К.п.н. Масич В.В.
Українська інженерно-педагогічна
академія (м. Харків)
Основні характеристики творчості
Творчість
є мисленням у його найвищій формі. Воно виходить за межі необхідних для
вирішення завдання вже відомих способів. При домінуванні творчості в процесі
мислення воно виявляється як уява. При вищому прояві творчості у свідомості
переважає натхнення, аж до осяяння, в особистості – потреба діяльності, в
діяльності – прагнення до досягнення нових, раніше не поставлених цілей, шляхом
нових, раніше не використовуваних засобів. Компоненти мети і способу діяльності
повинні виступати як обов'язкові умови майстерності та ініціативи. При цьому
дотримується взаємозв'язок: інтерес – захоплення – натхнення – осяяння.
Виникнення творчого мислення
пов’язується із наявністю проблемної ситуації, усталених стереотипів (що
складаються при успішному застосуванні тих чи інших методів розв’язання
завдань), мотивації до прийняття нестандартних рішень та відповідного
емоційного стану людини, тезаурусом (різноманітним запасом знань, у тому числі
й тих, що виходять за межі професійної діяльності). Творча діяльність безумовно
пов’язується й з особливим способом самоорганізації особистості, певному
глибокому внутрішньому порядку, інтегрованістю діяльності, яка спрямована на створення
принципово нового.
На думку Дж. Гілфорда мислення
людини можна вважати творчим, якщо у ньому провідними є чотири ознаки:
оригінальність (нетривіальні, незвичайні думки, намагання завжди знайти власне
нестандартне рішення проблеми), семантична гнучкість (здатність бачити
звичайний об’єкт під новим кутом зору, шукати нові функціональні можливості
об’єкта), образна адаптованість (здатність та уміння видозмінювати об’єкт
відповідно до виявлених нових його функціональних можливостей), семантична
спонтанна гнучкість (здатність продукувати принципово нові ідеї у невизначених
ситуаціях) [1].
Поряд з ознакою «новизни», невід'ємним атрибутом творчості слід вважати
критерій розвитку людини, людської особистості, людської культури і суспільства
в цілому.
При
цьому слід зазначити, що творчість як специфічний вид людської діяльності поряд
з «новизною» характеризується і «прогресивністю». С. Гольдентріхт
зазначає, що «природа творчого діяння – творення, народження нового
прогресивного, що сприяє розвитку людини і суспільства. Сутність творчості
несумісна з діяльністю, ворожою людині» [2].
Як
процес творчість завжди оригінальна, тобто в процесі творчої діяльності завжди
(принаймні, в одній її ланці) застосовують або нові засоби, або нові способи,
нові програми діяльності. Творчість є діяльністю, що полягає у виробництві
істотно нового, а саме: нових речей або нових способів (програм, технологій)
діяльності, спрямованих на задоволення потреб людини у створенні нових духовних
і матеріальних цінностей.
У генетичному плані творчість є створенням нових корисних комбінацій з
елементів різних систем (комбінування). По відношенню до стереотипної,
виконавської діяльності творчість є первинною, вона є найвищим видом діяльності
людини [3].
В. Андрєєв, визначаючи творчість як вид людської діяльності, вказує на
низку ознак, що характеризують її як цілісний процес: наявність суперечності,
проблемної ситуації або творчого завдання; соціальна і особиста значущість і
прогресивність, яка робить внесок у розвиток суспільства і особистості
(антисоціальна діяльність, навіть у її самій винахідливій формі, – це не
творчість, а варварство); наявність об'єктивних (соціальних, матеріальних)
передумов, умов для творчості; наявність суб'єктивних (особистісних якостей –
знань, умінь, особливо позитивної мотивації, творчих здібностей особистості)
передумов для творчості; новизна та оригінальність процесу або результату. При цьому вчений зазначає, що новизна та
оригінальність не вичерпують визначення творчості, а присутність особистісного
компонента є обов'язковою при характеристиці даного процесу. Також автор вказує
на те, що якщо хоча б один з компонентів, котрі характеризують творчість,
виключити, то творчість і творча діяльність або не відбудеться, або діяльність
не можна назвати творчою [4; 5; 6; 7; 8].
Узагальнюючи виділені характеристики
творчості, можна зробити висновок про те, що творчість – це один з видів
людської діяльності, спрямований на вирішення суперечностей, для якого
необхідні об'єктивні і суб'єктивні умови, і результат якого має новизну і
оригінальність, особистісну та соціальну значущість, а також –
прогресивність.Творчість органічно пов'язана з пізнанням, відображенням
дійсності, законів її розвитку і функціонування і включає: підготовку,
дозрівання, осяяння і перевірку.
Література:
1. Гілфорд Дж. Теорія структури інтелекту [Текст]
/ Дж. Гілфорд.
– К. : Знання,1996.
2. Гольдентрихт С. С. Творчество – как философская проблема
[Текст] / С. С. Гольдентрихт / В кн. : Творчество и
социальное познание. – М. : МГУ, 1982. – С. 65.
3. Дьюи Д. Психология и педагогика общих способностей [Текст] / Пер. с англ.
Н. М. Никольской. – М. : Совершенство, 1997. – 198 с.