Аспірант Паска О.В.

Львівський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління

при Президентові України

Критерії оцінювання ефективності політичної системи України

Від часу проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року в країні ведеться дискусія щодо ефективності політичної системи з точку зору обсягу та балансу повноважень Президента України та Кабінету Міністрів України. Проте, дієздатність політичної системи визначається не лише повноваженнями інститутів президентства та уряду, а й іншими чинниками. Це зрозуміло з визначення політичної системи як “цілісної впорядкованої сукупності політичних інститутів, політичних ролей, взаємин, процесів, політико-правових норм, політичної культури, за допомогою яких утверджується і відбувається функціонування політичної влади, забезпечується соціальна і політична стабільність” [3, с. 48]. Щоб визначити перелік критеріїв, за якими можна оцінювати ефективність політичної системи у посткомуністичній Україні, необхідно подивитися за якими критеріями оцінюють ефективність політичної системи у країнах з давньою демократичною традицією.

З визначення політичної системи зрозуміло, що важко підібрати кількісні критерії її ефективності. Тому, як зазначає відомий фахівець з порівняльної політики професор Аренд Лійфарт, політологи рідко вдавалися до системних оцінок дієздатності демократичних систем [7]. З огляду на українську дискусію, актуальними є міркування професора Лійфарта щодо критеріїв ефективності демократичної системи. Так, до основних показників ефективності політичної системи автор зараховує економічний ріст у відсотках ВВП, показник інфляції, рівень безробіття та приходить до висновку, що ефективність парламентсько-президентських політичних систем є вищою ніж інших систем.

З огляду на те, що в Україні запроваджена змішана форма правління, питання доцільності використання зазначених показників для оцінювання ефективності політичної системи України, у якій змінювалися повноваження та вплив інституту президентства, є доволі актуальним.

Для проведення аналізу весь період з 1991 до 2015 року умовно поділимо на частини за змінами повноважень інституту президентства: 1991-1995рр. – становлення та зміцнення інституту президентства в Україні; 1996-2005 – період стабільності повноважень Президента України, 2006-2009рр. – час зменшених повноважень президента та обмеження його впливу; 2010-2013рр. - період чергового зростання повноважень Президента України та 2013-2015рр. - період обмежених повноважень інституту президентства.

Для аналізу зведемо в одну таблицю дані показників економічного росту, інфляції, безробіття та додамо показник корупції, який частково характеризує взаємини у політичній системі ( таб. 1.).

Дані показника корупції, який відслідковує та визначає міжнародна організація Transparency International вираховується на основі “думок людей з ділових кіл, аналітиків ризику та представників широкої громадськості” [4, с. 18]. Стовідсоткова корупція відповідає значенню “0” цього показника, а нульова корумпованість країни відповідає значенню показника “10”. Цей індекс для України вираховується з 1998 року. Так, у 1998 році Україна перебувала на 70 місці у світі з 85 країн за показником корупції, який становив 2.6, та випереджала такі країни як Латвія та Росія. У 1999 році величина показника корупції залишається такою ж як у попередньому році, а Україна опустилася на 76 місце з 99 країн, залишаючи позаду себе Росію, Грузію, Казахстан та Узбекистан. У 2000 році Україна потрапила у трійку світових лідерів корупції, зайнявши 88 місце з 90 можливих у світовому рейтингу корупції, з результатом 1.5 [9]. Випередили Україну у цьому рейтингу лише Югославія та Нігерія.

Зміни валового внутрішнього продукту (ВВП) цікаво відслідковувати не у гривнях, зважаючи на суттєву інфляцію та запровадження української грошової одиниці з 1996 року, а у відсотках в порівнянні до обсягів ВВП у 1990 році. Тому внесемо до таблиці дані динаміки ВВП України, які навів відомий економіст, професор Володимир Лановий у своїй нещодавній статті «Загадка олігархономіки» [6].

Зміни показника інфляції в Україні у повному обсязі відображені в роботі Ганусик Ю. Б. «Закономірності розвитку інфляції в Україні в умовах циклічності» [2].

Показники безробіття у відсотках до працездатного населення, частково, за 2004 - 2013 роки, наведені Яровою Л.Г. [8]. Для повноти картини використаємо дані Державного комітету статистики України [5] та розрахуємо у відсотках до економічно активного населення відповідної вікової групи від 15 до 70 років показники безробіття у 1995 - 2003 роках.

Як видно з рисунку 1 за змінами індексу корупції, побудованого на основі таблиці 1, Україна повернулася у 2014 році до показника 1998 року. Тому зміна повноважень інституту президентства не має очевидного впливу на рівень корупції у суспільстві. Проте, слід зауважити, що, як видно з рисунка 1, у кожен перший рік обрання Президента України показники рівня корупції зменшувалися, що, імовірно, більше пов’язано з очікуванням населення та нетривалою зміною поведінки людей під впливом цих очікувань. Незважаючи на зміни у політичній системі, особливо в частині балансу повноважень уряду, парламенту та глави держави, Україна у 2014 році повернулася до того ж рівня корупції, що був у 1998 році. Таким чином, на прикладі України бачимо, що використовувати зміну індексів корупції для оцінки ефективності змін повноважень політичних інститутів у політичній системі України ми не можемо, оскільки така оцінка не є показовою. Проте, зміну показників корупції можна використовувати для порівняння ступеня клієнтелізму взаємин в політичних системах посткомуністичних країн.

