Король Ярослав Іванович

ст. викладач кафедри тактики

Військова академія, м.  Одеса, Україна

СПРЯМОВАНІСТЬ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ НА ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ РАДІАЦІЙНО-ХІМІЧНОГО ЗАХИСТУ

Концепція військової освіти в Україні враховує, що розвиток системи військової освіти в Україні, яка є складовою державної системи освіти, це один із пріоритетних напрямів у будівництві Збройних Сил та інших військових формувань України. Головною метою Концепції є збереження досягнень вищої військової школи України, її науково-педагогічного потенціалу, забезпечення якісної підготовки військових фахівців відповідно до сучасних вимог, зменшення витрат на їх підготовку, сформування і забезпечення розвитку високих моральних якостей громадянина України та захисника Вітчизни [2].

В основу військової освіти покладено вирішення таких завдань:  формування потреби в освіті, важливості суспільного інтересу до неї; розвиток творчої особистості, формування інноваційного мислення; глобальний характер освіти; створення фундаменту освіти на основі органічної і збалансованої єдності природничої, гуманітарної і військово-професійної складових освіти; гуманізація освіти; екологічна спрямованість освіти; інформатизація освіти; розробка сучасної дидактики різних рівнів освіти; запровадження сучасних технологій навчання; формування потреби в самостійному опануванні знань, у самоосвіті; всебічне матеріально-технічне та навчально-методичне забезпечення освіти відповідно до поставлених завдань і мети; перегляд ролі, функцій науково-педагогічного складу, організації його підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації [3, с. 11].

У системі військової освіти мають готуватися кваліфіковані фахівці, здатні впродовж служби та підвищення кваліфікації керувати військами (силами) у бою (операції), навчанням, вихованням, розвитком, психологічною підготовкою особового складу в мирний і воєнний час; створювати, експлуатувати й застосовувати найскладніші системи озброєння та військової техніки; супроводжувати і здійснювати фундаментальні, прикладні дослідження; організовувати, проводити й контролювати дослідно-конструкторські роботи з випереджального створення нових поколінь озброєння, військової та спеціальної техніки; ефективно діяти при виконанні завдань, які виникають під час здійснення міжнародних антитерористичних і миротворчих операцій, участі в ліквідації локальних воєнних конфліктів тощо [4, с. 9].

Актуальність дослідження процесу формування готовності майбутніх військових фахівців до використання засобів радіаційно-хімічного захисту та його динаміка визначаються міжнародними та внутрішніми воєнно-політичними чинниками, подальшим реформуванням Збройних Сил України; змінами у національній законодавчій базі щодо освіти, інформатизацією освіти та науки, зниженням якості підготовки військових фахівців; формуванням нової ідеології стандартів вищої військової освіти на основі компетентнісного підходу; потребою зміни підходів щодо фінансування та матеріально-технічного забезпечення освіти й науки. У контексті викладеного заходи щодо підвищення ефективності функціонування системи військової освіти в Україні потребують інноваційних дидактичних підходів, забезпечення якості освіти та її відповідності світовим стандартам на основі нових поглядів щодо системного формування змісту освіти, реального впровадження інформаційно-комунікаційних, кредитно-модульних технологій навчання, відповідних переліків напрямів і спеціальностей, ОКХ та ОПП фахівців оперативно-стратегічного, оперативно-тактичного та тактичного рівнів, створення дієвої системи здобуття й підвищення рівня їх кваліфікації впродовж усього життя [4, с. 10].

Вагомим показником професійного рівня підготовки майбутніх офіцерів до професійної діяльності є формування їх готовності до використання засобів радіаційно-хімічного захисту в екстремальних ситуаціях, що вимагає особливого дослідження.

Якісне підготовка майбутніх офіцерів до використання засобів радіаційно-хімічного захисту є важливим завданням у забезпеченні формуванні готовності військових фахівців відповідно до сучасних вимог, пріоритетних напрямів розвитку вищої військової школи України.

Сучасна військова освіта, на думку П. Р. Вишневського, повинна забезпечити вияв трьох основних функцій: розвивальну, яка забезпечує безперервне збагачення творчого потенціалу особистості; компенсаційну, що надає можливість військовому фахівцю скоригувати свою підготовку; адаптаційну, яка сприяє постійному пристосуванню до світу, що змінюється [1, с. 109].

Значна частина програм формування готовності майбутніх офіцерів до використання засобів радіаційно-хімічного захисту має загальний характер і не забезпечує ґрунтовної бази для набуття професійних знань, умінь і навичок, які є необхідні для військової діяльності. Реалізація таких програм можлива внаслідок впровадження та опанування теоретичних і практичних знань, умінь і навичок даного напряму.

Література:

1. Вишневський П. Р. Удосконалення педагогічного управління навчальним процесом у вищому військовому навчальному закладі на основі інноваційних технологій : дис. ... кандидата пед. наук : 13.00.04 / Вишневський Петро Ростиславович ; Національна академія державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. – Хмельницький, 2005. – 205 с.

2. Концепція військової освіти в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1410-97-%d0%bf.

3. Нещадим М. І. Військова освіта України : історія, теорія, методологія, практика : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / М. І. Нещадим ; Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. – К., 2004. – 56 с.

4. Телелим В. М. Підготовка військових фахівців з вищою освітою : системний підхід / В. М. Телелим, Ю. І. Приходько // Національний університет оборони України імені Івана Черняховського. Військо України. – 2013. – № 1–3. – С. 3–15.