Педагогические науки/3. Методические основы воспитательного процесса

Буракова О. С.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького, Україна

Виховання культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку як фундаментальна основа коєння вчинку

Культура пронизує всі напрями людської життєдіяльності, починаючи з основ матеріального виробництва та звичайних людських потреб до значущих виявів людської творчості. Вона впливає на всі сфери суспільної та індивідуальної життєдіяльності. На сьогоднішній день стає зрозумілим, що моральне відродження нашої нації повинно ґрунтуватися на новому поколінні, на засвоєнні дітьми загальнолюдських цінностей, вихованні загальної культури, культури поведінки, як її складової. Дошкільний вік і є тією відправною точкою з котрої починається розбудова майбутньої моральної людини. Але надмірна заорганізованість дошкільників, зниження рівня індивідуальної роботи, а також переважна опора на словесні методи виховання не сприяє розвитку культури поведінки дітей в дошкільних навчальних закладах. Словесна форма роботи приводить до того, що вимоги моралі залишаються на рівні знайомого і недостатньо впливають на поведінку.

Аналіз теоретичних досліджень в галузі морального виховання показує, що виховувати культуру поведінки треба, починаючи з дошкільного віку (Г. Годіна, Р. Жуковська, В. Котирло, Е. Кульчицька, Г. Маркова, В. Нечаєва, А. Пельєвська тощо). Вчені встановили закономірні залежності між способом життя дитини, особливостями її особистості і характером виховання.

Культура поведінки розкриває, як саме здійснюються у поведінці вимоги моральності, який вигляд має поведінка людини, наскільки гармонійно та невимушено вони злилися з її способом життя, стали повсякденними життєвими правилами. Культура поведінки – це складова загальної культури людини. Справжня культурність, вихованість – це єдність внутрішнього і зовнішнього: високих моральних якостей людини й відповідного прояву цих якостей у повсякденному житті.

Кожний вчинок людини мотивується певними внутрішніми причинами, намірами. Одна людина може в чомусь допомогти іншій, виходячи з почуттів доброзичливості, людяності, інша – розраховує на якусь вигоду для себе. Тобто, вчинок може бути за своїм зовнішнім проявом моральним у цілому, але наміри, мотиви, що його примушують, у різних людей різні [3, с. 8 - 10].

Вчинки дітей наодинці з дорослим та під час спільної діяльності з однолітками різняться. Навіть дитина, котра знає правила поводження в спільній грі може поводити себе не добре. В даному випадку ми кажемо про дію мотивів дитини та її внутрішню культуру. Отже, наявність лише певних знань та вмінь у дошкільників не є ключовим показником їх обізнаності та індивідуальних можливостей. Знання доречніше оцінювати у зв’язку з різними сферами життєдіяльності, загальною культурою дитини. Залежно від характеру мотивації С. Рубінштейн розрізняє діяльність і поведінку, зазначає, що «одиницею поведінки є вчинок, а одиницею діяльності – дія». [2].

Теоретичний аналіз літератури, присвяченої дослідженню поведінки, її компонентів, динаміці розвитку в старшому дошкільному віці, а також спостереження за дітьми під час занять, ігор, показали, що виховання культури поведінки у дітей дошкільного віку є важливим завданням у повноцінному всебічному розвитку дитини. Згідно цього завдання, для виховання культури поведінки у дітей старшого дошкільного віку була підібрана система методик для діагностики складових культури поведінки в дидактичних іграх, під час бесід, спостережень.

Для нашої роботи ми виокремили критерії та показники сформованості культури поведінки дітей старшого дошкільного віку:

емоційні реакції дітей, сприйняття себе та навколишнього середовища: міміка, поза, жести; орієнтація на почуття, емоційні стани оточуючих; здатність до емпатії;

тенденція відгуку на соціально схвалювальні норми поведінки: бажання підтримувати позитивні взаємини з оточуючими; усвідомлення обов’язку та соціальних мотивів поведінки у ситуації вибору; орієнтація на цінності, що характерні для оточуючого суспільства;

обсяг уявлень та знань правил культурної поведінки: знання базових правил культурної поведінки; розуміння важливості та значущості дотримання цих правил; сформованість оцінних еталонів культурної поведінки;

адекватність дій та вчинків, відповідно встановленим еталонам соціальної поведінки: стабільність поведінки; сформованість типової поведінки; уміння обирати хід дій власної поведінки.

До кожного з показників було дібрано завдання, з метою визначення рівня наявності даного показника в дітей.

Експериментально-дослідна робота проводилася в три етапи. Експериментом було охоплено 60 дітей старшого дошкільного віку.

Висновок: Експериментальна робота показує, що вивчення елементарних моральних норм з миттєвим практичним закріпленням та створення сприятливої атмосфери дітьми є надзвичайно ефективним засобом регуляції поведінки дітей, що позитивно впливає на самостійну діяльність дітей та сприяє коєнню добрих вчинків.

Література

1. Федорова М. Формування культури поведінки у старших дошкільнят //Дошкільне виховання. – 2002. – № 12. – С. 8-9.

2. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн – СПб: Изд. «Питер», 2000. – 210 с.

3. Островська Л. Ф. Виховання культури поведінки дошкільників / Л. Ф. Островская. – К. : Рад. шк., 1975. – 120 с.