Економічні науки / 3. Фінансові відносини

К.е.н. Юрій С.М.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,Україна

Проблематика реформування житлово-комунального господарства України

Однією з найважливіших функцій держави є забезпечення національних інтересів та економічної безпеки. Це зумовлює увагу до проблеми
економічної безпеки, що поєднує питання розвитку окремих галузей економіки із пріоритетами та національними інтересами держави. Об’єктивний процес соціально-економічних реформ, що здійснюється в країні, охоплює всі сфери економіки, соціальної інфраструктури й спрямований на підвищення ефективного функціонування, підвищення рівня економічної безпеки та сталого розвитку [3, с. 279].

На сьогоднішній день говорити про системний та послідовний підхід до реформування житлово-комунального господарства, нажаль, неможливо, оскільки реальна робота органами державної влади практично не проводиться. Досвід проведення подібної реформи в європейських державах свідчить, що важливою передумовою проведення реформування є інформаційно-роз'яснювальна робота з населенням. Адже в сучасних умовах, реформувати житлово-комунальне господарство означає не лише замінити труби, теплотраси, провести ремонт будинків чи озеленення прибудинкових територій. Реформування – це підвищення якості надання послуг споживачам через ринкову конкуренцію підприємств, залучення інвестицій для технічного переоснащення житлово-комунального господарства, використання енергозберігаючих технологій, стимулювання населення до створення різноманітних об'єднань для захисту своїх прав: об'єднань співвласників багатоквартирних будинків [2].

Проблематика житло-комунального господарства України має системний та взаємопов'язаний характер. Наразі багато підприємств житлово-комунального господарства є збитковими, а їхні витрати значно перевищують доходи. Це технічні, житлово-експлуатаційні, електроенергетичні та комунальні організації, що фінансуються за кошти державного та місцевого бюджетів, потребують технічного оновлення, виплати заробітних плат працівникам. Причиною такого стану в житлово-комунальному господарстві є відсутність стратегічного бачення подальшого розвитку галузі та використання старих радянських підходів в процесах управління, коли населення сплачувало лише незначну частину комунальних витрат, а решта – дотувалася з державного бюджету [2].

У рейтингу Світового банку Doing Business-2017 Україна піднялася лиш на одну позицію і займає 80-е місце. Відсутність змін в інвестиційному кліматі стримує приватні інвестиції в енергоефективність. За даними Європейської бізнес-асоціації, за останні два з половиною роки індекс інвестиційної привабливості нашої країни практично не змінився – 2,72 і 2,88 в першому кварталі 2014 р. і першої половині 2016 р. відповідно. Сприятливим для інвестиційної привабливості вважаються показники індексу вище трьох [1].

Доступне фінансування від міжнародних фінансових організацій використовується незадовільно. Міжнародні партнери виділили Україні 1,623 млрд. дол. на підвищення енергоефективності. Це в 18 разів більше, ніж всі «теплі кредити» від уряду за останні два роки. Але ця допомога заблокована через неефективну взаємодію української виконавчої влади з міжнародними донорами. За словами колишнього директора офісу Світового банку в Києві Чімяо Фана, на кінець 2015 р. Україна використала всього 100 млн. дол. (3,6%) із загального портфеля виділених кредитів. Це найнижчий показник серед країн Європи і Центральної Азії (для порівняння: у 2012 р. Україна була одним з лідерів в регіоні з рівнем вибірки кредитів – близько 30%). Серед причин – тривалі процедури узгодження кредитних гарантій в Міністерстві фінансів України, невміння працювати з фінансових правилам міжнародних фінансових організацій [1].

Всі ці «національні особливості» реформи ЖКГ в Україні створюють реальні ризики для її успішного продовження, оскільки в значній мірі перекладають «ціну» реформи на населення і перешкоджають створенню кредиту довіри.

Узагальнюючи дослідження [1, 2, 3], варто зазначити, що успіх проведення реформ в ЖКГ залежить від виконання чотирьох основних вимог:

- необхідно забезпечити комерційний облік газу, води та теплової енергії, які використовуються населенням;

- формування комунальних тарифів повинно стимулювати виробника комунальних послуг зменшувати витрати, а не лише перекладати їх на споживача;

- темпи зростання тарифів повинні відповідати темпам перебудови соціальної підтримки незабезпечених сімей;

- необхідно активно задіяти програми підвищення енергоефективності, які фінансуються державою та за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій.

Об’єктивна необхідність реформування житлово-комунальної сфери зумовлена тим що сучасний її стан характеризується дотаційністю в економічному й ресурсному забезпеченні та високому рівні енергоспоживання, що створює загрозу її фінансово-економічній безпеці.

Література:

1. Акімова І. Чотири умови успішної реформи ЖКГ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gazeta.zn.ua/energy_market/chetyre-usloviya-uspeshnoy-reformy-zhkh-_.html

2. Багрінцев М. Шлях реформування житлово-комунального господарства України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gazeta.ua/blog/36977/slyah-reformuvannya-zhitlovokomunalnogo-gospodarstva-ukrayini.

3. Волков В.П. Складові фінансово-економічної безпеки житлово-комунального господарства України / В.П. Волков // Комунальне господарство міста. – 2013. – Випуск 108. – С. 279-285.