Самілик Ю.І.
студент 3 курсу
факультету педагогіки та психології
Глухівського НПУ ім. О.Довженка
Науковий керівник Цись Д.І.
Формування у майбутніх
вихователів позитивної мотивації до здоров’язбереження
дітей дошкільного віку
Анотація. У статті зроблено
спробу проаналізувати проблему мотивації у майбутніх вихователів до навчання у здоров’язберігаючому освітньому процесі. Виявлено чинники,
що впливають на мотивацію студентів до здоров’язбереження
дітей дошкільного віку.
Сучасне суспільство висуває до випускника вищого
навчального закладу особливі вимоги, серед яких важливе місце займає високий
професіоналізм, активність і творчість. Процес удосконалення підготовки
майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів в умовах сучасної освіти
достатньо складний і зумовлений багатьма чинниками. Одним із таких чинників є
ступінь адекватності мотиваційних установок вступу до ВНЗ і отримуваної
професії [1].
Отже, увага педагогів повинна бути орієнтована на
посилення пізнавальних і соціальних
мотивів майбутніх вихователів до збереження й зміцнення здоров’я дітей та
власного здоров’я під час навчання у вищому навчальному закладі.
У більшості досліджень
мотиваційної сфери педагогів та у підготовці дошкільних працівників у вищому
навчальному закладі приділяли увагу С.А. Козлова, Т.С. Комарова, В.І. Петрова,
Л.В. Поздняк, Л.Г. Сємушіна,
А.М. Троян, О.Л. Хомаєва, В.І. Ядешко.
Необхідність виховання і розвитку мотивації до здоров’язбереження
студентів розглянуті в дослідженнях педагогів-валеологів
М.М. Амосової, Г.А. Апанасенко,
Е.Н. Вайнера, В.В. Колбанової,
О.А. Сиротіної, Л.Г. Татарникової,
А.Г. Щедриної.
Таким чином, серед педагогічних умов становлення
майбутнього професіонала важливе місце займає мотивація, пов’язана з
реалізацією соціальних потреб вищого порядку, що стають основним спонукаючим чинником людини до творчої активності в
будь-якій сфері діяльності, а саме у підготовці майбутнього вихователя
дошкільного навчального закладу.
Однією з найбільш гострих проблем сучасності є
підготовка професіоналів до здоров’язбереження
освітньої діяльності в дошкільному навчальному закладі. Мотивація до збереження
здоров’я дітей майбутніми вихователями практично не висвітлюється в сучасних
дослідженнях. Вищі навчальні заклади не завжди орієнтують майбутніх фахівців на здоров’язбереження,
тоді як дошкільні навчальні заклади потребують
грамотного, творчого, обізнаного працівника з даної галузі. Знання
специфіки цієї роботи студенти отримують у процесі вивчення курсу «Теорія та
технологія валеологічної освіти дошкільників» і закріплюють
під час проходження педагогічної
практики. Досвід роботи у ВНЗ показав, що студенти часто не бачать перспектив у
здоров’язберегаючій діяльності, зосереджуються у
процесі навчання лише на роботі вихователя. Недостатня мотиваційна готовність
майбутніх вихователів до виконання обов’язків щодо збереження та зміцнення
здоров’я спонукає визначити та обґрунтувати підходи до реалізації здоров’язбереження дітей та власного здоров’я в освітньому
процесі.
Ефективний мотиваційний освітній здоров’язберігаючий процес припускає, що освітня діяльність
студентів повинна будуватися на творчій основі, при обов’язковому праві на
вибір змісту, способів реалізації й оцінки результатів діяльності що
виконується самим студентом [2].
Цікаві результати представлені в дослідженні,
проведені А.М. Гендіним і М.І. Сергєєвим [2]. За результатами опитування студентів про
чинники, що значною мірою характеризують мотивацію до здорового способу життя:
«свідоме і відповідальне відношення до свого здоров’я», «відсутність шкідливих звичок»,
«регулярна фізична активність», респондентами були відмічені і такі, як
«задоволення умовами свого навчання» і «задоволеність змістом свого навчання».
