В.А.Скрипниченко кандидат економічних наук, доцент

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КРЕДИТНОЇ КООПЕРАЦІЇ ЯК ЗАСІБ ПОДОЛАННЯ БІДНОСТІ

Особливості розвитку економіки країн, що розвиваються, дають змогу обґрунтувати необхідність мікрокредитування як інструменту для подолання бідності. Для сучасної України бідність стає не тільки хронічним явищем, визначаючи стиль життя та особисті орієнтації населення, але й фактором поляризації суспільства, його розділенням на дуже багатих і дуже бідних з катастрофічним зменшенням середнього прошарку.

Загальновизнаними є два основні шляхи боротьби з бідністю – мобілізувати бюджетні кошти, або зробити громадянина фінансово самодостатнім.

У світі є чимало країн, що розвиваються, економіка яких страждає від відсутності відповідних кредитних систем. Малозабезпечене населення в цих країнах позбавлене права отримання кредиту в банках і, відповідно, шансу успішно розпочати малий бізнес. Комерційні банки неохоче надають позики бідним людям. Причинами банківського опору є висока ціна невеликих трансакцій, брак традиційних додаткових забезпечень, чи навіть просто соціальна дискримінація. Навіть ті організації, що надають послуги бідному населенню, обмежені в масштабах.

Відсутність комерційних банків для бідних привела до формування дуже нетрадиційної схеми позик. Такі схеми характеризуються відносно малими позиками. Період відшкодування є порівняно коротким. Напрямом направлення позик є, насамперед, сільське господарство, дистрибуція, трейдинг, а також переробна індустрія.

Мікрокредитування – це поширення малих позик на підприємців, що є дуже бідними для ідентифікації їх традиційними банківськими позиковими механізмами.

Доктор Мухаммад Юнус в Бангладеш розпочав у 1977 р. експериментальну мікрокредитну програму. Вона почалася з простої позики. Після того, як він був свідком замкненого кола бідності, що тримало багато бідних людей рабами високовідсоткових позик «акул» Бангладешу, доктор Мухаммад Юнус позичив 27 дол. США 42 жінкам, так що тепер вони могли купити бамбук для виготовлення табуретів на продаж. Вже за короткий період жінки були спроможними повернути свої позики, при цьому продовжуючи утримувати себе і свої сім’ї. З цим початковим успіхом, що «відкривав очі» багатьом, зерна «Гремін Банку» (названий на честь бенгальського слова «сільський») і поняття «мікрокредити» були насаджені. Вже до 1983 р. «Гремін Банк» був офіційно сформований.

Ідея «Гремін Банку» винахідливо проста: кредитуйте бідних людей, і вони допоможуть собі. Це поняття завдає удару корінню бідності, особливо маючи на меті найбідніших із бідноти, забезпечуючи маленькі позики (звичайно менш ніж $ 300) тим, хто не в змозі одержати довіру від традиційних банків.

У «Гремін Банку» позика надається групі з п'яти людей, тільки двоє з яких отримують гроші авансом. Щойно ці двоє роблять декілька регулярних оплат, позики поступово поширюються на решту частину групи. Таким чином, програма розбудовує відчуття співтовариства, також як і індивідуальної упевненості у власних силах. Норма оплати позики «Гремін Банку» вище 98%. «Гремін Банк» у даний час має капітал у 2,5 млрд. дол.

Модель мікрокредитування поширилася на більш ніж 50 країн, включаючи країни з перехідною економікою. «Гремін Банк» зазвичай починає з неприбуткової орієнтації з бажанням заповнити важливу нішу в місцевій ситуації розвитку, але має намір набути статусу доходності через декілька років.

Найкраще діє програма «Grameen Uddog» («Сільська ініціатива»). Місцеві жінки за надані кошти купують: пряжі і барвникии для ткання на традиційному ручному ткацькому станку, що потім пов’язує їх із процвітанням текстильного експортного бізнесу Бангладеш. Виробнича потужність нині становить мільйон ярдів за місяць. «Гремін Банк» надає кредити бідному населенню в сільському Бангладеш без будь-якого завдатку. Це слугує каталізатором розвитку соціально-економічних умов для бідняків, які утримувалась за межами банківської орбіти на підставі того, що вони бідні і ні до чого не придатні. Якщо б фінансові ресурси стали доступними бідним людям на термінах і умовах, які є адекватними, прийнятними і слушними, мільйони «маленьких людей» з їхніми мільйонами маленьких проблем могли б внести свою частку для створення дива розвитку.

Мікрокредитування більш ефективний засіб боротьби з бідністю, ніж допомога або пільги, так як високий рівень повернення позичок дозволяє надати допомогу багатьом іншим домогосподарствам.

Список використаних джерел

1. Гончаренко В. В. Кредитна кооперація. Форма економічної самодопомоги сільського і міського населення у світі та в Україні (теорія, методологія, практика) [Текст] / В. В. Гончаренко. - К.: 1998. - 218 с.

2. Гриценко, О. І. Механізм створення кредитної кооперації [Текст] / О. І. Гриценко // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2004 . - №2. - С. 63-68.

3. Дадашев, Б. А. Кредитні кооперативи в Україні: проблеми й перспективи розвитку [Текст] / Б. А. Дадашев // Вісник Української академії банківської справи. - 2001. - № 1(10). - С. 22-24.

4. Скрипниченко В.А. Удосконалення інноваційної підприємницької діяльності / М.М. Кулаєць, В.А. Скрипниченко, П.М.Музика, М.М. Лучник, М.Ф. Бабієнко, П.А. Лайко, О.Д. Витвицька, Є.А. Бузовський

// Економіка АПК.  2009.  Вип.5  С.76-87.

5. Скрипниченко В.А. Інноваційне забезпечення продовольчої безпеки в Україні і світі/ В.А. Скрипниченко, П.М.Музика, М.М. Лучник, М.М. Кулаєць,М.Ф. Бабієнко, П.А. Лайко, О.Д. Витвицька, Є.А. Бузовський, С.І. Мельник // Наука і методика.  2011.  Вип.22  С.14-21.