Экономические науки/ 10.Экономика предприятия

Д.е.н., проф. Маслак О.І., студентка Волкова Ю.В.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

Інноваційне середовище та роль інтелектуальної власності у ньому

У ринкових умовах господарювання для економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності економіки важливу роль відіграють наукові знання та їх технологічне застосування. Саме невичерпний потенціал науки і техніки стає домінуючим вектором економічного зростання, формує інноваційний тип розвитку, який здійснюється через сукупність процесів зародження нового та його втілення у всі сфери людської діяльності.

Вивченню широкого кола питань, пов'язаних з інтелектуальною власністю у її взаємозв'язку з інноваціями, присвячено праці як зарубіжних, так і вітчизняних провідних спеціалістів і науковців.

Відомими зарубіжними авторами, які працювали над вирішенням проблем з розвитку інноваційного середовища та інтелектуальної власності як підсистеми у ньому, є Т. Петерс [7], С. Хаген [10].

Серед авторів країн СНД, які досліджують зазначену проблему, слід відзначити і. А. Близнеця [2], В.Б. Кримов [4] та інших.

Проблеми інноваційного середовища та роль інтелектуальної власності у ньому досліджували такі вітчизняні вчені та фахівці, як Г.О. Андрощук [1], З.В. Герасимчук [3] та інші.

Інтелектуалізація наукових і виробничих процесів супроводжується витісненням із світових ринків застарілих технологій і появою нових, заснованих на перспективних знаннях продуктів. Зміна технологічних укладів зумовлює і зміни акцентів у порівняльних перевагах, що визначатимуть геополітичну конкуренцію ХХІ століття. Особливість таких переваг полягає у тому, що інтелектуальна складова відкриває можливість для усіх країн світу бути учасниками майбутнього технологічного прориву.

Зазначимо, що сучасне інноваційне середовище – це взаємодія нелінійного характеру виробництва, досягнень науки, маркетингу та користувачів при з'ясуванні попиту клієнтів на пропозицію постачальників. Тому суттєвим елементом інноваційного середовища, реалізації безперешкодного поступового розвитку виробництва, високої його конкурентоспроможності є використання широкого спектру об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ).

Можна стверджувати, що, на жаль, об'єкти права інтелектуальної власності з великими труднощами втілюються у виробництво, проте однозначно можна визнати, що найвпливовіші міжнародні організації у сфері інтелектуальної власності (ВОІВ та ЄПО) відносять Україну до держав з високим інтелектуальним потенціалом.

Світовий досвід свідчить, що успішний перехід економіки на шлях інноваційного розвитку потребує посилення регулюючої ролі держави у сфері охорони прав інтелектуальної власності.

Чітко визначені права інтелектуальної власності мають велике значення з огляду на залучення патентованих технологій й інвестицій до інноваційних проектів. Слабка охорона й захист об'єктів права інтелектуальної власності негативно впливають на інвесторів. У цьому аспекті патент розглядається як інструмент, що регулює трансфер технологій та створення нових галузей промисловості. Інтеграція України у світовий економічний простір не може залишатися під впливом внутрішніх чинників, а має набувати рис керованого державного процесу трансформації торговельного режиму на засадах СОТ.

Державне регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності повинне бути спрямоване на розв'язання таких завдань, як примноження науково-технічного потенціалу країни, захист національних інтересів товаровиробників, забезпечення технологічної безпеки України тощо.

На сьогоднішній день необхідно відзначити, що основними причинами низької інноваційної активності є: відсутність фінансування перспективних проектів для їх комерційної реалізації; недостатність правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності, яку необхідно отримувати в іноземних державах; відсутність сучасних маркетингових досліджень міжнародного ринку товарів і послуг. Все це потребує коштів, яких не мають українські науково-дослідні організації та установи, а також малі та середні підприємства. Результатом такого стану справ є науково-технологічне аутсайдерство України, міграція інтелектуального потенціалу, втрата значних валютних коштів, які мали б надходити від продажу ліцензій та експорту наукоємної продукції.

Тому, найголовнішим завданням, на сьогодні, постає створення законодавчої бази у сфері інтелектуальної власності, що відповідає міжнародним нормам, запровадження ефективних механізмів захисту прав інтелектуальної власності та розбудова дієздатної інфраструктури, що забезпечуватиме реалізацію законодавчих норм для просування національної продукції на світовий ринок інтелектуальної власності.

Отже, зазначимо, що високий ступінь інтернаціоналізації інноваційної діяльності посилює значення її національних засад унаслідок потужних зв’язків науки та процесу впровадження інновацій із інституційними умовами конкретної країни, можливістю доступу до фінансових та кадрових ресурсів. Використання інтелектуальної власності у виробництві на основі її трансформації в інноваційний продукт є основною перспективою для забезпечення економічного зростання в Україні. Тому вирішення питань інтелектуальної власності й ефективного використання знань завдяки повномасштабному інформуванню та нарощуванню інтелектуального потенціалу є основою інноваційного середовища.

Література:

1. Андрощук Г.А. Обеспечение экономической безопасности в сфере интелектуальной собственности // Проблемы и перспективы инновационного развития экономики: Материалы ХV Международной научно-практической конференции (Алушта, 13–18 сентября 2010). – 2010. – С. 11–19.

2. Близнец А.И. Роль интеллектуальной собственности в условиях становления общества знаний // Инновации. – 2011. – №1. – С. 4–7.

3. Герасимчук З.В. Теоретичні засади забезпечення конкурентоспроможності регіону // Економіст.– 2011.– №11. – С. 34–37.

4. Крымов В.Б. Региональная инновационная система // Инновации.– 2010.– №5. – С. 118–122.

5. Кужель Е.В. Інтелектуальна власність як складова інноваційного середовища в регіонах / Е.В. Кужель, В.І Матюшенко // Актуальні проблеми економіки. – 2013. – № 6 (132). – С. 185-190.

6. Луцків О. Інтелектуальна складова інноваційної моделі економічного зростання / О. Луцків // Соціогуманітарні проблеми людини. – 2010. – № 3. – С. 97-103.

7. Петерс Т., Уотермен Р. В поисках эффективного управления. – М.: Прогресс, 1986. – 237 с.

8. Рубан В. Інноваційна модель стратегічного розвитку України: методологія і досвід / В. Рубан, О. Чубукова, В. Некрасов // Економіка України. – 2010. – № 6. – С. 14-19.

9. Федулова Л.І. Інтелектуальна власність у національній інноваційній системі: Науково-аналітична доповідь / Л.І. Федулова, Г.О. Андрощук, В.К. Хаустов. – К., 2010. – 216 с.

10. Хаген С. Опыт передачи технологий в университетах Великобритании // Территории инноваций: опыт регионального развития: Материалы ІІІ Международного форума «От науки к бизнесу». – СПб., 2009. – С. 269–274.