к.філос.н., доцент Мальцева О.В., магістрант Якименко В.О.

ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет»

Правове забезпечення захисту прав

дітей-переселенців в Україні

Найбільш вразливою категорією осіб, що постраждали від анексії Криму та військових дій на Сході України є діти, щодо яких мають бути вжиті особливі заходи соціально-правового захисту. Специфіка дитячого віку передбачає додаткову увагу до цієї категорії осіб, що знайшло відображення у низці документів системи міжнародного захисту прав людини, розроблених в межах діяльності Організації Об’єднаних Націй та інших світових інституцій, а саме:Декларації прав дитини 1959 р.; Конвенції про права дитини 1989 р.; Факультативному протоколі 2000 р. до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах; Керівних принципах щодо альтернативного догляду за дітьми 2010 р.; Рішенні Ради Європи щодо прав дітей та розвитку соціальних послуг, дружніх до дітей та сімей 2011 р.; Рішення Європейської Комісії «Інвестиції у дітей: розірвати коло неблагополуччя» 2013 р. Ситуація на Сході країни є універсальним маркером прогалин в законодавстві та практики його застосування щодо забезпечення прав та свобод дітей. Громадські та міжнародні організації постійно фіксують численні порушення законодавства щодо дотримання прав дітей у спеціалізованих закладах інтернатного типу, реєстрації дітей як ВПО, порядку отримання дітьми-ВПО адресної допомоги, реалізації права на освіту та медичну допомогу.

Україна не перша країна, перед якою вже у ХХІ ст. постала проблема захисту прав дітей-переселенців та дітей, що перебувають у зоні збройних конфліктів. За спостереженням Спеціального представника генерального секретаря ООН з питань дітей і збройних конфліктів станом на липень 2016 року затяжні військові конфлікти призвели до загибелі, викрадення, експлуатації, вербовки, каліцтва дітей у значних масштабах в Сирійській Арабській Республіці, Афганістані, Сомалі, Південному Судані, Ємені [1].

За даними Гельсінської спілки, незважаючи на існування значної кількості нормативно-правових актів, що регулюють різні аспекти захисту прав дітей в Україні, «сьогодні дуже мало правових норм, які встановлюють особливості правового регулювання правового регулювання права дітей в умовах збройного конфлікту» [2, с. 28]. Отже, наразі постає завдання розробки дієвого механізму соціально-правового захисту дітей, що перебувають в зоні військових конфліктів, та тих, що вдаються до переміщення всередині країни, спасаючись від війни. Це є нагальною проблемою міжнародного гуманітарного права, національних систем права, бо в надзвичайних ситуаціях діти завжди повинні отримувати необхідний захист у першу чергу [3, с. 10].

Серед наукових досліджень, що спрямовані на аналіз соціально-правового захисту дітей, варто відзначити О. О Мордань, О. В. Пономаренко, Н. М. Савельєва, Р. В. Чубук, С. Ю. Чернета та ін. Однак сучасний стан вирішення проблем ВПО надзвичайно актуалізує дане питання, особливо в плані правового захисту дітей-переселенців.

Отже, мета даної роботи – дослідити процес становлення механізму правового забезпечення прав дітей-переселенців в Україні на поточному етапі.

В Україні на березень 2017 року на офіційному обліку знаходиться 1,628 млн. осіб внутрішніх переселенців через анексію АР Крим та збройний конфлікт на Сході України. Кожний 6 переселенець в Україні – це дитина. На загальному неблагополучному тлі із захистом прав переселенців, ситуація із забезпеченням прав дитини є критичною [4]. За даними делегації України під час відкритих дебатів Радбезу ООН щодо дітей та збройних конфліктів, 68 дітей загинули і 186 отримали поранення на Сході України з початку конфлікту [5]. За повідомленням ЮНІСЕФ, за період конфлікту на Сході України загалом постраждало близько 580 тис. дітей [6].

Розмірковуючи про розробку спеціального механізму правового забезпечення прав дітей у кризових ситуація, вчені виділяють декілька їх категорій, як таких, що постраждали від конфлікту. А. Пшенична зазначає, що в умовах проведення АТО в Україні потребують спеціального механізму правового забезпечення своїх прав дві категорії дітей, яких вона умовно поділена на дітей, переміщених з тимчасово окупованих територій та районів проведення антитерористичної операції, та дітей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження [7, c. 53]. Д.Чижов цей перелік доповнює категорією дітей учасників бойових дій, які брали участь в антитерористичної операції, померли, загинули, оголошені померлими та/або оголошені безвісти зниклими [8].

