УДК 69.003

Т.М. Іщенко

Київський національний університет будівництва та архітектури

Особливості менеджменту виконання інвестиційно-будівельних програм державно – приватного партнерства

З метою формування грамотної економічної політики, підвищення інноваційційної активності, конкурентоспроможності, а також протидії негативним наслідкам фінансової кризи в сучасній Україні представляється доцільним створення умов для ефективної взаємодії держави і приватного бізнесу. В даний час практично всі ключові міністерства та відомства беруть участь у розвитку різних механізмів державно-приватного партнерства. При цьому Україна спирається на практику західних країн, яка себе виправдала. Іншими словами, у сформованій економічній і політичній ситуації аналіз та розробка нової для країни методології господарських відносин на основі партнерства держави і бізнесу є актуальним завданням як у теоретичному, так і в практичному плані.

Загалом, зміст і інтерпретація поняття державно-приватного партнерства різними авторами в істотній мірі залежить не тільки від наведених ними об'єктивних наукових аргументів, але і від їх ціннісно-ідеологічної позиції.

Провівши порівняльний аналіз існуючих визначень поняття «державно-приватне партнерство», більшість науковців схильні до думки, що це взаємовигідна співпраця держави, бізнесу, суспільства на договірній контрактній основі оформленій на певний строк. Аналіз сутності поняття ДПП подано на рис.1.

Тому, в реаліях сьогодення, в форматі реалізації проекту державно-приватного партнерства в межах контракту життєвого циклу можливе застосування такої форми ДПП як договір про спільну діяльність. Відповідно до глави 77 Цивільного кодексу України (ЦКУ) за договором про спільну діяльність (СД) сторони зобов’язуються спільно діяти для досягнення певної мети, що не суперечить закону.

СД здійснюється: 1) на підставі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або 2) без такого об’єднання. Укладаючи договір про СД необхідно врахувати деякі аспекти:

· Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, і все, що отримано в результаті спільної діяльності, стає їхньою спільною частковою власністю, якщо інше не передбачено договором (п. 1 ст. 1134 ЦКУ). Право спільної часткової власності регулюється статтями 356 — 367 ЦКУ. Зокрема, Кодексом передбачено, що для реалізації права спільної часткової власності необхідна згода співвласників майна (ч. 1 ст. 358).

Рис.1. Аналіз сутності поняття ДПП

Джерело: розроблено автором.

· Згідно ч. 2 ст. 1134 ЦКУ ведення бухгалтерського обліку спільного майна може бути довірено одному з учасників. Відповідно до П (С) БО 12 і Податкового кодексу (ПКУ):

- оператор спільної діяльності веде бухгалтерський облік спільної діяльності без створення юридичної особи окремо від результатів власної господарської діяльності і складає окремий баланс та відповідні форми фінансової звітності спільної діяльності без створення юридичної особи (абз. 8 п. 19 П (С) БО 12);

- окремий податковий облік спільної діяльності ведеться учасником, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору про СД (абз. 7 п.п. 14.1.139 ПКУ).

· Таким чином, сторони повинні домовитися про те, хто буде вести бухгалтерський і податковий облік СД, і відобразити результат досягнутого консенсусу в договорі.

· У відносинах з третіми особами учасник діє від імені всіх учасників на підставі виданої йому довіреності, або в рамках повноважень, передбачених договором (ч. 2 ст. 1135 ЦКУ). Затвердженої форми довіреності немає, оформляється вона в довільній формі.

· Кожен учасник має право запитувати для ознайомлення всі документи, що стосуються СД (ст. 1136 ЦКУ).

· Покриття загальних витрат і збитків здійснюється за домовленістю. Якщо такої домовленості немає — витрати та збитки відшкодовуються пропорційно вартості вкладів у спільне майно (ст. 1137 ЦКУ).

· Якщо інше не передбачено договором, прибуток від спільної діяльності також розподіляється пропорційно вкладам учасників (ст. 1139 ЦКУ).

Учасники в межах спільної діяльності вважаються окремим платником податку (абз. 6 п.п. 14.1.139 ПКУ). При цьому, як вже зазначалося вище, один з учасників, уповноважений на це сторонами, повинен вести податковий облік СД. Він ведеться окремо від обліку діяльності самого учасника.

Якщо договір укладений між платником податку на прибуток і неплатником, то уповноваженою особою може бути тільки платник податку на прибуток. Договори про СД підлягають постановці на облік в податковому органі.

Для цілей оподаткування податком на прибуток відносини між учасниками СД прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів (153.14.5 ПКУ). Передачу основних засобів і нематеріальних активів як внеску до СД учасник відображає в порядку, передбаченому пунктами 146.13-146.15 ПКУ для продажу таких об’єктів. У податковому обліку СД отримані об’єкти основних засобів і нематеріальних активів підлягають амортизації. Внески у спільну діяльність не включаються до доходу СД, а в разі їх повернення — до доходу учасників СД (п.п. 136.1.3 і 136.1.14 ПКУ).

Прибуток, що виплачується учасникам спільної діяльності, особою, уповноваженою вести облік СД, оподатковується за основною ставкою податку (у 2014 році — 18%) до/або під час її виплати (п.п. 153.14.3 ПКУ).

Збитки від СД переносяться на зменшення доходів наступних періодів в тому ж порядку, що й збитки звичайного підприємства (п.п. 153.14.4 ПКУ).

Уповноважена особа подає до податкового органу декларацію про результати спільної діяльності (декларація про результати спільної діяльності на теріторії України без створення юридичної особи) за періоди: квартал, півріччя, три квартали та рік відповідно до форми затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України.

Згідно з п.п. 196.1.7 ПКУ, передача товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів СД, вважається поставкою таких товарів (робіт, послуг), а тому такі операції обкладаються ПДВ. Відповідно зареєструвати як платника ПДВ спільну діяльність можна буде зареєструвати за бажанням або тоді, коли обсяг поставлених нею товарів (робіт, послуг) перевищить 300 000 грн. (протягом 12-ти послідовних календарних місяців).

Бухгалтерський облік спільної діяльності без створення юридичної особи регламентують Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" та Методисними рекомендаціями з бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи.

Відповідно на підставі балансу СД кожен учасник відображає у відповідних статтях своєї звітності:

- активи СД, які він контролює, або свою частку у спільно контрольованих активах;

- зобов’язання, взяті ним для ведення СД;

- свою частку в спільно взятих зобов’язаннях.

Діючими нормативними документами не передбачена необхідність подання фінансової звітності спільної діяльності без створення юридичної особи в будь-які державні органи. Фактично, вона потрібна лише для того, щоб з її допомогою учасники могли скласти свою звітність. Але в умовах застосування ДПП через звітність СД можна контролювати реалізацію проектів ДПП.

Література:

1. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.12.2011р. N 1873 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=322074&cat_id=293536 – Назва з екрана.

2. Податковий кодекс України: від 02.12.10 р. № 2755-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 – Назва з екрана.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 р. N 91 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0284-00 – Назва з екрана.

4. Форма Податкової декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи та Порядок ведення обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.12.2013 р. № 810 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0212-14 – Назва з екрана.

5. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 – Назва з екрана.