Географія і геологія / 9. Економічна географія

К.г.н., доцент Грицку В.С.

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича, Україна

СОЦІАЛЬНО- Й ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ ЧИННИКИ ТА ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ТРАНСКОРДОННИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

В соціально- та економіко-географічних дослідженнях туристична галузь через тісні міжгалузеві зв‘язки та відносини часто ототожнюється з міжгалузевим виробничо-територіальним утворенням або комплексом. Він на основі раціонального використання різноманітних місцевих туристичних ресурсів спеціалізується на створенні туристичного продукту, здатного задовольняти потреби споживачів у відпочинку, оздоровленні, проведенні дозвілля в подорожі, шляхом виробництва та реалізації товарів і послуг туристичного призначення. Це зумовлює особливі теоретичні підходи до виявлення й використання чинників та принципів туристичної діяльності, яка має чітко виражену географічну зумовленість. Вказане завдання особливо ускладнюється у випадку прикордонних регіонів або регіонів транскордонного співробітництва.

Функціонування галузі туризму у сучасному вигляді стало можливим завдяки тісній співпраці фактично між усіма політичними, соціальними, фінансовими, виробничо-економічними та державними органами управління й регулювання. В основі їх діяльності лежать об'єктивні глобальні, національні та регіональні системно-функціональні, синергетичні, еволюційні та управлінські принципи. В свою чергу, вони охоплюють сукупності більш конкретних принципів, на засадах використання яких функціонують окремі туристичні підприємства, альянси або райони. Це принципи оптимального розміщення, раціонального ресурсокористування, інноваційності, соціальної відповідальності [1, с. 35], державно-приватного партнерства, міжнародного співробітництва та євроінтеграції.

Всебічне зростання туристичної діяльності в останні десятиріччя через збільшення кількості закладів та об’єктів туризму, виникнення його нових напрямів, зростання туристичних потоків зумовлює появу нових принципів та вимагає удосконалення існуючих. Вказане стосується й методики надання туристичних послуг та вироблення туристичних продуктів, підвищення комфортабельності відпочинку, розміщення, пересування. Загострення конкурентної боротьби, посилення глобальних впливів на розвиток туристичної діяльності, особливо на рівні прикордонних регіонів, спонукає до необхідності розширення рекламного й інформаційного її підрозділів, залучення мережі Інтернет до стратегії продаж.

Туристична діяльність належить до однієї з найбільш динамічних галузей, які швидко розвиваються у світовому господарстві. У глобальному вимірі туризм входить до трьох найбільших експортноорієнтованих галузей, поступаючись нафтовидобувній промисловості й автомобілебудуванню. На даний час туризм є найрентабельнішою сферою світового господарства [2, с. 52]. Основи його пріоритетного розвитку у країнах традиційного туризму формують такі суттєві соціально- та економіко-географічні чинники:

- зростання попиту на відпочинок, туристичні послуги і продукти;

- збільшення частки в'їзного туризму, впровадження інновацій, розвиток нових підгалузей і туристичних дестинацій;

- зменшення диспропорцій між ресурсним забезпеченням і ступенем його використання у галузі;

- пропагування й реклама національного туристичного продукту;

- державна підтримка, соціальна та екологічна зумовленість вітчизняного туризму.

Результатом ефективності державної туристичної політики є прибутковість галузі туризму та її внесок у національну економіку, зайнятість населення, облаштування та відродження сільських територій, пам’ятників історії та культури [3, с. 25]. При цьому розвиток туризму залежить від сукупності умов, ресурсів: природно-географічних, історико-етнографічних, соціально-економічних, демографічних, суспільно-політичних, а також чинників, які їх визначають. Чинники впливу прийнято поділяти на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні або екзогенні впливають на туризм за допомогою демографічних і соціальних зрушень, міграційних процесів; екологічного, фінансово-інвестиційного й виробничо-економічного рівнів розвитку територій; прикордонного, політичного і правового регулювання; інноваційних і технологічних змін; готельно-ресторанного господарства, торгівлі, транспортної інфраструктури і безпеки подорожей [4, с. 48]. До зовнішніх чинників можна віднести географічне положення регіонів, політичні відносини між країнами, міжнародний поділ праці, рівень цін і доходів у міжнародному вимірі та в різних країнах тощо.

Визначальними є внутрішні чинники формування й розвитку туристичної діяльності. Серед них – природно-географічні особливості й кліматичні умови регіонів та/або країни, наявність та якість природних ресурсів і доступність їх використання, екологія; соціально-економічна ситуація, суспільно-політична стабільність, суспільний лад; рівень розвитку продуктивних сил, структура і рівень добробуту населення, можливість отримання пільг і знижок на туристичні послуги за рахунок держави й громадських організацій, підприємств та установ; стан розвитку туристичної інфраструктури, транспортних мереж; рівень життя населення, насамперед, освітній, культурний, матеріальний.

Основними чинниками, що визначають туристичну привабливість при- або транскордонних регіонів, є: доступність та режим перебування для місцевих й іноземних громадян; природа і клімат; екологія й гігієна; відношення місцевого населення до приїжджого. Важливими є інфраструктура; рівень цін; стан роздрібної торгівлі й готельно-ресторанного господарства; спортивні, рекреаційні й освітні можливості; культурно-етнографічні і соціальні характеристики. Останній чинник, у свою чергу, залучає туристів з наступних причин: ремесла і промисли, ужитково-прикладне мистецтво, національний одяг, архітектура, історія, мова, релігія, освіта, традиції, відпочинок, живопис, музика, гастрономія.

Вплив названих чинників визначає виникнення і характер поведінкових особливостей споживачів туристичних послуг. Вони можуть бути виражені такими показниками, як: частотність здійснення подорожей або відпочинку; переваги у виборі туристичних центрів і географія туризму; форма організації туру, якому віддається перевага; уявлення туристів про ціни, торгові марки, туристичні фірми. Також це комунікативна поведінка туристів; роль чинників невизначеності та спонтанності у процесі ухвалення рішення про покупку туристичних послуг і продуктів; можливі ризики.

Аналізуючи роль психологічних впливів на туристичну діяльність, слід зазначити, що тільки небагато туристів приїжджають знову в ті місця, де вони вже були раніше, виключаючи випадки економічних, лікувально-профілактичних або сентиментальних мотивів. У міру зростання доходів людина починає віддавати перевагу особистим уподобанням, прагненням до різноманітності при виборі нових подорожей та продуктів.

Література:

1. Ігнатенко М.М. Соціально-економічний потенціал сільських територій як основа розвитку підприємств сільського зеленого туризму на засадах інноваційності / Ігнатенко М.М., Мармуль Л.О., Сарапіна О.А. // Економіка і менеджмент культури. – № 2. – 2016. – С. 32-38.

2. Грицку В.С. Географія сільського зеленого туризму у Закарпатській області / Ю. Грицку-Андрієш, В. Грицку // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – Вип. 34. – 2014. – С. 48-56.

3. Романюк І.А. Стратегічне управління розвитком галузі туризму на засадах формування корпоративної культури туристичних підприємств / І.А. Романюк // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2016. – № 2 (34). – С. 24-27.

4. Мармуль Л.О. Потенціал конкурентоспроможності підприємницької діяльності у галузі сільського зеленого туризму / Л.О. Мармуль, І.А. Романюк // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – Бердянськ: Видавець Ткачук О.В., 2017. – № 1 (37). – С. 47-50.