Перші кроки в розробці соціально-правового механізмц захисту дітей-пересенців зроблені ще в 2014 році, коли ВР України було прийнято ряд законів [9], норми яких містили лише загальні, недеталізовані положення щодо забезпечення правового захисту дітей під час збройного конфлікту. Питання щодо навчання дітей учасників бойових дій і дітей, батьки яких загинули під час участі в антитерористичній операції розглянуто в Указі Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення додаткових соціальних гарантій окремих категорій громадян» від 29 жовтня 2014 року [10].

Слід зазначити, що переважна більшість законодавчих змін 2015 р. стосувалася саме дітей, які переміщені з тимчасово окупованої території та зони АТО. Було посилено контроль за дотриманням прав дітей з вразливих категорій – дітей, що прибули з окупованих територій та зони проведення АТО без супроводу законних опікунів (виявлення таких дітей, фіксування факту наявності таких дітей, реєстрація, збір та обробка інформації щодо зв’язку з законними опікунами та іншими близькими родичами), порядок отримання дітьми статусу ВПО, а також статусу дитини, що позбавлена батьківського піклування, матеріального забезпечення, пільг на проживання у гуртожитках, навчання, відпочинок та оздоровлення тощо. На розгляді знаходяться законопроекти щодо внесення змін до порядку реєстрації дітей-ВПО, спрощення процедури реєстрації факту народження дитини, подано на розгляд ініціативу щодо зміни строків подання документів для отримання державної допомоги у зв’язку з народженням дитини. Однак внесення змін триває занадто повільно.

Тривалий час єдиною спеціальною правовою нормою, що врегульовувала статус дитини в умовах збройного конфлікту, було положення статей 30-33 Закону України «Про охорону дитинства» [11], проте вони не відповідали ситуації, що складалася в Україні. Ситуація змінилася з прийняттям Верховною Радою України 26 січня 2016 року Закону України «Про внесення змін до деяких законів України, спрямованих на посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми» [12]. З метою вдосконалення системи забезпечення прав дітей в Україні, удосконалення механізмів та процедур прийняття рішень щодо захисту дитини за місцем її фактичного перебування, розвитку соціальних послуг з підтримки сімей із дітьми, які потрапили в складні життєві обставини, постраждали внаслідок воєнний дій чи збройних конфліктів були внесені зміни та доповнення в ряд нормативно-правових актів:Сімейний кодекс України; Закон України «Про місцеве самоврядування»; «Про місцеві державні адміністрації»; «Про охорону дитинства»; «Про соціальні послуги»; «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»; «Про безоплатну правову допомогу»; «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; ряд норм чинного законодавства України приведено у відповідність до Конвенції ООН про права дитини.

Норми цього Закону України [12] спрямовані на посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми. Зокрема, посилено спрямованість законодавства на вдосконалення механізмів попередження соціального сирітства; захист дітей, які постраждали внаслідок воєнний дій чи збройних конфліктів; забезпечення права кожної дитини виховуватись у сім’ї, перш за все в рідній; визначено повноваження органів опіки та піклування щодо захисту прав та інтересів внутрішньо переміщених дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування; розширено повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо розвитку соціальних послуг з підтримки сімей з дітьми, які потрапили в складні життєві обставини; створено правові підстави для тимчасового влаштування дітей у сім’ї патронатних вихователів і запровадження послуги «сімейного патронату».

Проблема дітей-пересенців знайшла відображення у ЗУ«Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» [13]. Окремі положення цього Закону дозволять забезпечити оперативне влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї українців у тому числі шляхом усиновлення, а також вирішувати інші проблеми дітей і сімей, які віднесені до компетенції органів опіки та піклування.

Зазнав змін та доповнень і Закон України «Про охорону дитинства» [14]. Перш за все внесені зміни та доповнення спрямовані на вдосконалення системи захисту дітей шляхом введення механізму прийняття рішень щодо дитини на основі принципу «забезпечення найкращих інтересів дитини». Також викладено Закон доповнено статтею 301 «Захист дітей, які постраждали внаслідок воєнний дій чи збройних конфліктів».

У новій редакції змінено статтю 30 і визначено поняття «дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах» і «дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів», уточнено поняття та заходи їх соціального захисту. Законодавці акцентують увагу на тому, що державна політика у сфері охорони дитинства має, перш за все, передбачати заходи з розвитку послуг для підтримки сімей з дітьми.

