «Stand-by», але 11 березня 2015 року, за запитом уряду, МВФ замінив програму "Stand- by" на нову програму розширеного фінансування із-за неможливості вчасного здійснення передбачених реформ.

За період 1994–2017 рр. Україною одержано від МВФ 35,2 млрд.дол.США, а повернуто трохи більше 18 млрд.дол.США.

У минулому Україна пережила військову агресію, політичні потрясіння після революції, економічну агресію та нестабільні товарні ринки. У загальному ці проблеми залишили країну у поганому стані. Останні три роки Україна направлена на здійснення реформ, але населення ще не відчуває ніяких змін, через скорочення доходів в наслідок економічного спаду і знецінення національної валюти. Хоч і ситуація економіки країни покращується, але система залишається все ще крихкою.

Тож це доводить, що співпраця з МВФ не марна, і не потрібно зупинятися на півдорозі, Україна повинна і надалі проводити дієві реформи, щоб розвинути економіку та підвищити рівень добробуту населення. Але рушієм реформ не повинен виступати МВФ, а саме уряд держави та саме населення повинні бути їх ініціаторами.

Таким чином, співпраця з МВФ – важлива складова економічного етапу розвитку України. Міжнародний Валютний Фонд є цікавим для України у плані підвищення кредитного рейтингу, зменшення відсоткових ставок кредиту, покращення іміджу країни, зацікавленості іноземними інвесторами.

Але Україна все ж залишається залежною у великому плані від політики Фонду, тому що кредити надаються лише за виконання завдань, поставлених МВФ. Все ж надмірний контроль міжнародної організації заважає Україні розвиватися самостійно, адже Фонд впроваджує таке управління, яким йому буде зручно маніпулювати надалі. Вважається, що для стабільного росту економічної політики досить і простих консультаційних підтримок експертів МВФ.

Література:

1. Співробітництво України з міжнародними фінансовими інституціями [Електронний ресурс]// Сайт Міністерства закордонних справ України:[сайт].–Режим доступу: http://mfa.gov.ua.

2. Офіційна сторінка МВФ [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.imf.org/external/russian/.