Розум Григорій Миколайович,

аспірант Міжрегіональної академії управління персоналом

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ В РЕГІОНІ

Слід зазначити, що економічний розвиток притаманний різним соціально-економічним системам. При цьому більшість систем не застосовуються джерела розвитку або використовують їх тільки частково, в міру необхідності. Крім того, є і системи, які по своїй суті є країнами, що розвиваються і дають імпульси змін в зовнішнє середовище. До таких систем відносяться інноваційні системи.

Структурною одиницею національної інноваційної системи є регіональна інноваційна система. Дослідники відзначають, що регіональна або національна інноваційна система є найбільш динамічною, що розвивається частиною соціально-економічної системи.

На думку Бочарникової О. Ю. та Шапошниковой С. В. «Інноваційна система - це сукупність взаємопов'язаних елементів інноваційної діяльності, а також інноваційної інфраструктури, функціонування яких спрямоване на здійснення принципово нових проектів і програм, отримання науково-технічного, економічного, соціального, політичного або іншого ефекту при забезпеченні інноваційного розвитку економічної системи» [1].

На наш погляд, інноваційна система є складною, відкритою моделлю інноваційної діяльності, що поєднує в просторі і в часі сукупність елементів, їх взаємовідносини в процесі досягнення встановлених цілей інноваційної діяльності.

Сутність інноваційної системи полягає в просторово-часовому об'єднанні безлічі елементів інноваційної діяльності, їх мікро- і макрооточення для розробки і реалізації інноваційних проектів і програм з метою досягнення сукупного ефекту і якісної зміни економічної діяльності.

Основними атрибутами інноваційної системи будь-якого рівня є її комплексний характер, відкритість, активність, організованість, результативність.

Як відзначають, Бочарнікова О. Ю. та Шапошникова С. В. дані системи мають риси типової інноваційної системи, яка включає функціональний, процесний і виконавський блоки. Властивостями типової інноваційної системи в умовах її розвитку є наступні [1]:

1) постійна змінюваність і досягнення нової якості підсистем, процесів, продуктів;

2) невизначеність та її постійне підвищення, оскільки в інноваційних процесах застосовується жорстке цілепокладання;

3) цілеспрямованість, яка діє починаючи з інноваційного імпульсу, створення і реалізації необхідних бізнес-процесів;

4) наявність потенціалу з позицій інформації, альтернатив використання ресурсів, інноваційних ідей, готових розробок;

5) витратний характер по тимчасовим, ресурсним, інтелектуальним, кількісним аспектам;

6) прикладний характер, заснований на використанні вже існуючого доробку економічної системи;

7) практична орієнтація результатів функціонування на основі випуску нових продуктів, їх реалізації, комерціалізації;

8) інформативність і особливі вимоги до інформаційного забезпечення;

9) варіативність всіх бізнес-процесів - від виникнення і постійної зміни ідей до безлічі варіантів зняття з виробництва та / або його модернізації;

10) висока залежність від альтернативності інноваційних пропозицій, якості ресурсів / процесів / персоналу;

11) розрізненість елементів системи через її багатофункціональний характер, великої кількості вимог до інновацій, але в той же час вони складають єдине ціле як система;

12) ієрархічність, оскільки система складається з безлічі підсистем різного порядку;

13) раціональність, яка проявляється на всіх стадіях прийняття стратегічних і тактичних інноваційних рішень;

14) суперечливість через підвищених ризиків інновацій;

15) комплексність аспектів функціонування інноваційної системи, які розглядаються як єдине ціле.

Таким чином, в процесі розвитку інноваційної системи відбувається руйнування наявних уявлень про інноваційну активність, виникнення нових якостей, функцій, процесів; перетворення характеристик, збільшення їх стійкості в нових умовах функціонування.

Отже, однією з основних умов ефективного довгострокового функціонування інноваційної системи є взаємодія і взаємозв'язок держави і середовища, що створює інновації. Це повинно формувати єдину мережу, що забезпечує вільний перетік знань, ідей, досвіду, інформації та інновацій, як всередині національної інноваційної системи, так і за її переділами.

Література:

1. Бочарникова О. Ю. Развитие инновационной системы региона на основе управления регистрацией недвижимости / О. Ю. Бочарникова, С. В. Шапошникова // Вестник ТГУ. - 2009. - №9. - С. 115.