Також ст. 30 Закону України «Про охорону дитинства» («Заборона участі дітей у воєнних діях і збройних конфліктах») визначає, що участь дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, створення дитячих воєнізованих організацій та формувань, пропаганда серед дітей війни і насильства забороняються. Також дана стаття забороняє вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання дітей з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання дітей у воєнних діях і збройних конфліктах, залучення та/або втягування дітей до не передбачених законами України воєнізованих чи збройних формувань. Особи, винні у зазначених діях, мають нести кримінальну відповідальність. Проте дана норма досі ніяк не підкріплена відповідними змінами до Кримінального кодексу України, отже, натепер відсутні правові механізми притягнення до відповідальності за втягування або використання дітей у воєнних діях чи збройних конфліктах. До того ж, дана норма не є достатнім втіленням у національному праві норм Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах. Перепоною до притягнення до відповідальності осіб, винних у втягуванні дітей у збройний конфлікт, є також гальмування ратифікації Україною Римського Статуту Міжнародного кримінального суду, що містить положення щодо визнання злочином протизаконних дій щодо дітей у ході військових конфліктів.

Досі є ще велика кількість проблем, з якими стикаються сім’ї з дітьми на новому місці перебування, що потребують нормативно-правового регулювання. Так, за повідомленням директора Харківського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді О. Хватинець, в області офіційно зареєстровано 1976 сімей переселенців, у яких 2823 дитини. До послуг благодійного фонду «Станція Харків» тільки з листопада 2014 р. по березень 2015 р. на волонтерський пункт на Південному залізничному вокзалі Харкова звернулося 4509 осіб, з них майже 900 – діти. Намагання пристосуватися до нових умов проживання часто призводить до випадків тривалої позитивної дискримінації переселенців, коли їм надаються місця у дитячих дошкільних установах позачергово або вони звільняються від фінансової участі в житті класу. Відсутність правових підстав таких «поступок» щодо переселенців часто негативно впливає на ставлення до них з боку приймаючої спільноти.

Таким чином, можна зробити висновок, що процес становлення механізму нормативно-правового захисту дітей-переселенців триває. Враховуючи той факт, що дитина все ще не стала на законодавчому рівні суб’єктом, що має права, повага до людської гідності дитини та її правосуб’єктність має бути відображена у національних правових підходах та політиці. Разом із закріпленням ряду важливих законодавчих норм щодо гарантування прав дітей внутрішніх переселенців є й питання, що потребують подальшого соціально-правового регулювання. Необхідно створити комплексну програму, спрямовану на вирішення нагальних проблем із дотриманням прав дітей, які постраждали від збройного конфлікту та дітей з числа ВПО, яка охоплювала б усі категорії дітей і не допускала б виключень. Дії на забезпечення прав дитини державою мають отримати відповідне фінансування. Обов’язковим є прийняття спеціального законодавства, яке б криміналізувало втягування дітей у збройні конфлікти та ін.

Література

1. Доклад Специального представителя Генерального секретаря по вопросу о детях и вооруженных конфликтах от 25 июля 2016 года. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://documents-ddsny. un.org/doc/UNDOC/GEN/N16/234/91/PDFN1623491.pdf?OpenElement

2. Дитинство під прицілом: права дитини в умовах збройних конфліктів на сході України: науковевидання / [О. А. Біда, А. Б. Блага, О. А. Мартиненко, П. І. Пархоменко, М. Г. Статкевич, С. В. Тарабанова]; за заг. ред. А. П. Бущенка / Українська Гельсінськаспілка з прав людини. – К., КИТ, 2016. – 82 с.

3. Рахимов С. Ф. Международно-правовая защита детей в период вооруженных конфликтов в деятельности международных организаций и в практике международных уголовных судебных органов: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.12 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / С. Ф. Рахимов. – М., 2010. – 27 с.

4. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми» № 2254 від27 лютого 2015 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54211

5. 68 дітей загинули за час конфлікту на сході України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.volynpost.com/news/72931-68-ditej-zagynulyza-

6. Ukraine Humanitarian Situation Report No. 53. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https:// www.unicef.org/appeals/files/UNICEF_Ukraine_

7. Пшенична А. В. Адміністративно-правове забезпечення прав дітей в умовах проведення антитерористичної операції : дис. канд. юр. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Пшенична Аліна Володимирівна – Київ, 2016. – 238 с.

8. Чижов Д. Соціально-правовий захист прав дітей в умовах проведення ато в Україні/ Д. Чижов // Підприємство, господарство і право. – 2017. № 1. – С. 96-101.

9. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України: Закон України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 26. – Ст. 892.

10. Про невідкладні заходи щодо забезпечення до податкових соціальних гарантій окремих категорій громадян : Указ Президента України від 29 жовтня 2014року № 835/2014 // Офіційний вісник України. – 2014. – № 88. – Ст. 2516.

11. Про охорону дитинства : Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.

12. Про внесення змін до деяких законів України, спрямованих на посилення соціального захисту дітей та підтримки сімей з дітьми : Закон України від 26 січня 2016 року № 936-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 10

13. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб : Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ // Відомості ВР України. – 2015. – № 1. – Ст. 1.

14. Про охорону дитинства : Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.