Педагогические науки/3.Методические основы воспитательного процесса

Бедрань Р. В.

аспірант кафедри теорії і методики дошкільної освіти,

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», Україна

Залучення дітей дошкільного віку до культури здорового способу життя

Недостатня увага до проблеми здоров'я людини привела до неухильно зростаючої тенденції погіршення здоров'я: знижуються показники народжуваності здорових дітей в Україні; відзначається нездоровий спосіб життя у переважної більшості дітей, підлітків, студентів, що сьогодні створює погрозу деградації нації. Стан здоров'я підростаючого покоління – це індикатор того, яке суспільство буде завтра, застава його процвітання чи марнування в недалекому майбутньому.

Концептуальні положення щодо збереження і зміцнення здоров’я дітей визначено в державних національних програмах «Освіта» («Україна ХХІ століття») та «Діти України», «Концепції неперервної валеологічної освіти», «Концепції інтегративної українознавчої валеологічної освіти в Україні», «Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні», Законах України «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Національній стратегії розвитку освіти України до 2021 р.» тощо.

У сучасній дошкільній освіті акцентується здебільшого на активності дорослого щодо забезпечення відповідних умов для збереження здоров’я дошкільників. Роль дитини у збереженні власного здоров’я певною мірою знівельована. Така ситуація потребує розробку сучасних методик, які сприятимуть формуванню системи доступних дітям дошкільного віку знань, ціннісних орієнтацій, поведінки, зорієнтованих на збереження власного здоров’я, розвинути вміння аналізувати й вирішувати різноманітні життєві ситуації з позиції збереження здоров’я.

Проблема збереження здоров'я через формування здорового способу життя тісно пов'язана з відродженням культури здоров'я. Під «культурою здорового способу життя» розуміють усвідомлену поведінку особистості по відношенню до себе, свого фізичного, психічного стану і благополуччя, засноване на оволодінні певною системою знань, умінь і навичок щодо збереження та зміцнення свого здоров'я. З даного визначення випливає, що культура здорового способу життя складається з теоретичних знань людини про те, що є здоров'я і що потрібно робити для того, щоб бути здоровим, з умінь втілювати свої теоретичні знання в повсякденному житті і, нарешті, визнання здоров'я як однієї з вищих людських цінностей.

При всій важливості здоров'я, дати йому вичерпне визначення досить складно. Сьогодні все різноманіття ознак здоров'я може бути розподіллено відповідно до кількох концептуальних моделей, що визначають сутність здоров'я як такого.

В сучасній науковій теорії та практиці існують різні моделі відносного того, що являє собою здоров'я взагалі і яким чином воно виникає (медична модель, біомедична модель, біосоціальна модель, ціннісно-соціальна модель). Однак в останні роки дослідники все більше схиляються до того, що здоров'я – це складне системне утворення, яке включає не тільки фізіологічне, але і психологічне, і соціальне життя людини.

Відомо, що основи здоров’я закладаються у дитячому віці і залежать, насамперед, від того, який культурний еталон здорового способу життя пред’являють дитині дорослі, які її оточують. Сьогодні займатися проблемою культури способу життя батьків, у силу ряду причин, є достатньо складним завданням, але упускати дитячий вік – недопустимо. І якщо врахувати, що другим по значимості для дітей є вихователь дошкільного навчального закладу, то виникає необхідність у грамотній, цілеспрямованій підготовці фахівців дошкільної освіти до виховання і навчання дітей на ліпших образах і традиціях культури здорового способу життя.

Будь-яка виховна система, яка реалізується в стінах того чи того навчального закладу, обов'язково повинна мати в своїй структурі концептуальну складову, яка відноситься до нової соціокультурної функції – формування культури здоров'я (як дітей, так і дорослих); і її ефективність буде визначатися за критерієм сформованості культури здоров'я особистості.

Дошкільний вік є унікальним періодом розвитку особистості і вкрай важливо, щоб на цьому етапі з дітьми працювали люди, які не тільки розуміють ступінь відповідальності, яку вони беруть на себе, а й такі, що уміють ясно бачити близькі і далекі цілі у вихованні, здатні орієнтуватися у постійно змінюючихся потоках наукової інформації і саме головне – творчо мислити і знаходити нові оригінальні способи вирішення професійних задач. Вихователь повинен уміти не тільки вести дитину в світ речей, людей, природи, що її оточує, але й научити з розуміння, увагою і повагою відноситься до самої себе, піклуватися про себе, зберігати здоров’я свого «Я», як вищого блага.

Перспективу подальших розвідок вбачаємо в обґрунтуванні педагогічних умов підготовки майбутніх фахівців дошкільної освіти у залученні дітей до культури здорового способу життя.

Література:

1. Амосов М. М. Роздуми про здоров’я / М. М. Амосов. – К. : Здоров’я, 1990. – 166 с.

2. Никифоров Г. С. Психология здоровья : [уч. пособие] / Г. С. Никифоров. – СПб. : Речь, 2002. – 256 с.

3. Нестеренко В. В. Підготовка майбутніх педагогів до виховання у дошкільників навичок здорового способу життя : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / В. В. Нестеренко. – Одеса, 2003. – 20 с.