Cучасний розвиток внутрішньої торгівлі України

Сьогодні можна говорити ринкові перетворення про певні соціально-економічні наслідки. Сьогодні майже всюди видно позитивні результати ринкових перетворень: неабиякий асортимент запропонованих товарів, відсутність ажіотажних від попиту черг тощо. Сучасний період характеризується певними труднощами для торгівельної галузі, що робіть все більш нагальною проблему інноваційного розвитку галузі. Наразі український ринок знаходиться в проміжному стані, коли сучасні інноваційні технології поєднуються та співіснують з більш простими технологіями радянської доби [1, С. 243-244].

Характерною рисою сучасного етапу розвитку торгівлі є важлива роль цього виду економічної діяльності у забезпеченні зайнятості населення, а відповідно, і у формуванні його грошових доходів, забезпеченні всіх верств населення необхідною для них якісною, вітчизняною продукцією, створення прибутку для суб’єкта підприємницької діяльності, забезпечує збільшення внутрішнього валового продукту, і як результат цього – створює добробут населення та економічний розвитку України в цілому. Тому дана тема є актуальною для сьогодення.

Найбільший внесок у дослідження цього питання зробили такі дослідники вітчизняної торгівлі як А.А. Мазаракі, Л.О. Лігоненко, Ю.П. Яковлєв , С.А. Крекотун, В.Я. Влялько, Н.М. Ушакова, Марцин B.C. та інші.

Метою статті є визначити особливості розвитку сучасної внутрішньої торгівлі України, а саме оптової та роздрібної торгівлі.

Проблемами внутрішньої торгівлі в Україні на даний час є: 1) велика собівартість продукції, яку виготовляють вітчизняні виробники; 2) значна частка імпорту продукції; 3) деяка розосередженість сфери торгівлі, її поширеність у різних видах та формах.

На сучасному етапі розвитку внутрішньої торгівлі України відбуваються складні процеси та глибокі трансформації: демонополізація, лібералізація, структурна перебудова, економічна інтеграція, інтернаціоналізація оптового і роздрібного секторів. Вони формують нову модель сфери торгівлі. Відтак, торгівля переходить із галузевої на функціональну модель[2, С. 301].

Внутрішня торгівля поєднує оптову та роздрібну торгівлі. У новій функціональній структурі найбільш проблематично розвивається оптова торгівля, на яку припадає найбільша питома вага в загальному обсязі товарообігу внутрішньої торгівлі (біля 85%). Оптова торгівля – це сукупність економічних, організаційних і правових відносин між суб’єктами товарного ринку щодо купівлі-продажу великих партій товару для його подальшої реалізації або професійного використання. Такі підприємства мають власну матеріально-технічну базу (склади, автотранспорт, вантажно-розвантажувальну техніку тощо)

На сьогоднішній день розвиток оптової торгівлі стримує відсутність спеціалізованих програмних продуктів і систем, орієнтованих на клієнта; недостатні за розмірами складські площі, відсутність або нестача сучасних засобів автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт, застаріле холодильне обладнання, несумісність різних груп товарів і т.п. В результаті, у багатьох традиційних оптових структур зростають витрати й знижується норма прибутку [3, С. 125].

Роздрібна торгівля – це підприємницька діяльність з продажу товарів та послуг на підставі усного або письмового договору купівлі-продажу безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їхнього особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Для здійснення торговельної діяльності у сфері роздрібної торгівлі формується роздрібна торговельна мережа. Вона включає сукупність стаціонарних пунктів роздрібного продажу, так звану магазинну торгівлю та дрібнороздрібну торговельну мережу. Сьогодні на торговельні мережі припадає приблизно 10 % загального обороту роздрібної торгівлі, у той час як у США і країнах Західної Європи через торговельні мережі реалізується в середньому близько 60% товарів. В Україні на 1000 мешканців налічується лише 2 торговельних об’єкта сучасного формату

Найбільш поширеним сучасним торговельним форматом є супермаркет. На другому місці за цією ознакою знаходиться формат «Cash and carry» («Платиш і забираєш»). Кількість торговельних об’єктів у форматах «гіпермаркет» та «дискаунтер» поки що обліковується у зведеній статистиці як нульова через незначну кількість в масштабах України. Сучасні формати роздрібної торгівлі, такі як супермаркети, магазини «Cash and carry» та гіпермаркети, стають дедалі більш популярними в Україні, хоча їх частка у загальній роздрібній торгівлі все ще невелика [4, С. 210].

Отже, позитивні зміни та стабільні тенденції, що відбуваються у внутрішній торгівлі в останні роки, дають підстави для таких висновків: 1) внутрішня торгівля перетворилася з товарно-розподільчого каналу в сферу обігу товарів і послуг з переважаючими товарно-грошовими відносинами. Вона більше не опосередковує, а безпосередньо забезпечує товарно-грошовий обмін як фазу відтворення суспільного продукту; 2) у внутрішній торгівлі завершився етап розсуспільнення, і вона стала багатоукладною та демонополізованою з високим потенціалом конкурентності; 3) внутрішня торгівля набула ознак складної соціально-економічної системи, яка містить соціальні, функціональні, організаційні, територіальні підсистеми, численні взаємопов’язані організаційні структури, специфічні механізми, зв’язки та відносини.

Література

1. Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства / А.А. Мазаракі, Л.О. Лігоненко, Н.М. Ушакова; під редакцією Н.М.Ушакової. – К.: «Хрещатик», 1999. – 797 с

2. Марцин B.C. Економіка торгівлі /Василь Сергійович Марцин. – К.: Світоч, 2008. - 567 с

3. Яковлєв Ю.П. Економіка торгівлі. Навч. посіб. / Юрій Петровий Яковлєв. – Львів: Растр-7, 2006. – 320 с

4. Внутрішня торгівля України: проблеми та перспективи розвитку / С.А. Крекотун, В.Я. Влялько // Вісник соціально-економічних досліджень. – 2012. - № 2. – 450 с.