Рис. 1. Динаміка індексу корупції в Україні

Зміна такого економічного показника росту як ВВП, про який згадує професор Аренд Лійфарт, (рис. 2.) показує, що найбільші темпи економічного зростання в Україні були у 1999-2001 роках, коли в інститут президентства мав більше повноважень та у 2005-2007 роках, коли його повноваження були суттєво зменшені порівняно з періодом до 2005 року. Те саме можна стверджувати і про періоди найбільшого падіння економіки України у 1993-1994 роках та у 2008-2009, 2013-2014 роках. Хоча, період 2008-2009 років не може бути показовим через глобальну економічну кризу 2008 року, а період 2013-2014 років - через суттєвий вплив на економіку України військової агресії Росії. Очевидно, що зв’язку між змінами ВВП і змінами повноважень інституту президентства не проглядається, але добре видно, що два періоди найбільшого зростання економіки України збігаються з часом роботи команди Віктора Ющенка в українському уряді (1999-2001) та з часом перебування його на посаді Президента України, що може бути аргументом в дискусії щодо ролі особистості у здійсненні таких цілеспрямованих суспільних змін як економічні реформи.

Рис.2. Динаміка ВВП України

Такий показник, як безробіття, як видно з рис.2 та рис. 3, практично повністю корелюється з економічним ростом. Так, періоду економічного зростання 1999-2008 років відповідає часу зменшення безробіття в Україні з 2000 до 2008 року. Водночас, різке зменшення ВВП країни у 2009 році супроводжувалося ростом безробіття, що є зрозуміло та закономірно. Жоден з періодів збільшення чи зменшення повноважень інституту президентства не корелюється з періодами збільшення чи зменшення показника безробіття. Тому використання показника безробіття для аналізу змін повноважень інституту президентства є недоцільним.

Індекс інфляції, як видно з таблиці 1, демонструє можливу кореляцію зі змінами повноважень інституту президентства. Так, зменшення індексу інфляції ми спостерігаємо у періоди посилення повноважень цього інституту (1994-1996 та 2010- 2013). Двічі, у 2002 та у 2012 роках, в Україні спостерігалася дефляція. Обидва роки припадають на час посилення повноважень інституту президентства та на період керівництва таких схильних до авторитаризму осіб як Леонід Кучма та Віктор Янукович. Очевидно, що певний зв’язок існує через те, що Президент України може впливати на монетарну політику в Україні через своїх представників у складі Ради Національного банку України [1]. Проте, для підтвердження такого припущення необхідне окреме ґрунтовне дослідження.

Таблиця 1

Динаміка показників корупції, ВВП, безробіття та інфляції в Україні

Роки	Індекс корупції	ВВП	Показник безробіття	Індекс інфляції
1991	-	91,3	-	390
1992	-	82,5	-	2100
1993	-	70,6	-	10256
1994	-	54,4	-	501
1995	-	47,8	5,6	281,1
1996	-	43	7,7	139,7
1997	-	41,7	8,9	110,1
1998	2,6	40,9	11,3	120
1999	2,6	40,2	11,6	119,2
2000	1,5	43,2	11,6	125,8
2001	2,1	47,8	11	106,1
2002	2,4	49,7	9,6	99,4
2003	2,3	54,4	9,1	108,2
2004	2,2	61	8,6	112,3
2005	2,6	62,7	7,2	110,3
2006	2,8	67,3	6,8	111,6
2007	2,7	72,6	6,4	116,6
2008	2,5	74,2	6,4	122,3
2009	2,2	63,3	8,8	112,3
2010	2,4	65,8	8,1	109,1
2011	2,3	69,3	7,9	104,6
2012	2,6	69,5	7,5	99,8
2013	2,5	68,6	7,2	100,5
2014	2,6	59,7		124,9

Таким чином, можна стверджувати, що такі критерії оцінювання ефективності політичної системи, як ріст ВВП, індекс інфляції, показник безробіття, запропоновані Арендом Лійфартом для країн з давніми демократичними традиціями, не є показовими для оцінки ефективності політичної системи та інституту президентства зокрема для такої посткомуністичної країни як Україна. Однак, при порівнянні політичних систем різних посткомуністичних країн, ці показники варто використовувати разом з іншими критеріями.

Література

1. Верховна Рада України. Конституція України [Електронний ресурс] / Верховна Рада України – Режим доступу до ресурсу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/page2.

2. Ганусик Ю. Б. Закономірності розвитку інфляції в Україні в умовах циклічності / Ю. Б. Ганусик. // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2015. – С. 818–824.

3. Гетьманчук М. П., Грищук В. К., Турчин Я. Б. та ін. / Політологія: навчальний посібник /. – Київ: Знання, 2011. – 415 с.

4. Давимука С., Колодій А. Суспільна свідомість і соціально - економічні проблеми перхідного суспільства / Давимука С.А., Колодій А.Ф., Кужелюк Ю.А., Подгорнов В. М., Черниш Н. Й. / Львівщина на порозі XXI століття. Соціальний портрет / - Львів: Інститут регіональних досліджень, 2001. - С. 5-56.

5. Державна служба статистики України. Основні статистичні показники із статистики праці [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України // Ukrstat.org – Режим доступу до ресурсу: https://ukrstat.org/uk/operativ/operativ2005/gdn/prc_rik/prc_u/osp_u.html.

6. Лановий В. Загадка олігархономіки [Електронний ресурс] / Володимир Лановий // Українська правда. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://www.epravda.com.ua/publications/2014/10/7/496321/view_print/.

7. Лійфарт А. Конституційний вибір для нових демократій / Аренд Лійфарт // Глобальне відродження демократії / Аренд Лійфарт. – Львів: Ahill, 2004. – С. 222–236.

8. Ярова Л. Г. Аналіз рівня безробіття в Україні та напрямки його подолання / Л. Г. Ярова. // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2015. – С. 752–755.

9. Transparency International. Corruption perceptions index [Електронний ресурс] / Transparency International // Transparency International. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://www.transparency.org/research/cpi/cpi_2000/0/.