На жаль, автори досліджень не конкретизували, що мається на увазі під умовами
навчання. Ми вважаємо, що тут можна виділити, принаймні, два аспекти: зовнішні
умови і емоційний фон. Зовнішні умови організації освітнього процесу повинні
відповідати всім гігієнічним вимогам та санітарним нормам освітньої установи.
Наявність сприятливого емоційного фону навчальної діяльності студентів багато в
чому залежить від компетентності професорсько-викладацького складу з питаннь здоров’язберігаючих
освітніх технологій і створення гуманно орієнтованих педагогічних умов.
Критерієм якості здоров’язберігаючого
освітнього середовища науковцями розглядається здатність цього середовища
забезпечити всім суб’єктам освітнього процесу систему можливостей для
ефективного особистісного саморозвитку з одночасним збереженням рівня здоров’я,
тобто іншими словами відсутністю його погіршення. В залежності від позицій учасників навчально-педагогічних
відносин В.І Панов виділяє наступні варіанти
суб’єкт-суб’єктної взаємодії [3, 87-88]:
1) суб’єктно-відособлений, коли кожен з компонентів реалізує активну
позицію стосовно іншого як об’єкту своєї активності, впливаючи на нього.
Навчальна ситуація носить характер взаємного нерозуміння, тому провокує у
студента ситуативну активність репродуктивного типу;
2) спільно-суб’єктний або полісуб’єктний,
коли взаємодія між учасниками освітнього процесу має характер сумісної дії з
урахуванням суб’єктних особливостей іншого, але не припускає і не вимагає зміни
своєї власної суб’єктності (студент переслідує мету скласти іспит хоч би на
«задовільно», а педагог – сформувати у нього базові поняття з дисципліни –
кожен учасник залишається тим, ким він був до початку взаємодії);
3) суб’єктно-породжуючий,
коли взаємодія має спільно-розподілений характер, оскільки підпорядкований
єдиній меті, досягнення якої неможливе без об’єднання її суб’єктів в якусь
суб’єктну спільність. Це вимагає від суб’єктів взаємного обміну способами і
операціями спільно виконуваної дії їх привласнення (інтеріорізація
і екстеріорізації) і, отже, зміни своєї суб’єктності.
Таким чином, однією з функцій
педагога в здоров’язберігаючому освітньому процесі є
діяльність щодо посилення мотивації студентів до навчальної діяльності. Ця
функція реалізується за допомогою створення позитивного емоційного фону на
навчальних заняттях через доброзичливе і уважне ставлення до студентів;
заохочення позитивних, навіть незначних досягнень в їх навчальній діяльності;
обґрунтоване оцінювання її результатів; чіткі і зрозумілі студентам критерії
оцінки; проблемність викладу матеріалу дисципліни; забезпечення професійної
спрямованості навчальних завдань; створення ситуацій успіху; заохочення
соціальної активності студентів тощо. Подібні прийоми сприяють посиленню
мотивації студентів до навчальної діяльності і, як наслідок, забезпечення
виховання гармонійної, цілісної особистості, здатної до творчої і активної
життєдіяльності у педагогічному процесі для реалізації здоров’язбереження.
1. Бадмаева Н.Ц. Влияние
мотивационного фактора на развитие
умственных способностей
/Н.Ц. Бадмаева // Режим доступа
: http : //mexus.ru/vliyanie-motivacionn.
2. Гендин А.М. Студенты
о здоровом образе жизни: желаемая ситуация и реальная действительность / А.М. Гендин,
М.И. Сергеев // Теория и
практика физической культуры.
– 2007. – № 7. – С. 15 – 19.
3. Панов, В.И. Психодидактика образовательных
систем : теория и практика / В.И. Панов.
– СПб. : Питер, 2007. – 352
с.