аспірант Гашеєва А.О.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Якість зерна як необхідна складова конкурентоспроможності підприємства

Зерно є найважливішим продуктом сільського господарства і основою харчування людини. З поля воно у величезних кількостях зосереджується на елеваторах і складах. Кожна партія характеризуються різноманітними властивостями. Для умов зберігання зерна необхідно враховувати показники його якості. Від якості зерна залежить ціна та прибуток підприємства. Звідси і випливає необхідність розробки товарної класифікації зерна, а також необхідність його стандартизації.

Стандарти розробляються на основі всебічного вивчення властивостей зерна різних культур з урахуванням різних зовнішніх і внутрішніх факторів: ґрунту, клімату, географічного положення, сортів і т. д.

Стандартизація повинна відображати ботанічні, морфологічні та фізіологічні особливості зерна і водночас ті показники його якості, які визначають його борошномельні, круп'яні, хлібопекарські та інші технологічні властивості.

Залежно від показників якості м’яку пшеницю поділяють на 6 класів (класи 1÷3 група- А, класи 4÷5 – группа Б і клас 6).

Тверду пшеницю залежно від показників якості поділяють на 5 класів. Основними показниками якості твердої пшениці згідно ДСТУ 3768:2009 є натура, вологість, склоподібність, зернова домішка, сміттєва домішка, сажкове зерно, масова частка білка, число падання

М’яку пшеницю групи А використовують для продовольчих (переважно борошномельна та хлібоперкарська промисловості) потреб і для експортування. Пшеницю групи Б і 6-й клас використовують на продовольчі і непродовольчі потреби та для експортування.

Вміст білка в зерні визначають за методикою К’єльдаля, вміст клейковини та її якість – згідно з ГОСТ 13568 - 68.

За вимогою замовника у зерні м’якої та твердої пшениць можуть визначатися інші показники якості, які є не класоутворюючими (кількість і якість клейковини, сила борошна за альвеографом, індекс седиментації тощо) у відповідності із визнаними у світі затвердженими методиками [4].

За останні роки показники якості зерна озимої пшениці в традиційних зонах її вирощування погіршились і не відповідають сучасним стандартам. Формування якості зерна є тривалим процесом. Фізико-хімічні властивості зерна можна змінювати як селекційним шляхом, так і за рахунок застосування різних агротехнічних заходів, внесення добрив і системи захисту рослин.

Сучасні високопродуктивні сорти пшениці озимої характеризуються підвищеними вимогами до родючості ґрунту, вмісту вологи в ньому та

його чистоти від бур'янів. У зв’язку з цим зростає роль попередників за

вирощування таких сортів [2].

Пшениця озима вимоглива до попередників. Після проведеного дослідження було визначено, що найбільша врожайність пшениці озимої була після чистого пару, менша – після кукурудзи на силос.

Одним з найважливіших факторів поліпшення якості зерна є родючість ґрунту. При вирощуванні озимої пшениці на ґрунтах з високим вмістом гумусу (5,4-5,6%) її зерномістить15,6% білка, а з низьким (2,7-3,0%) –12,4% [1]. Крім того, в зоні Степу найкращі умови для формування високоякісного зерна створюються в роки, коли вегетація рослин відбувається за достатніх запасів продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту (140-150 мм), теплої погоди та помірних опадів у період «трубкування – налив зерна»[3].

Одним з найважливіших критеріїв оцінки якості зерна пшениці в світовій практиці є вміст білка в зерні (борошні). Існує чітке поняття – мінімум вмісту білка, яке буквально означає: якщо в зерні 9-10% білка, то про задовільну якість борошна з такого врожаю говорити не варто.

Мінімум білка в українській пшениці для забезпечення задовільної якості має становити 12%.

Таким чином, проблему поліпшення якості зерна озимої м’якої пшениці слід розглядати в напрямку підвищення родючості ґрунтів, створення генетичних моделей сортів згідно з міжнародними стандартами якості продукції, визначення якості за аналогічними схемами в наукових установах зони Степу. Звичайно, пріоритет у вирішенні цього важливого питання належить селекційній роботі, що дасть змогу вийти за межі досягнутих показників якості.

Література

1. Жемела Г.П. Агротехнічні основи підвищення якості зерна / Г.П. Жемела, А.Г. Мусатов.–К.: Урожай, 1989. –160 с.

2. Невмивако Т. В. Вплив попередників на врожайність і якість зерна пшениці озимої // Вісник аграрної науки. – 2008.–№4. – С. 74–76.

3. Озимая пшеница / Под ред. С.М. Бугая.–К. Урожай, 1969. –492 с.

4. Пшениця. Технічні умови : ДСТУ 3768:2010. – [Чинний від 2010-04-01]. –К. : Держспоживстандарт України, 2010. –14 . – (Національний стандарт України).